Андрій М. ЗАМОРОКА
У відомому романі Івана Єфремова “Година Бика”, автор розповідає фантастичну історію про ізольовану людську цивілізацію на планеті Торманс, яка в наслідок неконтрольованої експлуатації ресурсів та перенаселення, зіткнулася із проблемою з’яви нових смертоносних вірусів і катастрофічних пандемій. І, дійсно, еволюція вірусів, як й інших істот, залежить від кількості поколінь та накопичення мутацій, що особливо прискорюється при перенаселенні популяцій їх господарів. Тільки за першу декаду ХХІ століття людство зіткнулося із новими вірусними пандеміями, на кшталт, свинячого чи пташиного грипу, а сьогодні, провідні медичні центри світу б’ють на сполох – з’явився новий смертоносний вірус…
Вперше, невідоме захворювання дихальних шляхів, що згодом отримало назву Середньосхідного респіраторного синдрому, і яке поєднувало у собі ознаки грипу і пневмонії, було виявлене у квітні 2012-го року у пацієнта в Йорданії. Другий випадок трапився у Катарі того ж року. Всесвітня Орґанізація Охорони Здоров’я, станом на травень 2014-го, повідомляє про 243 підтверджених випадків захворювання, тоді як Саудівська Аравія виявила 339 випадків захворювання лише на своїй території. Проте, найбільш тривожним є той факт, що смертність від Середньосхідного респіраторного синдрому становить 30%. Так, ВООЗ зафіксувала 93 летальні випадки із 238 пацієнтів, а Саудівська Аравія – 102 із 339-ти…
Вчені дуже швидко – ще у 2012-му, – виділили вірус із легень першого пацієнта і встановили, що належить він до родини Коронавірусів (Coronaviridae), назвавши його MERS-CoV. На відміну від інших вірусів, що вражають тканини легень, MERS-CoV вражає клітини невійчастого епітелію бронхів, де з легкістю уникає імунної реакції і блокує синтез інтерферону. Вірусологи вважають, що з’ява вірусу відбулася у період між 2007-м і 2012-м роками, однак, його походження залишається не цілком зрозумілим.
Сиквенс білкових рецепторів на поверхні капсиду MERS-CoV виявив дипептидпетидазу-4, яка не є необхідною для зараження людини, але відіграє ключову роль у розмноженні вірусів у кажанів. То ж вчені зробили логічний висновок про те, що до перетворення вірусу на людський патоґен, він паразитував на кажанах, зокрема на єгипетському могильному кажані (Taphozous perforatus É. Geoffroy, 1818). Згодом, подібні віруси були виявлені у кажанів з Європи і Ґани. Проте, найсвіжіші дослідження показують, що ідентичний до MERS-CoV вірус заражає одногорбих верблюдів (Camelus dromedarius Linnaeus, 1758), яких розплоджують на Аравійському півострові. Подальші дослідження 2013-го року підтвердили, що близько 90% з усіх протестованих верблюдів були заражені вірусом MERS-CoV, але ознак самої хвороби у них не було виявлено… Науковці вважають, що верблюди заразилися від кажанів, а мутуючи, вірус передався людині. Цікаво, що вірусу у іншої свійської маржини поки що не виявлено.
Візії про інфекційність MERS-CoV для людини змінювалися від “неінфекційний” у лютому 2013-го, до “можливо інфекційний” у травні 2013-го, і нарешті до “інфекційний при близькому контакті” у травні 2014-го. Епідеміологічна ситуація, наразі, залишається контрольованою – вірус в основному персистує в межах Аравійського півострова. Одначе, зафіксовані випадки його завозу у Туніс, Францію (1 смертельний випадок), Італію, Німеччину та Великобританію (2 смертельні випадки), Філіппіни, Малайзію та США. Від так, потенційно небезпечними залишаються реґіони безпосередньої близькості до Аравії – Близький Схід і Єґипет.
Основними симптомами Середньосхідного респіраторного синдрому є гостра респіраторна інфекція із пропасницею, ознаками пневмонії, задухи і гострого риніту. Інкубаційний період може тривати до 9-12-ти днів. Для запобігання захворюванню слід уникати близьких контактів із хворими, утриматись від відвідин верблюдячих ферм, прогулянок на них, споживання м’ясної та молочної продукції із верблюдів. Окрім всього, критичним є дотримання правил особистої гігієни, уникати поцілунків із хворими та користування їх посудом. Слід пам’ятати, що вакцини чи цільових ліків проти Середньосхідного респіраторного синдрому, на сьогодні, немає…
Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Вконтакті та Livejournal
Be First to Comment