ҐЕНОФОНД НАЦІЇ

Хто ми, українці? Джерело ілюстрації: http://svit24.net

Андрій М. ЗАМОРОКА

Є у маленькому закарпатському містечку Рахів пам’ятник із промовистим написом: “Знаймо – хто смо”… Дійсно, хто ми є, українці, – велика, єдина і неподільна нація, чи може малороси і недополяки?… Інсинуації довкола нашої української нації існували завжди, і багато хто хотів би, щоб її не було взагалі, бо ж вона, як болюча рана, нагадує їм про їх неслов’янське, а окупаційне походження. Римський принцип “Розділяй і владарюй” працює проти нас – “Галичани не українці” – кожен зайшлий міністр перекроює підручники з історії на догоду своїм хазяям, що смикають за невидимі ниточки ззовні країни… Історія стала заручницею (чи може продажною дівицею?) політичної доцільності і сьогоденної вигоди для владної верхівки. Але, як то завше буває, підмога поспіла з неочікуваної сторони, й усі крапки над “і” у питанні про українську націю розставила… молекулярна біологія! Тут уся правда про те хто ми і звідки наш український рід.

У розпорядженні сучасної молекулярної біології є технології, що дозволяють з легкістю розповісти історію окремої людини і навіть цілого народу... Джерело ілюстрації: http://www.eurotecniche.com

Молекулярна біологія – річ непроста, і уже напевно, пересічний українець не володіє термінологією та методиками досліджень у цій галузі науки. Тому, доцільним буде спершу ввести читача у суть підходів до вивчення ґенофондів, а уже тоді розповісти про результати досліджень. Отож, усім добре відомо, що діти схожі на своїх батьків, їх батьки – на своїх, а ті, у свою чергу, – на своїх і так далі. Загалом, існує тяглість поколінь, коли ґени передаються у спадок. Але, наскільки діти схожі на своїх батьків, настільки вони й відрізняються від них. Це пов’язано з перекомбінуванням батьківських ґенів між хромосомами, що отримало назву “рекомбінація”, а іноді тут задіяні також мутації (але це зовсім інша історія – авт.). Кожна хромосома (спіралізована ДНК, у якій містяться ґени – авт.) має два плеча, котрі з’єднані центромерою; і у кожної хромосоми існує своя аналогічна пара – інша хромосома. Наприклад, у людини 46 хромосом – це 23 пари. Але у цьому правилі є один виняток – чоловіча статева хромосома, відома за назвою “Y-хромосоми”, у якої відсутнє одне плече. Цей маленький “дефект” призводить до того, що одне із її трьох плечей не може перекомбіновуватись з іншими (називається “не рекомбінованою ділянкою Y-хромосоми” або скорочено “NRY”), тому у ньому, з плином багатьох поколінь, накопичуються мутації, які траплялись у кожного предка чоловіка. Це справжній подарунок для науковців, – розшифровуючи послідовність ДНК у цьому плечі, вони можуть розповісти які зміни відбувались у далеких предків якогось конкретного чоловіка, а вивчивши їх десятки і сотні – можуть розповісти історію цілого народу!

Отож, для вивчення генофонду українців, вчені зібрали мазки крові від корінних галичан, подолян, надніпрян та слобожан (дослідження можна завантажити тут). І після низки молекулярно-ґенетичних аналізів розшифрували послідовність ДНК не рекомбінованої ділянки Y-хромосоми. Як результат, виявилося що в українських чоловіків найчастіше трапляються такі гаплогрупи: R1a – 47%, І2 (до 2008 – I1b) – 15%, E1b1b (до 2008 – E3b1) – 7%, N3 – 5%, І1 (до 2008 – I1a) – 5% (гаплогрупа – це наявність у кількох осіб ґенів (алелів), які містять однакові мутації – авт.). Окрім цих гаплогруп наш ґенофонд складають ще десятки інших, які фігурують у різних дослідженнях, щоправда, їх частка мізерно мала.

Про що можуть сказати ці малозрозумілі пересічному українцю абревіатури гаплогруп? Виявляється, що, знаючи частоту стрічі певної гаплогрупи у сусідніх народів, їх можна порівняти, і говорити про спорідненість між ними, адже, передаючись у спадок, гаплогрупа свідчить про те, чи були змішані шлюби, чи ні… А з іншої сторони, – дають можливість оцінити спорідненість між різними частинами нації. І тут виявляється найцікавіше – усі українці є надзвичайно близько спорідненими між собою! Ґенетичні відмінності між корінними галичанами і корінними слобожанами настільки мізерні, що ними, у кінечному результаті, можна знехтувати, і ствердно говорити про єдину українську націю. Але це навіть ще не половина історії. Біологи встановили, що населення Кубані, Південно-Західної Росії, Східної Польщі та Південної Білорусі, за своїми ґенетичними характеристиками, є ідентичним до українців! Фактично, мова йде про велику націю “…Від Сяну до Дону…” – усі ті етнічні українські землі, які сьогодні належать іншим державам! У той же час, російський ґенофонд базується (понад половину) на угро-фінських гаплогрупах, сліди яких лише присутні в українському!

Порівняйте Мапи: А. розповсюдження українців у Центрально-Східній Європі; Б. розповсюдження українського ґенофонду за критерієм гаплогруп Y-хромосоми (батьківська лінія); В. Розповсюдження ґенофонду українців за критеріями гаплогруп мітохондріальної ДНК (материнська лінія). Компіляція мап: Андрій М. Заморока

Але історія була б неповною, якби молекулярна біологія не повідала б нам про історію українців. Бо запитання: “Хто ми?” і “Звідки прийшли?” – залишаються відкритими. З цього приводу є ще одне дослідження (детально тут…) ґенофонду українців, на цей раз лише слобожанців, але то абсолютно не применшує його ваги, бо як ми бачили вище, українці дуже однорідна нація. За тією ж методою, що й попереднє, це дослідження розглянуло розподіл ґенів (алелів) у 11-ти локусах (ділянках) не рекомбінованої частини Y-хромосоми. Результат – дані про співвідношення 6-ти гаплогруп: E – 4,2%, F – 21,3%, J – 11,7%, N3 – 9,6%, P – 9,6%, R1a1 – 43,6%.

