МЕРКУРІЙ – ПЕРША ПЛАНЕТА ВІД СОНЦЯ

Художнє уявлення сходу Сонця над Меркурієм. Джерело ілюстрації: http://newshopper.ulekha.com

Микола ПЕТРАЩУК

Однією з найзагадковіших планет Сонячної системи є Меркурій — названа на честь бога торгівлі – Меркурія, – у римському пантеоні. Перші згадки про неї вчені знаходять в таблицах “Муль апін” (збірник вавилонських астрологічних таблиць). Ці спостереження, скоріше за все, були здійснені асирійськими астрономами близько XIV ст. до н.е. Незважаючи на це науковці й досі намагаються розгадати секрети цієї планети захованої “під крилом” у Сонця.

Меркурій — найближча до Сонця велика планета Сонячної системи. Обертається довкола Сонця за 88 земних діб. З 2006 року, Меркурій отримав звання найменшої планети Сонячної системи. Він, своїми розмірами, поступається за розмірами Ганімеду й Титану – найбільшим супутникам Юпітера й Сатурна відповідно.

Проходження Меркурія на фоні Сонця - вигляд у телескоп. Джерело ілюстрації: http://astrobio.net

Меркурій — найшвидша планета в Сонячній Системі, вона рухається орбітою навколо Сонця з середньою швидкістю 48 км/с, що майже в 2 рази більше від швидкості Землі. Така швидкість і той факт, що Меркурій розміщений ближче до Сонця, ніж Земля, призводять до того, що час його повного оберту навколо Сонця (тобто, один меркуріанський рік) становить всього 88 земних днів. Навколо своєї осі Меркурій обертається майже 59 земних діб, тобто впродовж 2/3-х меркуріанського року – унікальне явище співвідношення періодів обертання і руху планети в Сонячній системі. Вважається, що це є результатом дії припливного тертя і обертального моменту гравітаційних сил з боку Сонця.

Меркурій найменш вивчена планета земної групи. Про його поверхню нічого не було відомо до польоту космічного апарату “Mariner 10”, який був запущений 3 листопада 1973 р. Маса апаратури складала близько 80 кг. Спочатку апарат був направлений до Венери, в полі тяжіння якої отримав гравітаційний розгін і, змінивши траєкторію, 29 березня 1974 р. підлетів до Меркурія. Фотографії поверхні, отримані в результаті трьох прольотів “Mariner 10” з інтервалом в шість місяців, охопили близько 45% поверхні і показали схожість рельєфу Меркурія з найближчим сусідом Землі – Місяцем. Його поверхня покрита кратерами різних розмірів. Виявилось, що атмосфери у Меркурія немає. Було знайдено сліди аргону, неону, гелію і водню, але настільки малі, що можна говорити про вакуум з великим ступенем розрідження. Під час першого прольоту, на висоті 705 км, спостерігались ударна хвиля плазми і магнітне поле поблизу Меркурія. Вдалось уточнити значення радіусу планети (близько 2439 км) і її маси (близько 3,3022×1023 кг, що становить 0,055 маси Землі).

Порівняння розмірів планет Земної групи. Зліва на право: Меркурій, Венера, Земля і Марс. Джерело ілюстрації: http://en.wikipedia.org

21 вересня 1974 р. на досить далекій відстані (більше 48 тис. км) був здійснений другий проліт до Меркурія. Була заміряна різниця температур вдень і вночі. Оскільки Меркурій отримує в 7 разів більше сонячної енергії, ніж Земля, то температура на його поверхні сильно коливається: від +430ºС на сонячному боці до –180ºС на нічній стороні. Це найбільш різкі перепади в Сонячній системі. З допомогою радіометра був визначений тепловий потік, що випромінюється поверхнею. На фоні нагрітих ділянок, що складаються з пухких порід, виявлені більш холодні, які являються скельними.

Під час третього прольоту до Меркурія, що відбувся 16 березня 1975 р. на найменшій відстані – 318 км, було підтверджено, що магнітне поле, яке спостерігалось, дійсно належить планеті. Його напруженість складає приблизно 1% від напруженості земного магнітного поля.  Вчені припускають, що планета володіє залізним ядром, на яке припадає 80% всієї маси цього небесного тіла. Близько 3 тис. фотографій, отриманих на цьому сеансі, мали роздільну здатність до 50 м. Оскільки три сеанси фотографування охоплювали західну півкулю планети, східна залишилася недослідженою. Згідно гіпотез, 3 млрд. земних років тому на Меркурії завершився період вулканічної активності, після чого рельєф його поверхні змінювали тільки зіткнення з метеоритами.

