МАРС МЕРТВИЙ ОСТАННІ 600 МІЛЬЙОНІВ РОКІВ?

Андрій М. ЗАМОРОКА

“…За пять лет колонизации Марса мы не встретили здесь
животных крупнее мимикродона…”

Аркадій і Борис Стругацькі
“Ніч на Марсі”, 1960

Численні місії космічних апаратів на Марс, станом на сьогодні, не виявили жодних ознак присутності життя на цій планеті. Наче червонявий пісок під поривами холодного марсіанського вітру, розвіялись романтичні сподівання поколінь дослідників, письменників і мільйонів простих громадян на зустріч із позаземними – марсіанськими – істотами. Зайвим підтвердженням цього стала недавня дослідницька стаття у журналі “Ґеофізичні Наукові Записки” (Geophysical Research Letters) – Марс перетворився у пустелю 600 мільйонів років тому…

Згідно опублікованих у “Ґеофізичних Наукових Записках” досліджень великої групи вчених, опустелення Марсу трапилось настільки давно, що у той час на Землі ще навіть не існувало складнішого за медуз життя…

Вчені впродовж трьох років аналізували дані зібрані ще у 2008-му році марсоходом “Фенікс”. Вони прискіпливо вивчили зразки марсіанського ґрунту і дійшли висновку, що поверхня планети уже сотні мільйонів років залишається пустельною і посушливою, хоча, полюси Марсу вкриті потужними льодовиками, а в його ранній історії були вологі періоди. Як свідчать супутникові знімки, уся планета покрита менш-більш однаковим типом ґрунту, тож науковці вважають, що їх результати є справедливими до всієї планети. Зауважу, що “Фенікс” здійснив посадку в районі марсіанської Арктики.

Впродовж усієї місії “Фенікса”, міжнародна група вчених, яка базувалась в університеті Аризони, США, керувала марсоходом, задаючи йому команди із відбору і дослідження зразків (марсіанський ґрунт не доставлявся на Землю, а досліджувався безпосередньо бортовою лабораторією “Фенікса” – авт.). Ґрунт, відібраний марсоходом, спершу оглядався у світловий, а тоді у атомно-силовий мікроскопи, таким чином, що вчені отримували зображення частинок на Землі.

Особлива увага науковців була спрямована на пошук мікроскопічних частинок глини (менші, ніж 2 мікрометри – авт.), які відкладаються у водному середовищі при руйнації гірських порід. Зрозуміло, що присутність глини є важливим свідченням присутності рідкої води на поверхні планети. На жаль, саме цієї фракції марсіанського ґрунту виявилось найменше – близько 0,1%, що можна вважати, практично, негативним результатом. Для порівняння – на Землі будь-який ґрунт містить близько 50% мікроскопічних глинистих часточок. Натомість, у марсіанському ґрунті було виявлено 2 основні фракції часточок. Перша – це відносно великі кулясті піщинки, і друга – дуже дрібний червонуватий пил.

Наявність пилу свідчить про однотипність процесів формування ґрунту і дуже тривалої вітрової ерозії (руйнації – авт.) гірських порід у надзвичайно сухих умовах. За співвідношенням частинок марсіанського ґрунту, вчені розрахували, що він контактував із водою не триваліше, аніж впродовж 5-ти тисяч років, а могло трапитись це десь на ранніх етапах історії Марсу. Більше того, порівнюючи ґрунт із місячним і найбільш тотожним земним, науковці виявили, що місячний реголіт, на противагу земному, якнайповніше відповідає марсіанському. Це є ще одним свідченням сухих умов його формування.

Підсумовуючи свої дослідження, вчені зазначають, що Марс є занадто сухим для існування живих істот на його поверхні, а вологий період історії був занадто коротким для розвитку життя, принаймні земного типу…