ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ЗМІЙ: МІФИ І ПРАВДА. ЧАСТИНА І

Гадюка. Джерело ілюстрації: http://www.visualphotos.com

Василь МАЛАНЮК

Про змій мабуть чув кожен. Не існує напевно такої людини, яка би нічого не знала про цих тварин. Одні їх бояться, інші ненавидять, треті взагалі обожнюють і створюють культи змії. Багато людей вважають їх дивними, напевно через відсутність кінцівок, довгий роздвоєний язик, який необізнані люди неправильно називають жалом. Все ж таки, як не сумно це констатувати, переважна більшість відчуває глибоку антипатію до змій, і не тільки змій, але й до решти плазунів та амфібій.

Страх перед зміями, напевно, не можна назвати природженим, тому що маленькі діти не бояться їх, навіть беруть цих плазунів у руки. Цей острах виникає пізніше, коли дитина чи вже доросла людина набуває певний запас різних стереотипів, хибних уявлень, фобій. В багатьох людей антипатія до змій пов’язана з Біблією, адже саме там змії надається не дуже приємна роль спокусниці, яка звабила Єву, а також змії фігурують там як кара божа, наприклад в історії з мідяним змієм, в якому Бог через Мойсея насилає отруйних змій на людей за те, що вони занадто сильно нарікали на Господа. Пізніше, у християнстві, змій почали асоціювати з чимось сатанинським, і просто з усім негативним. Досить відома легенда про святого Георгія, який є символом і захисником міста Москви, про те, як він вбив змія і врятував царську доньку. Правда, ця та інші легенди швидше належать до народного фольклору, і уже нічого спільного не мають до історій зі Святого Письма, як і легенда про те, що Бог плюнув, і в результаті цього, з його слини з’явилися змії, жаби та ящірки. Або легенда, звідки взявся птах лелека або бузьок. Якось, зібрав Бог змій, жаб, ящірок та іншу “нечисть” у великий мішок і дав одному чоловікові, щоб він його викинув у море, і наказав ні в якому разі не розв’язувати мішок. Чоловік той виявився занадто цікавим, не втримався і відкрив мішка. Всі гади, які були в торбі, порозповзалися. Побачивши це, Бог дуже розсердився, що чоловік його ослухався і перетворив його на лелеку. З тих пір ходить лелека по полях і луках і визбирує тих всіх гадів повзучих. Правда, невідомо тоді, для чого Бог створював жаб, змій та інших, щоб потім всіх їх знищувати.  Ще з давніх часів і до тепер існує повір’я, нібито, вбивши гадюку чи іншу отруйну змію, можна спокутувати 100 гріхів, така собі індульгенція: вбив гадюку, і можеш спокійно грішити 100 раз. Що особливо сумно, багато людей, особливо старшого віку, досі вірять у ці байки.

Хоча, не всі перекази про змій носять виключно негативний характер. Існує, наприклад, легенда про Вужа і Божу матір. Нібито, Богородиця, після того, як Вуж зробив для неї – не пам’ятаю яку – послугу, вона доторкнулася до його голови руками, і відтоді у вужа з’явилися жовті плями ззаду по боках голови, так би мовити, поставила мітку, щоб люди змогли відрізнити його від гадюки і не вбивати його. На превеликий жаль, мітка ця у вигляді жовтих плям далеко не завжди допомагає вужеві.

Вуж звичайний. Світлина Василя Маланюка

Дуже багато людей не роблять і не бажають робити різниці між гадюками і вужами, як і будь-якими зміями, і просто безжально вбивають повністю безпечних вужів, мідянок чи полозів, називаючи їх всіх без розбору “гадюками”, “гадинами”, “гадєм”, “тою бідою” та іншими не дуже приємними епітетами. Гадюкам в цьому плані особливо не пощастило. Мало того, що їх повсюдно намагаються знищувати, так ще й назву “Гадюка” зробили прозивною, надали їй негативного переносного смислу. Людину, яку хочуть охарактеризувати з найгіршої сторони, якраз і назвуть “гадюкою”, “гадом”, “гадиною” (також “гадючник”, “гадкий”, “змея подколодная”, “змія-спокусниця”, “зміїна посмішка”, “Лучше жить со змеей, чем со злою женой!”, негативні казкові персонажі, як наприклад, Змій Горинич, Зміючка Оленка і таке інше). До речі, щодо казок про тварин. Ще з давніх часів їх поділяють на добрих, та на злих і жорстоких, які тільки те й роблять, що намагаються перших з’їсти. Так як дитяча психіка досить вразлива, діти іноді доволі серйозно сприймають ці всі історії, і в них вимальовується чіткий образ поганих тварин. Дитина і в реальному житті починає не любити вовків, хижих птахів, чи тих же змій. Насправді, немає поганих і гарних, красивих і потворних, корисних і шкідливих  тварин. В природі все без винятку корисне. Шкідливих тварин не існує, за винятком (це моя думка – авт.) людини.

