РОЛЬ ОМЕЛИ У ЕКОСИСТЕМІ ЛІСУ

Червоні квіти австралійської омели у кроні евкаліпта. Джерело ілюстрації: http://www.flickr.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Коли восени з дерев опадає листя, іноді на гіляччі залишаються зелені кулясті “кущі” – це омела, рослина-паразит. На противагу іншим квітковим рослинам наших теренів, омела є вічнозеленою рослиною, більша частина котрої схована у товщі гілок та стовбурів дерева-господаря. Вона живцем “поїдає” дерево, наближаючи його загибель… Одначе, якщо відкинути лише взаємини паразит-господар, то яка роль омели у екосистемах?

Цим питанням задались австралійські вчені й в ході польового експерименту отримали несподівані результати, дійшовши висновку про те, що омела у сухих евкаліптових тропічних лісах Австралії, є одним із наріжних каменів для існування біотичного різноманіття… Своє відкриття вони опублікували, кілька днів тому, у “Віснику Королівського товариства з питань біології” (Proceeding of the Royal society B).

Евкаліптові ліси у національному парку Волемі, Новий Південний Вельс, Австралія. Джерело ілюстрації: http://maalie1.blogspot.com

Звичайно, автори дослідження ще набагато раніше помітили позитивні взаємозв’язки між омелою та рівнем біорізноманіття у лісах – вони зауважили, що у декотрих видів птахів існують гніздові преференції стосовно омели, а у других – сідалища, треті – споживають листя, плоди чи нектар… Одним словом, усе вказує на те що омели є інтерактивною (з латини – такий, що взаємодіє з іншими – авт.) групою видів, котра утворює потужну мережу взаємозв’язків як зі своїми господарями, так й із запилювачами, розповсюджувачами насіння та багатьма рослиноїдними видами. Науковці виявили, що присутність і рясність омели у кроні дерева тісно зв’язані зі зростанням ефективності колообігу речовин у екосистемі завдяки опаду мертвої омели; зростання різноманіття мікоризних грибів на коренях заражених омелою дерев; ускладнює структуру крон дерев, створюючи додаткові екологічні ніші; впливає на сукцесійні процеси – відновлення екосистеми… Цікаво, що такий тип зв’язків у екологічній науці називається консорцією і визначається у якості елементарної структурної одиниці екосистеми, одначе, автори дослідження не використовують цього терміну…

Так виглядає австралійська омела Мюлерина евкаліптоподібна. Джерело ілюстрації: http://northernbeachesherbarium.com.au

Одначе, довести прямим експериментом роль омели чи будь якого іншого орґанізму у екосистемі є надскладним завданням, оскільки у природних умовах існує, майже, нескінченна кількість непередбачуваних факторів, які можуть вплинути на його хід. Тому такі “природні” експерименти проводять із багатократним повторюванням на значних територіях і одночасно… Цим шляхом пішли й австралійські екологи, коли здійснювали свій, тривалістю у шість років – вони обрали 17 ділянок сухого евкаліптового тропічного лісу площею від 5-ти до 25-ти гектарів, де цілковито було вилучено омелу із крон дерев. Для контролю, на 11-ти інших ділянках омелу залишили, а окрім того, обрали 12 ділянок лісу, де омели не було з природних причин.

Найбільш розповсюдженою омелою у Австралії є Амієма Міквела, квіти якої зображені на світлині. Джерело ілюстрації: http://www.andydownunder.com

Результат експерименту був неочікуваним: якщо при його підготовці вчені передбачали, що цільовою вразливою групою тварин будуть птахи, пов’язані із омелою трофічно (поїдають), топічно (перебувають) та фабрично (гніздяться чи використовують для побудови гнізд), то найбільших втрат зазнало різноманіття… комахоїдних птахів! В загальному, вилучення омели із екосистеми призвело до зниження різноманіття птахів на третину (34,8%), з яких чверть (25,6%) – це виключно лісові види.

Вплив омели на комахоїдних птахів пов’язаний в першу чергу із опадом листя цих паразитичних рослин. Щоб не ввести в оману читачів стосовно наших європейських видів омели, нагадаю, що дослідження, про які йде мова, велись у австралійських евкаліптових лісах, де зростають цілком відмінні види. Найбільш поширеним є Амієма Міквела (Amyema miquelii (Lehm. ex Miq.) Tiegh.), іноді трапляються також Амієма повисла (Amyema pendula (Sieber ex Spreng.) Tiegh.), Амієма дивнувата (Amyema miraculosa (Miq.) Tiegh.) та Мюлерина евкаліптоподібна (Muellerina eucalyptoides (DC.) Barlow)… До прикладу, кожна рослина Амієми Міквела щорічно дає, в середньому, по 544 грами листкового опаду. В той же час, підстилка евкаліптового лісу є відносно бідною, то ж внесок омел у її збагачення є достатньо вагомим, щоб впливати на формування сапрофітних харчових ланцюгів і мереж. Саме з цієї причини, вилучення омели й вплинуло на багатство фауни комахоїдних птахів, оскільки чисельність популяцій комах, втративши харчовий ресурс, скоротилася аж до цілковитого вимирання у локальних масштабах. Відсутність їжі змусила міґрувати й комахоїдних птахів на території, де ця їжа наявна. Так, вченим вдалось встановити, що на контрольних дослідних ділянках різноманіття птахів зросло на 4,7%, і як вони припускають, – за рахунок лише міґрації…

Ще один вид австралійських омел - Амієма дивнувата. Джерело ілюстрації: http://www.flickriver.com

Це дослідження має й іншу, не менш важливу складову, – філософську, яка нам чітко і зрозуміло демонструє, що у природі не існує категорій “добро” і “зло”, чи “корисний” і “шкідливий”, – у природі все урівноважено і взаємопов’язано. Омела – “шкідник”, з погляду людини, насправді виконує важливу екосистемну функцію, будучи саме на своєму місці…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

2 Comments

  1. Катерина
    Серпень 2, 2012
    Reply

    Омела – напівпаразит. Паразитичні рослини не фотосинтезують.

  2. Серпень 2, 2012
    Reply

    Якщо уже бути геть точним, пані Катерино, то омела приналежна до екологічної групи рослин-геміпаразитів 🙂

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 3 = 1