ГЛОБАЛЬНЕ ПОХОЛОДАННЯ УЖЕ НА ПОРОЗІ?

Стаґнація росту температур нижньої частини тропосфери Землі може обернутися глобальним похолоданням... Джерело ілюстрації: http://www.photosof.org

Андрій М. ЗАМОРОКА

Зі змінами клімату на Землі склалася парадоксальна ситуація, яку кліматологи не можуть хоч би якось вмотивовано пояснити. Справа в тому, що уже 15 років вчені не фіксують росту глобальних температур ні в атмосфері, ні в океані. І це за умови щорічного зростання викидів так званих “парникових газів”! І понад те, за останнє десятиліття, глобальні температури атмосфери демонструють тренд до зниження – якщо ця тенденція збережеться, то до 2100-го року температура на Землі знизиться на пів градуса! Невже ми стоїмо на порозі нового льодовикового періоду?

Насправді, те, що відбувається у кліматологічних наукових колах сьогодні, можна назвати одним словом – сум’яття. У вчених немає якоїсь загальноприйнятної гіпотези, яка могла б пояснити процеси стаґнації у змінах температур за останнє десятиліття. Реальна картина змін клімату вийшла за межі усіх моделей пропонованих ще десятиліття тому, причому реальна ситуація набагато краща, ніж передбачали комп’ютерні симулювання, навіть найоптимістичніші! А будь-яке намагання об’єднати усі емпіричні факти у якусь нову кліматологічну теорію спричинює гострі дискусії і глибокі бродіння у середовищі фахівців.

Співвідношення між 44-ма комп'ютерними кліматичними моделями росту температур та реальними супутниковими спостереженнями УАХ (Університету Алабами у Хантвілі) і ВСЧ (Віддаленої Системи Чутливості). Чорна лінія - середня зважена модель. Джерело ілюстрації: http://www.drroyspencer.com

З-поміж спроб пояснити “паузу” у процесі Глобального потепління на Землі найбільш прийнятними виглядають гіпотези про те, що Світовий Океан поглинув тепло із атмосфери, або ж збільшилась кількість хмар, які екранують тепло, або ж промисловий пил від заводів Китаю та Індії зменшив прозорість атмосфери тощо. Одначе, усі вони мають доволі слабку арґументацію і не витримують перевірок практикою… Найбільшою неспроможністю як нових, так і старих гіпотез Глобального Потепління, виявилось розходження між зростанням концентрації вуглекислого газу в атмосфері, нагадаю, що у цьому році вона досягла 400 часток на мільйон (0,04% від об’єму атмосфери – авт.), і припиненням зростання глобальних температур. Пропоненти гіпотези природних чинників потепління, як от сонячна активність, цим розходженням доводять нечутливість клімату до вмісту парникових газів у атмосфері… А їхні опоненти – навпаки, стверджують, що зупинка потепління є тимчасовою і через рік-два відбудеться нове зростання температур, акцентуючи увагу на таненні льодовиків Арктики і вивільненні метану із вічної мерзлоти.

Зміна температур нижньої частини тропосфери Землі за останні 33 роки супутникового спостереження. Останні 15 років ріст температур не спостерігався. Джерело ілюстрації: http://www.climate4you.com

Проблема комп’ютерних моделей полягає в тому, що вони показують те, що дослідник у них закладає. Власне, так відбулося й із прогнозуванням кліматичних змін – усі моделі побудовані на прямій пропорційній залежності між зростанням концентрації вуглекислоти у атмосфері та ростом температур. Тобто, дослідники заклали умову: якщо кількість вуглекислого газу збільшиться, скажімо, на 100 часток на мільйон, то температура зросте на 1,0°С, а комп’ютерна програма лише намалювала графік. Звичайно, існують і набагато складніші моделі, де враховуються й інші парникові гази, і поглинання тепла та газів океаном, і вивільнення мерзлотних запасів карбону, і наростання біомаси рослин, і т.д. Одначе, чим складніша модель, тим вищим є рівень невизначеності впливу того чи іншого фактору на увесь процес, а як результат – суттєва похибка.

Сонячна активність за сотанні 10 років свідчить про входження Сонця у період спокою, коли воно випромінює менше енергії. Джерело ілюстрації: http://www.swpc.noaa.gov

Фактом залишається те, що реальний процес кліматичних змін на Землі відбувається інакше, ніж то передбачають комп’ютерні моделі. І причин того може бути безліч, однак, основна – це Сонце. Воно виступає єдиним джерелом розігріву атмосфери Землі, а не парникові гази – чим активніше Сонце, тим більше тепла отримує Земля. Як свідчать астрономічні спостереження, наше світило, у минулому десятилітті, увійшло у тривалий період спокою, а його 11-річні цикли відзначаються нижчою активністю, ніж у 1970-90-х роках, коли власне й спостерігалося потепління на Землі. Таким чином, моделі “вуглекислий газ – температура” упускають надважливий фактор – варіабельність кількості енергії, яку Сонце постачає на поверхню Землі (у моделях прийнято вказувати незмінну, так звану, “сонячну константу” – кількість енергії від Сонця, що потрапляє на поверхню Землі, яка становить 1370 Вт×м-2авт.). Тут стає очевидним, що реальний клімат є менш чутливим до концентрації парникових газів, ніж то вважалось, адже за період з 2000-го по 2010-й роки промисловістю у атмосферу викинуто карбону на понад 100 Гігатон більше, ніж було наприкінці 1990-х (приблизно 450 Гт супроти 340 Гт відповідно – авт.).