Не в останню чергу страх перед зміями з’явився в силу отруйності деяких з них. Але, на світі існує близько 3000 змій, і тільки трохи більше 400 є отруйними, тому, це не повинно бути приводом для негативного ставлення, тим більше, що жодна отруйна змія не кусає і не нападає на людей просто так (про це інколи полюбляли писати автори дешевих пригодницьких романів, а зараз цим деколи грішать ЗМІ і створюють зовсім непотрібний ажіотаж і паніку). Інакше просто не може бути, адже людина не є здобиччю для цих рептилій, і навмисне нападати на людину змії немає сенсу, в іншому випадку, це може мати для неї погані наслідки, як от втрата зубів (це в кращому випадку), а то й ризик загибелі. Отруйні змії кусають людей з метою захисту, а це буває тоді, коли хтось хоче вбити чи впіймати її, взяти в руки, або ж коли ви наступите на неї.

Україна, на відміну від деяких тропічних країв, типу Австралії, Індії, Африки чи Центральної Америки, де великий відсоток отруйних (причому, дуже отруйних) рептилій, такими даними похвалитися не може. В нас мешкає всього 3-5 видів (за різними дослідниками) отруйних змій. Це гадюки з роду Vipera, причому поширеною на більшості території України є тільки один вид – Гадюка звичайна (Vipera berus Linnaeus, 1758).

Гадюка звичайна. Джерело ілюстрації: http://www.hlasek.com

Але навіть одного виду отруйних змій часом буває достатньо, щоб іноді, не без допомоги засобів масової інформації, створювати зайву істерію навколо плазунів, і цим самим, погіршувати і без того поганий імідж гадюк. Як я уже казав, гадюки, як і всі отруйні гади самі на людей не нападають. Навпаки, за найменшої небезпеки, вони намагаються втекти, або зачаїтися в густій траві. Натомість, гадюки можуть бути дуже корисними для людини, оскільки, в основному харчуються дрібними гризунами, а молоді особини в степових регіонах полюють на сарану та інших комах-шкідників. Крім того, отрута гадюк, як і багатьох інших отруйних змій використовується в медицині при лікуванні різних захворювань. Зміїна отрута, до речі, дорожча за золото. Однак, і без цього, гадюки, разом з усіма іншими живими організмами,  корисні вже хоча б тим, що є одним великим цілим у величезній екосистемі, яка зветься Біосфера, вони взаємопов’язані між собою, і якщо ми повністю знищимо, наприклад, тих же гадюк та інших змій, це призведе до екологічного дисбалансу, який буде мати величезний негативний вплив  на природу і  на людство в тому числі.

Оскільки, гадюка звичайна дійсно є звичайною на території України, та й не тільки, то не дивно, що про неї люди, впродовж століть, склали  багато забобонів, переказів, вірувань. Гадюка чи інша змія не помре до заходу сонця, навіть якщо її порубати на куски – ще з дитинства пам’ятаю це повір’я. В багатьох місцях Європи поширений міф про те, що гадюка, після того, як вкусить людину, чимдуж повзе до води, і, якщо вона добиралася туди швидше ніж вкушена людина, та людина помирала. І навпаки. Це повір’я популярне і в нас в різних районах Станіславівщини, я неодноразово чув цю історію від місцевих жителів. Вірили люди і в таку прикмету: якщо гадюка переповзе перед людиною дорогу, то з нею станеться нещастя. Інший міф: якщо вбити першу гадюку, яку побачив весною, то ти переможеш всіх своїх ворогів. Або: якщо відпустиш гадюку живою, з тобою трапиться біда. В деяких краях переказують, нібито гадюка нападає на людину, що потривожила її, і переслідує свого кривдника. Але не просто повзе, а котиться колесом.

