ВІРУС-СУПЕРПАРАЗИТ ПАРАЗИТИЧНИХ ОС

Паразитоїдна оса-їздець Лептопіліна Бовларда. Джерело ілюстрації: http://www.alexanderwild.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Паразитизм є найбільш еволюційно досконалою формою хижацтва, оскільки зникає потреба у смерті жертви. Одні – справжні паразити – живляться своїми жертвами, а інші – паразити-коменсали – об’їдають їх, живучи за рахунок їжі, яку жертва спожила. Одначе, у природі є ще паразитоїди та суперпаразити. Перші паразитують на жертві лише у якийсь один період свого життя, спричинюючи її кінцеву смерть, а другі є паразитами паразитів. Саме про ці дві групи істот й піде мова далі…

На луках Європи трапляється дрібна оса-їздець Лептопіліна Бовларда (Leptopilina boulardi Barbotin, Carton & Keiner-Pillault, 1979), яка є типовим паразитоїдом, оскільки її личинки розвиваються у тілах личинок дрібних мух-дрозофіл (Drosophila melanogaster Meigen, 1830). Оса знаходить свою жертву і відкладає у неї яйце, з якого виходить личинка. Вона починає їсти жертву із середини – спершу жирові тканини, а потім і життєво важливі органи. Жертва – личинка мухи, – заляльковується, після чого майбутня оса її вбиває, готуючись перетворитись на дорослу комаху…

Самка Лептопіліни Бовларда, яка відкладає яйце. Джерело ілюстрації: http://www.alexanderwild.com

У Лептопіліни Бовларда є правило: одна жертва – одне яйце. І якщо личинка Дрозофіли уже заражена паразитоїдом, то оса-їздець ніколи не відкладає у неї інше яйце, а відшукує незаражену, скільки дві оси у одній жертві вижити не здатні – вони або загинуть обидві, або сильніша обов’язково вб’є слабшу. Проте, у цій боротьбі одна із личинок паразитоїда втратить час і не розвинеться у повноцінну дорослу особину…

Така поведінка властива для здорових ос-їздців. Однак, дуже часто буває так, що ці паразитоїди заражені своїм паразитом – філаментовірусом LbFV (англомовна абревіатура від “Leptopilina boulardi filamentous virus” – “Філаментовірус Лептопіліни Бовларда” – авт.), тоді у поведінці Лептопіліни Бовларда спостерігаються дивні метаморфози – вона перестає упізнавати заражених личинок Дрозофіли і відкладає у них по кілька яєць… Фактично, вірус перебирає на себе контроль над мозком оси-їздця і наказує їй поводитись алогічно, неприродно. Сподіваюсь читачі пригадують статтю “Станіславівського натураліста” про мікроскопічного гриба Кордицепа одностороннього і його жертву Мураху-деревоточця Леонарда, коли гриб проникав у мозок комахи і підпорядковував його собі з метою дати потомство… Отож у випадку із Лептопіліною Бовларда та її вірусом маємо ту ж історію – вірусу потрібно розмножитись, тому він змінює поведінку комахи, однак, на відміну від Мурах-деревоточців Леонарда, вірус не вбиває свого носія – осу-їздця.

Самець Лептопіліни Бовларда. Джерело ілюстрації: http://www.alexanderwild.com

Філаментовірус Лептопіліни Бовларда є спадковим вірусом, який, як прийнято мовити у біології, передається вертикальним шляхом, тобто, від матері до дитини. У нашому випадку – від оси до її личинки. Але зараження ним між дорослими осами досі не виявлено, у той час, коли між личинками – це звичайна подія, щоправда, за умови наявності двох личинок у одній жертві… А ось тут на заваді вірусу стає правило оси-їздця: одна жертва – одне яйце. То ж природний добір і еволюція пішли шляхом розвитку у вірусу здатності контролювати мозок Лептопіліни Бовларда, аби вона відкладала яйця і уже в заражену жертву. Таким чином, вірус спокійно передається іншій лінії ос-їздців.

Цікаво, що заражені оси є доволі млявими, а їх поведінка заплутана і хаотична, однак інстинкт пошуку жертви залишається дуже чітким. Надибавши личинку Дрозофіли, інфікована філаментовірусом Лептопіліна Бовларда починає відкладати у неї яйця – зразу усі дозрілі у її тілі. У декотрих личинках Дрозофіл науковці налічували до 15-ти яєць!

Одначе у “злодіяннях” вірусу є ще один цікавий аспект – він знижує конкурентоздатність Лептопіліни Бовларда. У природі, ця оса-їздець співіснує з іншим близьким видом Лептопіліною різнороздільною (Leptopilina heterotoma (Thomson, 1862) – у них спільні жертви. Причому Лептопіліна Бовларда є більш аґресивіншою і більш конкурентоздатною – вона швидше заражує личинок Дрозофіл, а якщо у жертві уже живе нащадок Лептопіліни різнороздільної, то личинка Лептопіліни Бовларда вбиває його. Однак, вірус, змусивши осу-їздця відкласти усі яйця в одну жертву, тим самим усуває конкуренцію між обома видами… Тут слід зауважити, що вірус не здатен інфіковувати Лептопіліну різнороздільну, а є специфічним для Лептопіліни Бовларда. У лабораторних експериментах було виявлено, що заражені вірусом Лептопіліни Бовларда, у трьох із п’яти випадків, не витримують конкуренції зі сторони Лептопіліни різнороздільної. В той же час, у здорових популяціях усе навпаки – вимирання загрожує саме Лептопіліні різнороздільній… Таким чином, цілком можна пояснити відмінність між співвідношеннями обох видів на різних луках у природі – за відсутності вірусу домінує Лептопіліна Бовларда, а в його присутності – Лептопіліна різнороздільна.

admin Written by:

One Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *