
Андрій ГЛОВ’ЯК
Вперше, цю незвичайну глибоководну рибу, широкому загалу продемонстрували зовсім недавно – в 2004-му році. Саме тоді вченим вдалось зробити її фотознімки у природньому середовищі, які одразу ж зчинили фурор і відкрили невідомі раніше факти про неї. До цього часу, а вперше Макропіну малороту (Macropinna microstoma Chapman, 1939) – така її наукова назва – було описано у 1939-му році, нею цікавились лише зоологи, особливо її велетенськими очима…
Макропіна малорота – невелика глибоководна риба, довжиною близько 15 см, яка здобула собі слави незвичною, у тваринному царстві, прозорою головою. Коли у 1939-му році Вільберт МакЛеод Чепмен описував Макропіну, він і гадки не мав про наявність у неї прозорого “ковпака” на голові, адже при підйомі на поверхню той розривається від внутрішнього тиску. Цей ковпак було відкрито разом зі зйомкою риби у природному середовищі. Всередині ковпака містяться два велетенських зелених ока. Тіло Макропіни малоротої покрите великими темними лусками. Плавці великі, широкі та заокруглені. Мешкає вона у прохолодних водах Північно-льодовитого і Тихого океанів, на глибині близько 500 м.

Найбільше зоологів цікавило питання, яким чином ця риба може бачити на такій значній глибині, та ще й з таким дивним зоровим механізмом – очі постійно підняті вверх і занурені у прозору голову… До теперішнього часу вчені не могли пояснити для чого цій рибі така нехарактерна, для тваринного світу, будова зорового механізму. Але спостереження у природі та акваріумах, котрі імітують глибоководне середовище, з’ясували, що очі Макропіни малоротої надзвичайно чутливі до найслабшого слабкого світла, яке заледве проникає на таку глибину та випромінюється іншими істотами при біолюмінесценції. Виявилось, що очі риби містять специфічний жовтий пігмент, який надає очам зеленкуватого кольору. Очевидно, що цей пігмент відповідає за зниження яскравості світла із поверхні, натомість допомагає розрізняти біолюмінесцентне світіння органів інших глибоководних мешканців, якими харчується Макропіна малорота.

Іхтіологи – вчені, котрі вивчають риб, – досліджуючи вміст шлунків Макропіни малоротої, знаходили у них залишки зоопланктону і дрібних ракоподібних. Вони зробили висновок, що ці риби не є хижаками, а живляться “органічним дощем” – мертвими залишками тварин, що падають з верхніх шарів океану. Але насправді ця риба є хижаком. Під час полювання, риба горизонтально зависає в товщі води, балансуючи на своїх великих і широких плавцях, її велетенські очі направленні вгору, де виглядають потенційну здобич. Помітивши над собою необачну рибину чи криветку, Макропіна різко змінює своє положення на вертикальне і заковтує її.

Раніше, помилково вважалось, що Макропіна малорота може дивитись тільки вгору. Справа в тому, що її очі знаходяться в заглибленнях, заповнених спеціальною рідиною. В цій рідині очі можуть повертатись, але дивляться вони завжди вверх. Тому риба навчилась міняти своє положення під потрібний їй кут огляду, і перевернувшись вертикально вгору вона дивиться прямо, відносно напрямку свого руху. Це відкриття було зроблено недавно. Раніше підняті на поверхню екземпляри втрачали рідину і вчені вважали, що очі цієї риби не можуть повертатись і вона дивиться тільки в одному і тому ж напрямку…
Ого!! Так от що у риб в голові))
У них і не таке буває… Як зрештою і у наших з Вами головах…
Шановний адмін, стосовно останнього зображення – думаю, варто було б вказати першоджерело, з якого воно потрапило у Вікіпедію: http://www.asihcopeiaonline.org/doi/abs/10.1643/CG-07-082. Ну, і звернути увагу на застереження авторів, котрі вони мені свого часу прислали разом із зображенням :о)
Пане Shao, оскільки Ви уже вказали інтернетланку, то ще раз її дублювати не має потреби, хоча він досить вільно “гуляє” Інтернетом, а Вікіпедію вибрано як менш-більш достовірне і ґрунтовне джерело.
Очень интересные статьи и очень познавательные. Детям бы такого читать побольше. Детский сайт http://giraffe-kids.com.ua/vospitanie-u-doshkolynikov-lyubvi-k-prirode.html о воспитании у детей любви к природе.