ВУЛКАНИ – ЩЕ ОДНА ПРИЧИНА ЗУПИНКИ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ

Вулкани мають значний вплив на клімат Землі. Виверження вулкану Тавурур, Папуа Нова Ґвінея (серпень 2014-го року). Джерело ілюстрації: www://flickrюcom

Андрій М. ЗАМОРОКА

У кліматологічній науці склалась парадоксальна ситуація – 2014-й рік став найтеплішим за останні два століття, але при цьому росту температур не спостерігається… Взагалі, перші півтора десятиліття ХХІ століття відзначились десяткою найтепліших років з часів початку інструментальних вимірювань температури – середини ХІХ століття. Але останнє зростання середніх температур нижнього шару атмосфери Землі було зафіксовано ще у 1998-му році. Глобальне потепління зупинилося 17 років тому, але що стало причиною його зупинки залишається об’єктом пошукувань вчених. Сьогодні, дослідники звернули увагу на низку вулканічних вивержень, що трапились за останню декаду-дві…

За основну гіпотезу зупинки глобального потепління на Землі, сьогодні, вчені прийняли припущення поглинання надлишку тепла океанами. Буквально, за останні 2-3 роки кліматологи відкрили низку глобальних кліматичних циклів, з яких стає зрозумілим, що періоди прискорення і сповільнення потепління повторюються, в середньому, кожні 62 роки. Власне, нинішня зупинка глобального потепління є не чим іншим, як періодом чергового циклу охолодження. Однак, такі твердження влаштовують не усіх, і багато наукових лабораторій продовжують пошук причин зупинки глобального потепління.

Фантастична картина виверження добре відомого європейцям ісландського вулкану Ейяф'ятлайокютля (2010-й рік). Джерело ілюстрації: http://thefabweb.com

Низка публікацій останнього часу звертає увагу на важливу роль вулканічної діяльності у регуляції клімату на Землі – давно відомого факту. Справа в тому, що підчас вулканічних вивержень у стратосферу (шар атмосфери на висоті 10-40 км над поверхнею океану – авт.) потрапляє велика кількість пилу і аерозолів. Якщо пил доволі швидко осідає на землю під дією гравітації, то аерозолі можуть персистувати у стратосфері впродовж місяців і навіть років, допоки не осядуть у тропосферу… Важливим аерозолем, який у великих кількостях утворюється підчас виверження, – це диоксид сульфуру та сульфурна кислота, яка утворюється з нього при взаємодії із киснем і водою. Виявляється, що аерозоль сульфурної кислоти, у стратосфері, здатен до ефективного відбивання сонячного проміння, зменшуючи інтенсивність його потоку, що досягає поверхні Землі. Таким чином, зменшуючи розігрів атмосфери і сповільнюючи ефект глобального потепління.

Глобальна концентрація стратосферних аерозолів сульфатної кислоти за даними наземних, зондових і супутникових вимірів (кольорові криві) впродовж 1995-2014-го рр. Зважена концентрація - світла сіра лінія. Над графіком скорочені назви вулканічних вивержень. Джерело ілюстрації: Ridley and all, 2014

Фактично, до сьогоднішнього дня, вважалось, що значні обсяги диоксиду сульфуру, достатні для сповільнення глобального потепління, утворюються лише при катастрофічних виверженнях, на кшталт, останньої із таких подій – вулкану Пінатубо на Філіппінах, яке трапилось у 1991-му році. Однак, супутникові спостереження показують, що із 2005-го року у стратосфері спостерігається достовірне зростання концентрації аерозолів сульфатної кислоти. Стає зрозумілим, що джерелом цих аерозолів є невеликі виверження, які спостерігались впродовж останніх 15-20-ти років. Вчені розрахували, що вклад стратосферних аерозолів сульфатної кислоти у сповільнення глобального потепління становить від -0,05°C у 2000-му до -0,12°C у 2012-му роках (детальніше – тут.). Причому, максимум концентрації аерозолів припадає саме на другу половину першої декади ХХІ століття.

Широтний розподіл концентрації стратосферних аерозолів сульфатної кислоти (2004-2014-й рр.). Джерело ілюстрації: Ridley and all, 2014

Зрозуміло, що пояснити зупинку глобального потепління одними лише стратосферними аерозолями сульфатної кислоти є неможливо. Цей процес має глобальний комплексний характер і його причини також є складними і багатоґранними. Якщо узагальнити основні результати досліджень у галузі змін клімату за останні 2-3 роки, то вимальовуються певні тренди, які значно поглиблюють наше розуміння динаміки клімату Землі і, практично, докорінно змінюють наші візії цього процесу. По-перше, у 2012-му світова кліматологічна наука визнала, що глобальне потепління зупинилося. По-друге, у 2013-му встановлено, що концентрація вуглекислого газу у атмосфері Землі досягла 0,04% і продовжує зростати. По-третє, виявлено, що обсяги карбону, які поглинає біосфера з атмосфери, подвоїлись за останні 50 років, а 55% усього промислового карбону уже поглинено. По-четверте, за останнє десятиліття відбулось різке зниження сонячної активності – сонце увійшло у тривалу фазу спокою, випромінюючи менше тепла. По-п’яте, відкрито 62-річні цикли коливання глобального клімату. По-шосте, збільшилась частка тепла, яку поглинають океани. По-сьоме, малі вулканічні виверження мають важливий вплив на стан клімату. З цього усього стає зрозуміло, що при неухильному зростанні концентрації діоксиду карбону у атмосфері Землі, глобальне потепління зупинилося. Тобто, антропоґенний карбон є далеко не основним фактором, що спричинив різку зміну клімату у другій половині ХХ століття. А комплекс таких факторів як зниження сонячної активності, збільшення концентрації стратосферних вулканічних аерозолів, поглинання тепла океанами (і, можливо, ще якісь, які нам сьогодні невідомі – авт.), свідчить про винятково природний характер кліматичних коливань. Кліматична система є складною і ще далеко не цілком зрозумілою, яку ще належиться розгадати.

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Google+, Вконтакті та Livejournal

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

79 − = 73