ГРИБНІ НЕТРІ

"Завислі" у повітрі опалі листки в тропічному лісі Малайзії. Джерело ілюстрації: http://blogs.discovermagazine.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Вивчаючи тропічні ліси Малайзії, вчені давно звернули увагу на таке явище, як “зависання” опалого листя під кронами дерев… Спершу вважалося, що листки потрапляють у павутиння, однак, прискіпливе дослідження цього явища показало, що “ловлею” листя займаються не павуки, а гриби… Але ж для чого грибам ловити опале листя?

Аби зрозуміти суть цього явища, потрібно звернутись до основ екології тропічних лісів. Справа в тому, що колообіг речовин у тропічному лісі надзвичайно швидкий – опале листя і гілки перегнивають уже за кілька тижнів, тоді як у лісах помірного клімату Європи, цей процес може тривати кілька років. За кожен опалий листок чи гілку, на поверхні ґрунту, точиться справжня війна – на цю “манну небесну” очікують міріади голодних ротів комах, багатоніжок, кліщів, хробаків, грибів, бактерій… Конкуренція надзвичайно висока. Одні істоти для усунення конкурентів використовують хімічну зброю, наприклад, мікроскопічні гриби, яких ми називаємо цвіллю, здатні виділяти потужні антибіотики, що вбивають їх конкурентів – бактерій… Інші, ті ж бактерії, здатні швидко розмножуватись і “відкушують” ласий шматок пляцка, ще до того, як на нього зазіхне гриб. Стратегій, як з’їсти більше, ніж інші, існує багато, та от “перехоплення” опалого листя у повітрі, ще до того як воно досягне підстилки, є однією із найцікавіших з них – допоки внизу “воюють” за кожен шматок, перехопивши опад, можна “насолоджуватись” його споживанням без чужих зазіхань.

Цю ориґінальну стратеґію, а відтак і екологічну нішу опанували деякі епіфітні види грибів із роду Маразміус (Marasmius Fr.). До слова, види цього роду розповсюджені по усій планеті, а також і в Україні. Ці мініатюрні істоти, під кронами тропічного лісу, на висоті 2-20 метрів, створюють у повітрі справжнісінькі тенета із міцелію (грибниці – авт.), якими й уловлюють опале листя. Завдяки теплому і вологому клімату, міцелій не пересихає і не гине у повітряному середовищі, як то може трапитись у інших природних зонах.

Міцелій та плодові тіла епіфітного гриба Marasmius із тропічних лісів Малайзії. Джерело ілюстрації: http://blogs.discovermagazine.com

Усе розпочинається з того, що спора епіфітного Маразміусу проростає на поверхні гілки чи листка дерева. Вона поступово витягується у просту довгу нитку міцелію, яка в міру росту і збільшення власної маси починає згинатися, аж поки не досягне якоїсь опори (іншого листка чи гілки), де закріплюється. З місця закріплення, у різні сторони, ростуть нові нитки грибниці. Вони переплітаються, обплутують листя, гілля, стовбури, утворюючи густу мережу. Коли відмерлий листок із крони дерева падає долів, він зачіпається за густе мереживо міцелію. От тут і розпочинається головне дійство, заради якого гриб так широко розкинув свої повітряні сіті. Міцелій Мразміусу починає обплутувати мертвий листок, пронизуючи його гаусторіями (спеціальні відростки міцелію призначені для живлення – авт.), які виділяють грибні травні ферменти. Листок поступово перетравлюється, а гаусторії всмоктують поживні речовини. Отримавши достатньо їжі, гриб починає розмножуватись – на бічних виростах грибниці, гіфи міцелію сплітаються й утворюють плодові тіла із короткими ніжками і мініатюрними шапинками, які віддалено нагадують чи то печериць, чи то мухоморів. На пластинках гіменофору, знизу шапинки, утворюються базидіоспори, які дозрівши, розносяться вітром, водою та різними дрібними істотами, аби згодом дати новий міцелій.

Раніше основними уловлювачами опалого листя вважали епіфітних рослин з родини Бромелієвих (Bromeliaceae Juss.), які зростають на іншому кінці планети – тропіках обох Америк. Вони здатні, на площі в один гектар, накопичувати до 100-та кілограмів листя, яке перегниваючи, живить їх мінеральними солями. Підрахунки показали, що грибні тенета накопичують до 260-ти кілограмів опалого листя на гектар тропічного лісу! Знаючи, що середня біомаса дощового тропічного лісу становить 600 т/га, то епіфітні Маразміуси уловлюють лише її 0,04%, а їх власна біомаса становить всього 0,0004%. Це дійсно мізерний показник, проте, якщо зважити на тендітність вегетативних тіл цих епіфітних грибів, то така кількість накопиченого листкового опаду є дуже високою.

"Грибні нетрі" з міцелію (світло-коричневі нитки) Маразміусу та мертвого листя заселяють найрізноманітніші членистоногі тварини, як ось ці маленькі чорні косарики... Джерело ілюстрації: http://blogs.discovermagazine.com

Одначе, роль “нетрів” із опалого листя, створених грибами Маразміусами під шатром тропічного лісу, полягає ще й у підтриманні біологічного різноманіття у цій екосистемі. Вчені вивчили, яким чином ці живі хитросплетіння міцелію впливають на підтримку багатства фауни членистоногих тварин. Прості обліки показали, що безпосередньо на поверхні вловленого грибами мертвого листя та міцелію проживає близько 340 видів різних комах, павуків, косариків, багатоніжок та ін. А в процесі експерименту із штучного видалення грибних тенет на досліджуваних ділянках лісу, було встановлено, що видове багатство артропод (членистоногих – авт.) знизилось майже на 57%, притому, чисельність тих, що залишились, впала на 70%. І хоча, видове багатство артропод на гектар дощового тропічного лісу є вищим, майже в 200 разів, проте, грибні “нетрі” Маразміусів створюють дійсно унікальну екологічну нішу для інших істот і є важливим блоком екосистеми, який разом з іншими, аналогічними йому, забезпечують її високий рівень біорізноманітя. Це своєрідна “екосистема в екосистемі”, яка побудована на принципі детритних ланцюгів живлення (споживання відмерлих решток – авт.), і яка створює топічні і фабричні (місце проживання і можливість використання в якості житла, чи для його спорудження, складових екосистеми – авт.) умови для існування інших видів. Тому вивчення подібних компонентів екосистем дає можливість краще зрозуміти механізми їх діяльності та регуляції, а відтак охорони, відновлення і невиснажливого використання.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

4 Comments

  1. Василь Маланюк
    Грудень 25, 2011
    Reply

    Дуже цікава стаття. Не знав про таке.

  2. Грудень 25, 2011
    Reply

    От такі то, пане Василю, справи у царстві мікологічному…

  3. Грудень 26, 2011
    Reply

    “ласий шматок пляцка” )

    Цікава розповідь.

  4. Грудень 26, 2011
    Reply

    🙂 “пляцок” то по-галицьки “пиріг”, себто торт, а власне “пиріг” то “вареник”… От такі мовні нетрі…

Написати відповідь до Sehrg Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + 4 =