Спроби пояснити факт куди поділось із планети тепло, якого бракне для відповідності наявним кліматологічним моделям, виглядають доволі незграбно і нагадують ситуацію, коли гра йде геть зле, а міну потрібно зберегти пристойною. Намагання окремими вченими “запхати” тепло у океан викликає лише скептичну посмішку, адже розігріву останнього не фіксується з кінця минулого століття. У моделі вводяться, наразі невідомі науці, механізми транспортування тепла з поверхневих шарів океану у глибинні, звідки воно через 10-20 років знову повинне вигулькнути на поверхню і викликати катастрофічне потепління… Навіть якщо океан і поглинає тепло, то це відбувається у канві двох цілком природних процесів, які відомі за назвами Атлантичної багаторічної осциляції у Атлантичному океані та Ель-ніньйо у Тихому океані. Ці процеси є циклічними накопиченням та вивільненням енергії океаном, що функціюють щонайменше 20 мільйоноліть, з фазами їх наростання та спаду, залежно від кількості отриманого сонячного тепла.

Постає питання: якщо тепло не затримується ні атмосферою, ні океаном, то куди воно дівається? Тут, мабуть, саме та ситуація, коли вартує запитанням відповісти на запитання: а чи було це тепло?… Якщо активність Сонця знижується, то й Земля отримує менше тепла. Навіть при умові, що якусь його частину затримують парникові гази, а якусь – поглинає океан, кількість тепла, що розсіюватиметься у відкритий космос буде переважати процес його накопичення на Землі. Аналогічно як відмінність між ясною зоряною ніччю влітку та взимку. У першому випадку сонячного тепла за день поступає більше, ніж втрачається вночі, а у другому – навпаки: денного тепла менше, а нічні його втрати – більші. Саме тому влітку тепло, а взимку холодно – це очевидні речі, а основний гравець тут Сонце. Так само як і у динамці клімату.

То чого чекати у майбутньому? У прогнозах існує суттєва невизначеність, оскільки неможливо передбачити наскільки активним буде Сонце у період чинного 11-річного циклу. Максимуму його активність досягне у 2016-2017-му роках, і увійде у новий мінімум у 2021-2023-му роках. За умови, коли Сонце буде активнішим, ніж у минулому десятилітті, то процес потепління продовжиться. У інших випадках – температурний режим атмосфери збережеться на сьогоднішньому рівні або ж спостерігатиметься її незначне охолодження. У якійсь мірі і океан, і парникові гази вирівнюватимуть процеси охолодження, або стимулюватимуть потепління. Загалом, катастрофічної зміни клімату не слід очікувати, що неабияк тішить.

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook Вконтакті та Livejournal

admin Written by:

7 Comments

  1. Вересень 15, 2013
    Reply

    Звичайно, що скоро похолодання. Зима все ж скоро)

  2. Вересень 19, 2013
    Reply

    Гм, панове artprom, лише б ця зима не затяглась на роки, а то й століття…

  3. Вересень 28, 2013
    Reply

    В даному випадку я вірю російським вченим які вважають що кліматичні зміни – через різну сонячну активність.
    Найсмішніше, що за версію про глобальне потепління Альберт Гор отримав Нобелівську премію.

  4. Вересень 29, 2013
    Reply

    Пане Pavlofox, не тільки російські вчені дебатують людський фактор як причину глобального потепління, а й багато науковців по всьому світу, хоча превалює переконання цілком протилежне… А за дослідження і прогнозування глобального потепління, Нобелівську премію присвоєно також і Міжнародній групі експертів з питань зміни клімату (ІРСС) при ООН.

  5. […] Одначе, чи є безпрецедентним сучасне потепління? З високою ймовірністю відповім, що ні! Висновки дослідницької групи Ґіфорда Міллера у своєму корені є неправильними, навіть якщо припустити, що усі датування були здійснені цілком коректно. Знайдений ними мох свідчить лише про те, що серцевина його мату є дуже давньою, однак, не може бути доказом “безпрецедентного” потепління. Адже, проводячи дослідження більш акуратно, і датуючи різні шари мохового мату, Міллер з колегами дійшли б цілком протилежного висновку – у історії голоцену були й більш потужніші, за сучасне, потепління (цей факт доведений сотнями наукових досліджень, перевірений і переперевірений різними методами, різними дослідниками і за різної фінансової підтримки – авт.). Властивість мохів поновлюватись після кожного періоду зледеніння і утворення багатошарових різновікових матів – ось де ключ до розуміння динаміки арктичного клімату. Загалом, сучасне потепління – це лише чергова хвиля росту температур у чинному інтерґляціалі, яка уже завтра може змінитися новим льодовиковим періодом… […]

  6. Листопад 12, 2015
    Reply

    Пояснити складно, але спроби тривають, думає за 50 років прогнозувати клімат на землі будемо на iphone 55s

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 2 = 1