Як бачимо, найчисельнішою, як і у попередньому дослідженні, є гаплогрупа R1a1. Вона притаманна для балто-слов’ян (українців, білорусів, західних росіян, поляків, словаків, словенів, литовців, латвійців) 40-50%, угро-фінів (естонців, угорців, карелів, фінів, саамів) – 3-20%, але найвища її концентрація у Центральній та Східній Європі. За межами Європи вона поширена у Середній Азії, на Алтаї, Близькому Сході та в Індії. Але ґрадієнти частоти гаплогрупи R1a1 наростають в напрямку до України, то ж вчені вважають, що вона виникла саме тут – в невеликому ізольованому соціумі, який замешкав наші терени ще у льодовиковий час, а по його закінченню, почав свою експансію, давши початок індо-європейським народам. Ці дані добре асоціюються із пізнім неолітом та раннім бронзовим віком і розквітом Курґанної культури (7,5-5,4 тис. р. тому). Цікаво, що в Індії ця гаплогрупа притаманна (30%) для вищих каст, які у ті далекі часи становили Оріанську правлячу еліту.

Одним словом, гаплогрупа R1a1 є автохтонною саме для українців, оскільки виникла у тутешнього люду тисячі років тому і розповсюдилась на пів стародавнього світу. Але разом з тим українці зазнали впливу інших народів, про що свідчить решта гаплогруп. Зокрема, у наш ґенофонд значний вклад зробили міґранти із Середнього Сходу, які принесли із собою ґени макрогаплогрупи F, яка об’єднує гаплогрупи H, G та І. Якщо перша, на противагу двом другим, розповсюджена лише в Азії, а гаплогрупа G становить лише близько 3%, то для гаплогрупи І притаманна висока частота трапляння у ґеномі українців – 15-20%. Остання, була привнесена міґрантами із Середнього Сходу близько 22-ох тисячоліть тому назад.

Свій внесок у наш ґенофонд зробили і західні народи, про що свідчить наявність у ньому гаплогрупи Р, яка у британців, французів та іспанців становить до 80%. Ця гаплогрупа пов’язується із археологічною культурою Оріяк (35-40 тис. р. тому), коли перші сучасні люди почали освоювати Європу, витісняючи та асимільовуючи неандертальців.

Більш молоде вливання ґенів (до 10%) відбулося у пізньому неоліті (10 тис. р. тому), коли після закінчення льодовикового періоду, відбулась чергова хвиля міґрації населення із Середнього Сходу. Переселенці принесли із собою землеробство (у льодовиковій Європі було лише мисливство і скотарство), нові методи обробітку каменю, кераміку та цілий пул ґенів, які нині представлені в українському ґеномі гаплогрупами J та Е. І нарешті угро-фінський слід у нашому ґеномі – 5-10%, є впливом північних народів, який датується періодом між 8,4-4,2 тисячі років тому.

Загалом гаплогрупи P, R1a1, та І є дуже древніми і вважаються характерними для автохтонного населення Європи, тому їх наявність у генофонді українців, як європейської нації, є логічним і закономірним явищем. Відтак, незважаючи ні на орди загарбників, ні на тяжкі поневіряння, ми живемо на землі наших прадідів – своїй, богом даній, землі.

Але залишається ще одне запитання, на яке слід відповісти: “Звідки взялись слов’яни?” Тут знову на допомогу приходить молекулярна біологія. Одне із досліджень (читайте в ориґіналі тут…), безпосередньо і без зайвих церемоній вказує на місце виникнення слов’ян – Середнє Наддніпров’я!

Вчені використали маркери мікросателітів (прості повтори у ДНК, які є унікальними для кожної людини, але за подібністю також об’єднуються у гаплогрупи) не рекомбінованої частини Y-хромосоми. Вони виявили, що усі слов’яни поділяються на дві великі ґенетично відмінні групи: 1) східні та західні включно зі словенцями та західними хорватами; і 2) південні слов’яни. Більше того, за мікросателітними гаплогрупами існує менш-більш гомоґенний континуум слов’ян першої групи – від Альп до Волги, у якому відмінності між окремими народами є незначні. Аналіз відмінностей між націями, показав відсутність ґенетичного вкладу племен, що населяли терени теперішньої Польщі у античні часи, у загальний слов’янський пул. Це навело вчених на думку, що виникнення і розселення слов’ян розпочалось саме із теренів теперішньої України – найдавнішої батьківщини усіх слов’ян.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

2 Comments

  1. Листопад 4, 2012
    Reply

    На жаль, але гуцулів до українців – якось не дуже……….. .Фракійці вони

  2. Листопад 5, 2012
    Reply

    Стосовно гуцулів, то їх вважають нащадками дакійців (Фракія знаходилася набагато південніше – у Болгарії), рівно як бойків – нащадками кельтів, але так чи інакше, вони асимільовані українцями. Зрештою, на мапах добре видно світло-зелену пляму на терені гуцульщини, що свідчить про поширення відмінних від українського ґеномів. Проте, слід зазначити, що ґрунтовного дослідження ґенетики галицьких етносів (бойки, гуцули, покутяни, опільці) ніхто не проводив…

Написати відповідь до rpanin Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 37 = 41