ІСТОРІЯ ВИМИРАННЯ І ВІДРОДЖЕННЯ ДРИОКОЦЕЛУСА ПІВДЕННОГО

Дриокоцелус південний вимерлий-відроджений вид. Джерело ілюстрації: http://www.arkive.org

Андрій М. ЗАМОРОКА

Дриокоцелус південний (Dryococelus australis (Montrouzier, 1855) – велетенська нелітаюча комаха, яка колись мирно мешкала у лісах острова Лорда Гова, що на схід від Австралії. Однак, далекого 1918-го року біля берегів острова зазнало аварії вантажне судно “S.S. Makambo”. Допоки тривали ремонтні роботи, із судна на беріг, разом із товарами, потрапили чорні пацюки… До 1920-го року вони цілковито винищили Дриокоцелусів, зрештою, у 1960-му ці комахи офіційно були оголошені вимерлими. Так сумно розпочинається наша історія…

Панорама острова Лорда Гова. Джерело ілюстрації: http://www.thinkfor.us

Однак, якщо б на цьому історія завершилася, то не було б про що писати. Отож, за 20 кілометрів на південний схід від острова Лорда Гова, самотньо, посеред океану, височіє півкілометрова вулканічна скеля (точна висота – 562 м над морем), яка називається Пірамідою Бола (англ. Ball’s Pyramid). Цей острівець немає горизонтальних поверхонь – тільки неприступні вертикальні стрімчаки, де не ростуть навіть рослини, окрім, хіба що мохів, деяких трав і єдиного куща Мелалеуки говіанської (Melaleuca howeana Cheel). З тої причини він став справжньою Меккою скелелазів, починаючи з середини ХХ століття. У 1964-му році один з австралійських скелелазів привіз із Піраміди Бола світлини невідомої комахи, побачивши яку, фахівці із Австралійського Музею у Сиднеї повідомили, що це Дриокоцелус південний – вимерла комаха. Одначе, з тих пір вченим не давала спокою думка, що “вимерлий” вид таки вижив.

Острів-скеля Піраміда Бола, де було знайдено останню популяцію Дриокоцелуса південного. Джерело ілюстрації: http://jpgmag.com

Лише з початком ХХІ століття науковці вирішили спорядити експедицію на Піраміду Бола і спробувати віднайти Дриокоцелуса південного. У 2001-му експедиція висадилася на острові-скелі. Вчені, за допомогою альпіністського спорядження, піднялися на вершину Піраміди Бола, однак, окрім кількох дрібних цвіркунів, вони більше нічого не знайшли. Спускаючись група натрапила на єдиний кущ Мелалеуки говіанської, що ріс із тріщини у скелі, оглянувши його, учені виявили свіжий послід якоїсь великої комахи, однак, її самої не знайшли. Проте, вченим було відомо, що Дриокоцелуси були присмерковими й нічними комахами, які вдень шукали прихистку в різних сховках, то ж вони вирішили здійснити нічну вилазку на скелю. Скелелазіння у темряві є не найліпшою затією, але лише вона могла вирішити питання про те, чи існує на Піраміді Бола “вимерла” комаха.

Мелалеука говіанська у квіту - кормова рослина Дриокоцелуса південного. Джерело ілюстрації: http://www.sareptiles.co.za

Коли двоє біологів з ліхтариками і цілковитій темряві піднялись до єдиного на острові куща Мелалеуки, їх радості не було меж – вони надибали двох велетенських Дриокоцелусів! Роззираючись, вони натрапили ще на пару, а відтак ще і ще – загалом налічили 24 особини “вимерлої” комахи! Згодом, науковці обстежили інші місця Піраміди Бола, однак, більше ніде комах не знайшли. Та ж історія повторилась і у 2003 році. На сьогодні, Дриокоцелуси південні вважаються найрідкіснішими комахами на Землі…

Доросла самка Дриокоцелуса південного. Джерело ілюстрації: http://en.wikipedia.org

Дриокоцелус південний належить до ряду Примар або Паличників (Phasmatodea Jacobson & Bianchi, 1902), і як інші його родичі є вегетаріанцем. Довжина тіла комах часом сягає 15 см, а маса – 25 г. Самки, за звичай, більші і важчі за самців. Стегна їх задніх ніг сильно потовщені – стрибального типу, причому у самців вони товщі. Комахи здатні до швидкого бігу, що дуже не притаманно для Примар, які маскуються під гілочки чи листки. Цікаво, що німфа – молода комаха, – зеленого кольору і веде денний спосіб життя, а в міру дорослішання, темніє, набуваючи чорного забарвлення, і переходить до сутінкової та нічної активності.

Питання проте, яким чином Дриокоцелуси втрапили на о. Піраміду Бола, залишається відкритим – можливо, їх занесли птахи, а може з рибалками. Цікавий факт – місцеві жителі острова Лорда Гова, до початку вимирання Дриокоцелуса південного, використовували цю комаху в якості наживки для риби, нанизуючи їх на риболовецькі гачки. Ще більше питань виникає у популяційних біологів та ґенетиків – яким чином мала й ізольована популяція, в якій переважає інбридинґ, змогла проіснувати на Піраміді Бола тривалий час?… На ці питання, наразі, відповідей немає, проте, цілком було зрозуміло, що популяція знаходиться на межі існування – вона залежить від єдиного куща Мелалеуки і може будь-коли зникнути з лиця Землі. Тому вчені розробили цілу програму з тераріумного розмноження Дриокоцелуса.

Німфа - молода особина - Дриокоцелуса південного. Джерело ілюстрації: http://www.nhm.ac.uk

У 2003-му році з природного середовища на Піраміді Бола, науковці відібрали одну пару Дриокоцелусів для програми розмноження у неволі. На жаль, ці дві комахи за кілька тижнів померли, не давши потомства. То ж науковці знову повернулися на острів і взяли ще одну пару, яку оселили у Мельбурнському Зоопарку (Австралія). Пара дала 30 запліднених яєць, з яких виростили молодих комах. До 2008-го року чисельність популяції Дриокоцелусів південних у Мельбурнському Зоопарку збільшилась до 700 особин, а кількість відкладених ними яєць – до 11376-ти. Тепер, коли популяція відновлена у неволі, постало питання про її повернення у дику природу на острів Лорда Гова. Однак, чорні пацюки все ще там… У 2010-му році австралійський уряд розпочав масштабну програму з дератизації острова – знищення щурів. Санітарні служби, з гелікоптерів, скинули на острів 42 тони щурячої отрути, що мало знищити цих гризунів.

Зрештою, науковці випустили у природу 20 екземплярів Дриокоцелусів південних і у найближчі роки повторюватимуть це не однократно, моніторячи стан їх популяції. Сподіватимемось, що чудова історія із відродженням “вимерлого” виду матиме цілковито щасливу кінцівку…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 3 = 2