Мапа Меркурія із позначеними найбільшими кратерами. (Клацніть для збільшення) http://www.ccvalg.pt

На Меркурії не існує пір року, так як на Землі, тому, що вісь обертання планети знаходиться під прямим кутом до площини орбіти. Як наслідок, поряд з полюсами є області, до яких сонячне проміння не потрапляє зовсім. Дослідження проведені за допомогою радіотелескопу “Arecibo” (найбільший в світі радіотелескоп, що використовує одну апертуру), дозволяють припустити, що в цій холодній і темній зоні є льодовики. Шар льоду може досягати 2 м і бути покритий шаром пилу.

Цікавим явищем на Меркурії є, так званий, ефект Ісуса Навина, коли Сонце на небі планети зупиняється і починає рухатись з заходу на схід. Воно виникає в результаті того, що на ділянці орбіти поблизу перигелію, впродовж, приблизно, 8-ми діб, швидкість орбітального руху планети перевищує швидкість обертального. Хоча, найближчими, за розміщенням орбіт, до Землі є Марс і Венера, однак, Меркурій знаходиться найближче до нас впродовж більшого часу, ніж будь яка інша планета.

Зображення Меркурія скомпільоване зі знімків "Messenger" (несправжні кольори: синій - найменші висоти, жовтий - найбільші). Джерело ілюстрації: http://asunews.asu.edu

Сьогодні НАСА здійснює другу місію до Меркурію під назвою “Messenger”. Апарат був запущений 3 серпня 2004 р., і в січні 2006 р. вперше здійснив політ повз Меркурій. Для виходу на орбіту навколо планети апарат зробив ще два гравітаційні маневри повз планету: в жовтні 2006 р. та червні 2007 р., в ході яких робив перевірку обладнання. Останні дані з космічного апарату свідчать про те, що планета є не тільки пекельно спекотною, вона ще й цілком покрита самородною сіркою. Окрім того, вона залита застиглою лавою, якої достатньо, аби вкрити територію рівнозначну площі України шаром завтовшки 5,6 м.

Розробляються й інші проекти з дослідження Меркурію, тому будемо сподіватися, що найближчим часом ця маленька загадкова планета поділиться з нами своїми новими секретами. Як сказав фізик Університету Джонса Гопкінса Патрік Пепловскі: “Меркурій – це захоплюючий світ зі складною історією”.

admin Written by:

8 Comments

  1. Січень 26, 2012
    Reply

    Пізнавально.
    Тільки там у вас описка – радіус близько 2439 кг.

    • Січень 26, 2012
      Reply

      Дякую, пане yAnTar, – поправив.

  2. Аkacia
    Січень 28, 2012
    Reply

    Дякую, гарна стаття, лаконічний та інформативний виклад, от тіільки, жаль, мало 🙂
    Чи ще будуть статті про планети сонячної системи?

  3. Січень 28, 2012
    Reply

    Пані Аkacia, певна річ, що будуть статті й про інші планети Сонячної системи. Ми раніше уже публікували статті Миколи Петращука, з-поміж яких є, наприклад, і про Плутон: http://www.naturalist.if.ua/?p=4195. Будуть і про решту.

  4. Марія
    Січень 29, 2012
    Reply

    Доброго дня, пане Миколо.

    Ваша стаття дуже цікава :), але містить декілька різних помилок:
    1. “…розмірами уступає…” – “поступається за розмірами” (калька з російської);
    2. “вона рухається орбітою навколо Сонця” – так хто рухається орбіта, чи планета? (неясний зміст через відсутність слова/слів);
    3. “…космічного апарату “Mariner 10″, який запущений 3 листопада 1973 р.” – може він “…був запущений…”? (неясний зміст через відсутність слова/слів);
    4. “80% всіє маси” – думаю, тут і так все зрозуміло 😉

  5. Січень 29, 2012
    Reply

    Дякую, пані Маріє, за вашу уважність – помилки виправив.

  6. Mykola
    Лютий 20, 2012
    Reply

    Перепрошую, але мушу додати свої 5 копійок щодо описочок (можна не публікувати, лиш поправте):
    -“Він своїми поступається за розмірами”
    -“з найближчою сусідом”
    -“3 млрд. років земних років тому”
    Ну і з комами трохи наплутано, але то, звісно, другорядне…

  7. Лютий 22, 2012
    Reply

    Дякую, пане Mykola, за Вашу уважність і допомогу у виявленні помилок. Ваші зауваги враховані і зроблені відповідні корективи у тексті.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *