У ПОШУКАХ ІСТИННОГО ТУРУНА ГАМПЕЯ

Володмир ПУШКАР і Андрій М. ЗАМОРОКА

Ще з часів описання Туруна Гампея, у 1846 році, довкола нього виникло стільки різних ентомологічних міфів, легенд, плутанини, що не один досвідчений ентомолог з європейським іменем наламав списів. Carabus (Morphocarabus) hampei Küster 1846 – це ендемік східної частини Карпатської дуги, поширений на північному сході Угорщини, північному заході Румунії та заході України. Східна межа ареалу цього виду проходить по головному вододілі Українських Карпат.

Журнал Станіславівський натуралісТ

Дана стаття вийшла за підтримки Станіславівського Ентомологічного Товариства “Тенакс-17”

Ще з часів описання Туруна Гампея, у 1846 році, довкола нього виникло стільки різних ентомологічних міфів, легенд, плутанини, що не один досвідчений ентомолог з європейським іменем наламав списів. Так, у 1923 році за вивчення Carabus hampei взявся Р. Кунтзе. Він пристально, з властивою справжньому натуралісту увагою, проштудіював п’ять екземплярів цього виду з Чивчинських та Чорногірських (г. Говерла й г. Шпиці) Гір, які були відловлені у 1913 році. У своїй роботі, Р. Кунтзе пише, що досліджувані ним екземпляри “…більшою кількістю більш випуклих проміжків (20-22 виразні проміжки) і відсутністю точок на основних проміжках відрізняються від Сarabus zawadzkii (Турун Завадського)…” Користуючись роботами Е. Чікі, цих турунів Р. Кунтзе відніс до Сarabus hаmреі Küst. var. mепdах Сsіkі, зауваживши при цьому, що між цим таксоном і Сarabus zawadzkii він “…не виявив перехідних форм, незважаючи на їхнє безпосереднє сусідство і співіснування на малій території…”.
Вивчаючи літературні джерела, Р. Кунтзе встановив, що перша вказівка Сarabus hаmрei відома з Чорногори й міститься у праці Й. Вайсе, де сказано: “…на вершині Говерли [він] зловив туруна… визначеного Gehim-ом, як Саrabus соmрtus var. hаmрei… Турун, про якого веде мову Р. Кунтзе, дійсно трапляється у відкритих біотопах високогір’я Чорногори і деяких інших хребтів Українських Карпат. Але, попри всю лаконічність першоопису Кюстером Сarabus hаmрei Küst. і відсутність рисунку, досліджуваний Р. Кунтзе вид, дуже важко віднести до цього таксону, оскільки у першоописі виразно сказано: “…надкрилля дуже тонко і густо боріздчасті, боріздки штрихувато-поцятковані, на кожному є три проміжки з дещо більшими, слабо помітними цятками…”. А турун, якого вивчав Р. Кунтзе, на кожному надкриллі має 5-6 основних проміжків зі слабо помітними точками, а основні проміжки не виділяються на фоні інших.

За визначником Л. Ґанґльбауера їх можна віднести до Сarabus kollari Pallrd., тоді як за Е. Райттером до Сarabus scheidleri Panz., а за С. Бройнінґом – до Сarabus comptus Dej. Е. Чікі відносить його до Сarabus hampei Küst., а у визначнику К. Культа він наводиться під назвою Сarabus comptus Dej. Так чи інакше, але нині всі ці дані прийнято стосувати до Туруна Гампея.
Розв’язання цієї заплутаної ситуації можливе після вивчення типових екземплярів С. hampei Küst, а також великого порівняльного матеріалу підроду Morphocarabus, до якого належить і Турун Гампея і Турун Завадського. Наразі можна констатувати, що достеменно відомі такі речі: по-перше, невідповідність між вказаною у першоописі кількістю основних проміжків на надкриллях і їхньою кількістю наведеною для цього таксону у визначнику Е. Чікі; по-друге, розірваність ареалу таксону між відкритими біотопами Закарпатської низовини і високогір’ям Чорногірського й Чивчинського хребтів Українських Карпат, у той час, як гірсько лісовий пояс заселяє Турун Завадського; по-третє, відсутність вказівок виду з низовини Передкарпаття.
У Івано-Франківській області Турун Гампея відомий з вершин гір Говерли, Шешула, Шпиць, що сидять на хребті Чорногора у Надвірнянському та Верховинському районах, а також вершини гори Чивчин та Чивчинського хребта, що також у Верховинському районі.

Авторам буде корисно та цікаво знати Вашу думку про написану розповідь. Залишіть свій відгук про статтю у вікні нижче. Вкажіть своє ім’я чи нік, емейл, напишіть текст, введіть два слова запропоновані програмою у віконечку нижче і натисніть submit