Існують повір’я і про цілющі, а також магічні властивості деяких частин тіла гадюки, як от скинута під час линьки шкіра (линовище) змії. За легендами, саме змія (гадюка) навчила людей пізнавати цілющі рослини, недарма існують казки про “зміїну траву”, бо тільки змії відомий листок, який загоює рани і повертає життя. Казковий герой, з’ївши м’ясо гадюки, набуває здатності розуміти мову рослин і тварин. В Англії радять повісити гадючу шкіру над каміном, і це принесе щастя. Якщо вас вкусила гадюка, убий її і змасти рану її жиром. Це не дасть отруті розійтись по організму – стверджує один народний метод лікування. Серед старшого населення деяких сучасних російських сіл до цього часу існує повір’я, нібито гадюки заповзають всередину людини, живуть і розмножуються в її шлунку (цим пояснювалися хвороби кишково-шлункового тракту), і тільки знахарі можуть їх звідти виманити. Правда, деякі люди остерігаються вбивати гадюк, оскільки вважають, що інші змії, так би мовити, пізніше відомстять за вбиту подругу. Так, у Середній Азії вірять: якщо вбити отруйну змію, до цієї людини обов’язково приповзе змія і вкусить її. Тому в Туркменії вбиту змію, а це часто буває саме якийсь вид отруйних гадів, одразу ж закопують. Можливо, з цієї причини, гуцули в Карпатах не вбивають гадюк, а деякі навіть поважають їх.

Також на Гуцульщині чув історії про гадюку-королеву, в якої на голові золота корона. Не дай, Боже, убити таку змію – це може спричинити різні біди та нещастя. З гадюками пов’язують різні релігійні свята та деякі конкретні дати. За народними віруваннями, змії пробуджуються на Благовіщення, коли починаються перші грози. Небезпечно ходити в ліс 12 червня, тому, що вони в цей день повзуть святкувати свої зміїні весілля, і, якщо зустріти їх на своєму шляху – живим не залишишся. Також, нібито, не бажано ходити в ліс впродовж вересня в деякі християнські свята, як от Воздвиження Хреста Господнього (27 вересня), або Відсічення голови Івана Хрестителя (11 вересня), оскільки гадюки та інші змії в цю пору ховаються під землю і стають дуже злими. Свято 11 вересня в народі ще називають Главосіка, і я ще з дитинства пам’ятаю, як мені старші люди казали не ходити в цей день по гриби, тому що “на Главосіки ховаються усі кусіки” і дуже легко натрапити на гадюку. Я звичайно в ці байки не вірив, і був безмежно радий, що в цей день в лісі дійсно було менше народу ніж зазвичай і можна було отримати хоч якусь користь з цього забобону у вигляді цілого кошика підберезників  чи опеньків. Правда, пам’ятаю, саме на Главосіки, я ледь було не наступив на гадюку. Звичайно, зустріч цієї змії 11 вересня було просто випадковим збігом обставин. Трапилось це декілька років тому в Надвірнянському районі поблизу села Лойова. Гадюка лежала посеред стежки на галявині, і я в останній момент встиг відскочити в сторону після того, як уже заніс ногу над змією, причому, вона була досить пасивною і не намагалася втекти. Оскільки, гадюка є холоднокровною твариною і температура її тіла залежить від температури навколишнього середовища, на стежці вона лежала тому, що це місце була найкраще освітлено сонцем і змія розігрівалася після уже прохолодної ночі в цю пору. Цим же і пояснювалась її пасивність. Як стверджують інші міфи, гадюка, яка вкусила когось впродовж літнього періоду (за іншою версією – на Воздвиження), за цей гріх не може сховатися в землю на зимівлю, і буде повзати доти, поки не замерзне від холоду, або не загине від рук людини.

Продовження…

admin Written by:

6 Comments

  1. Січень 20, 2012
    Reply

    боязнь це русизм, треба страх або острах (перед)
    Непогана збірочка повірь…

  2. Січень 20, 2012
    Reply

    Дякую, пане/пані Sehrg, за вашу уважність – виправив помилку.

  3. Січень 20, 2012
    Reply

    звичайно пане, до речі мені подобаються ящірки )

  4. Січень 21, 2012
    Reply

    То дуже перепрошую, пане Sehrg, я не мав наміру Вас образити. Адже Sehrg, наче чоловічого роду, а от посилання – на вельми чуттєво-романтичний сайт про поезію, то ж у мене закралася думка про псевдонім на кшталт Жорж Санд…
    А ящірки дійсно милі створіння ;).

  5. Karina Kerych
    Серпень 28, 2019
    Reply

    Дуже цікаво було читати!
    Дякую за хорошу статтю!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + 7 =