Василь МАЛАНЮК
Грибний сезон цього року розпочався досить швидко в зв’язку з раннім літом, дощовим і теплим травнем, а тому гриби, які мали би з’явитися в середині червня, почали траплятися уже з другої половини останнього весняного місяця. Наприклад, перші сироїжки (голубінки) цього року, я зареєстрував 12 травня в Галицькому НПП. Як результат, грибники наводнили ліси в пошуках перших білих та підберезників.
Давно помітив таку закономірність. Як і тварини, за умови великого вибору та “високих урожаїв” здобичі, переходять на якусь одну найкращу, найкалорійнішу, чи таку їжу, що можна здобувати без великих затрат енергії, так і люди в урожайні грибні роки є в основному “монофагами” у грибному відношенні. Так, гуцули, як відомо, в зв’язку, з поки що, високою чисельністю у Карпатах Білого гриба ялинового (Boletus edulіs Bull. ex Fr.), тільки його переважно й збирають, ну ще іноді лисички (Cantharellus cibarius Fr.). І навпаки: через економічні кризи в Україні, які змусили менш забезпечену частину населення відправитися за дарами лісу; несприятливі для грибів погодні умови та природні катаклізми, зумовлені глобальним потеплінням; зведення лісів тощо; грибники стали “поліфагами”, такими собі “грибними широковалентними еврибіонтами”.
Наведу тільки один приклад. Є такі трубчасті гриби дубовики (Дубовик звичайний – Boletus luridus Schaeff. та Дубовик зернистий – B. luridiformis Rostk.), яких в народі називають “синяками” через інтенсивне посиніння м’якоті. Ці гриби є умовно їстівними (за іншими даними – повністю їстівними – авт.), які потрібно вживати в їжу тільки після термообробки. Є й інші види з роду Boletus (Boletus fechtneri Velen., B. appendiculatus Schaeff. та деякі інші), в яких м’якоть на розрізі злегка синіє або зеленіє, і які є їстівними. Навіть страшний Сатанинський гриб подекуди вважається умовно їстівним, якого можна спокійно вживати після не менш як 15 хвилинного відварювання (воду злити, певна річ, – авт.). Так от, раніше ці види ніхто не збирав, я часто знаходив залишки дубовиків, над якими хтось нещадно познущався. Таке ж відношення було і щодо деяких видів їстівних та умовно їстівних мухоморів (Мухомор червоніючий – Amanita rubescens (Fr.) S.F. Gray, Мухомор високий – A. excelsa (Fr.) P. Kumm., Поплавок сірий – A. vaginata (Bull.) Lam. та ін.). Проте, зараз ці всі гриби уже не так категорично іґнорують. Останні десять років неодноразово помічав деякі з синяків в кошиках грибників. Також чув розмови інших любителів “тихого полювання” про гарні смакові якості рожевіючих мухоморів.
Червень цього року (2012 – ред.) виявився грибним. Отруйні гриби теж нікуди не зникли, а отже, вірогідність отруїтися залишається досить високою, зважаючи на популярність “тихого полювання” в Україні.
Тому ми хочемо звернутись з пропозицією до читачів “Станіславівського натураліста” надсилати до редакції журналу (у коментарях нижче статті, на нашу сторінку у Facebook, у наші групи у Facebook, Вконтакті чи Livejournal – ред.) фотографії, малюнки або описи невідомих Вам грибів, і ми, в міру можливостей, оскільки, не завжди (навіть за найякіснішою фотографією – авт.) можна ідентифікувати гриб, спробуємо визначити вид. Можливо, хтось не знає, отруйний це, чи їстівний гриб, іншим можливо просто цікаво (оскільки читачі журналу розумні та допитливі люди), що вони знайшли; всім ми раді будемо допомогти. Хтось, можливо, натрапить на цікавого представника мікобіоти, який може виявитись рідкісним видом, або навіть видом, що занесений до Червоної книги України, і таким чином, теж внесе свій вклад у розвиток науки.
Прохання – вказувати, за можливості, хоча б приблизну дату та місце знахідки, географічні координати, погодні умови, тип лісу і т. п.
Be First to Comment