ЧОМУ МИ ЛЮДИ?

Ґенетична відмінність між людиною і шимпанзе становить 2,5%. Джерело ілюстрації: http://ultradownloads.uol.com.br

Андрій М. ЗАМОРОКА

Людина походить від мавпи. Цю ідею свого часу висловив Жан Батист Ламарк, хоча, її часто приписують Чарльзу Роберту Дарвіну. Однак, це твердження є не зовсім коректним. Якщо бути уже абсолютно точним, то людина походить від спільного із мавпами предка. Одна лише думка про це, викликає хвилю обурення у мільйонів незгодних і релігійно анґажованих людей, проте, це факт доведений наукою – ґенетична відмінність між Людиною та Шимпанзе становить всього 2,5%!!! Вона настільки мізерна, що нас обох можна було б об’єднати у один вид, якщо б не радикальна морфологічна відмінність. То чому ж ми Люди?

Цим питанням вчені задались з моменту завершення двох великих проектів: “Ґеном Людини” і “Ґеном Шимпанзе”, завершених відповідно у 2003-му та 2005-му роках. І яке ж було здивування, коли ґеноми обох видів за локусами, котрі кодують білки, був ідентичний на 98,5%! Якщо не білоккодуючі ґени, то які причини такої радикальної морфологічної відмінності обох видів?

Люди і Шимпанзе мали спільного предка понад 8 мільйонів років тому. Джерело ілюстрації: http://www.post-gazette.com

Наче з рогу достатку, посипались гіпотези і можливі пояснення. Однією, із найбільш прийнятних, була гіпотеза про відмінності у регуляції ґенів, тобто у Людини (Homo sapiens sapiens Linnaeus, 1758) та Шимпанзе (Pan troglodytes (Blumenbach, 1775) по-різному відбувається зчитування ґенетичної інформації, і тільки завдяки цьому ми є людьми…

Тепер залишалось лише довести справедливість цієї гіпотези. І вчені взялись за лабораторні дослідження. Ними було пророблено тисячі дослідів, які порівнювали особливі ділянки хромосом Людини й Людиноподібних мавп (Homininae Goodman, 1975), котрі містять у собі інсерції (вставки) або ж мають делеції (втрати) – послідовності ДНК, що не кодують білків. За цими послідовностями Люди і Людиноподібні мавпи доволі суттєво відрізняються. Наприклад, відмінності між людською 21-ю хромосомою та 22-ю синтетичною хромосомою шимпанзе існує відмінність у 68 тисяч інсерцій та делецій, які у більшості випадків – приблизно 70% – представлені ретротранспозонами – особливими ділянками ДНК, які здатні змінювати своє місце у ґеномі, а також утворювати тисячі копій самих себе. Одні вчені вважають їх паразитами, подібними до деяких сучасних вірусів (наприклад, ретровірусів – авт.), які інфікували живих істот понад мільярд або й більше років тому… А інші, називають їх “егоїстичною ДНК”, яка практично не приносить користі орґанізму…

Людський ґеном характеризується численними повторами некодуючої ДНК, яка нас відрізняє від Шимпанзе.Джерело ілюстрації: http://creationrevolution.com

Оскільки ретротранспозони та інші ділянки ДНК, що не кодують білків, розміщуються між ґенами або поруч них, вони можуть істотно змінювати шаблони експресії (зчитування інформації – авт.) ґенів. Усе це істотно впливає на еволюційний процес і виникнення нових видів.

Регуляційні властивості проміжків ДНК полягають у їх здатності “вмикати” або “вимикати” структурні ґени, тобто ті, які кодують білки, таким чином, вони або зчитуються і білок синтезується, проявляючись у вигляді якоїсь ознаки орґанізму (колір очей, волосся, шкіри і т.п. – авт.), або він залишається “вимкненим” і такого прояву не відбувається. У людській лінії відбулась надшвидка еволюція саме регуляторних ділянок ДНК, а у шимпанзе – ні. Саме у цьому й полягає та разюча відмінність між нами і нашими найближчими родичами у дикій природі…

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 60 = 69