ГІПЕРПАРАЗИТИЗМ РЯТУЄ МУРАХ

Андрій М. ЗАМОРОКА
 

Свого часу, “Станіславівський натураліст” розповідав про нелегку долю Мурах-деревоточців Леонарда у тропічних лісах Таїланду, які стають жертвами паразитичного гриба Кордицепа одностороннього. Аналогічна ситуація існує й на іншому кінці планети – у лісах Амазонії, де паразитичний гриб Кордицеп деревоточця рудого заражає власне Мураху-деревоточця рудого. Однак, ні у першому, а ні у другому випадках паразит не знищує мурашині колонії, хоча має для того усі можливості. Науковці задались питанням: “Чому?”…

Вчені довго мізкували у чому причина: з однієї сторони, паразит вбиває мурах, а з іншої – мурашина колонія, в цілому, є стійкою до хронічного зараження Кордицепом. Одна із гіпотез припускала, що інфіковані грибом мурахи стають “вигнанцями” з колонії, покидаючи її. Однак, факт “вигнання” мурахи з колонії є необхідною умовою життєвого циклу паразитичного гриба, а не соціальним устроєм колонії. Справа в тому, що для початку плодоношення паразита і утворення спор, грибу необхідно аби інфікована мураха зайняла вигідну для нього позицію – підвісилась на нижній стороні листка на висоті 25 см над ґрунтом, з північної сторони стовбура дерева, куди не потрапляє сонячне проміння. З цією метою, гриб проникає у мозок комахи і починає керувати твариною, створюючи своєрідну “мураху-зомбі”. Стійкість мурашиних колоній до зараження є поняттям відносним, адже частка загиблих мурах у молодих колоніях є значно вищою, ніж у зрілих, де кількість робочих особин, що збирають їжу ззовні колонії становить лише 10-25%, тоді як у молодих – майже 80%. Зрозуміло, що мурахи-робітники ззовні колонії мають набагато більші шанси бути зараженими спорами паразитичних грибів, ніж ті, що постійно перебувають у мурашнику.

Питання чому колонія не гине в результаті ескалації інфекції знайшло доволі несподіване вирішення, виявляється, що у мурашиних паразитичних грибів є свої гриби-паразити, які стерилізують їх спори… Дослідження здійснені на Мурахах-деревоточцях рудих (Camponotus rufipes (Fabricius, 1775) та їх спеціалізованому грибі-паразиті Кордицепі деревоточця рудого (Ophiocordyceps camponoti-rufipedis Evans & Hughes, 2011) показали, що лише у 6,5% випадків паразит здатен давати спори… У чверті випадків (25,5%) паразит був стерильним, оскільки інфіковані мурахи виявились молодими особинами, котрі щойно вийшли з лялечок; у 12,7% випадків були виявлені ушкодження мертвих мурах, що перешкодило грибу дати плоди; а у понад половині (55,4%) усіх випадків паразитичні гриби Кордицепи були заражені іншими грибами-гіперпаразитами. Ці гіперпаразити стерилізували самих Кордицепів, то ж їх спори виявились не фертильними…

Дослідження здорових стром – плодових тіл Кордицепа деревоточця рудого, показало, що лише 42% з них здатні давати спори, а сам процес дозрівання залежить також від екологічних умов середовища. Тобто, у експериментах зі зміною параметрів вологи повітря, температури та освітлення, плодючість паразитичних грибів у значній мірі коливалась. Окрім того, у лабораторії було виявлено, що у стромах Кордицепа деревоточця рудого, часто оселяються личинки інших – мікроскопічних комах, які поїдають плодові тіла та спори гриба. Усі ці фактори убезпечують колонії мурах від цілковитого вимирання і у значній мірі знижують небезпеку зараження робочих особин. Такі взаємозв’язки між мурахами, їх паразитами та гіперпаразитами, що сформувались в результаті довготривалої коеволюції, забезпечують збереження рівноваги не лише у цій консортивній системі, а й у екосистемі тропічного лісу в цілому.