КИСНЕДИШНІ БАКТЕРІЇ З’ЯВИЛИСЬ ПОНАД 2,48 МІЛЬЯРДІВ РОКІВ ТОМУ

Камені вкриті іржею, утвореною в наслідок життєдіяльності сучасних киснедишних бактерій. Джерело ілюстрації: http://www.sciencedaily.com

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

Древня атмосфера Землі мало чим нагадувала сучасну – понад 3 мільярди років тому її наповнювали ядучі гази, на кшталт, аміаку, метану та вуглекислоти… Слідів молекулярних а ні кисню, а ні азоту – основних компонентів нашої атмосфери, тоді взагалі не було… Одначе, усе кардинально змінилось із появою фотосинтезу і його побічного продукту кисню – він будучи аґресивною сполукою окислював усе на своєму шляху від солей заліза в океані до біологічних речовин у живих клітинах. Життя тоді опинилось на ґрані вимирання через токсичний кисень, але еволюція знайшла вихід – киснедишні бактерії!

Перші киснедишні бактерії виникли у наземних водоймах, на кшталт, цієї, що у Єловстонському національному парку, США. Джерело ілюстрації: http://www.flickr.com

Питання про те коли з’явились перші орґанізми, що здатні були дихати киснем все ще залишається оповитим мороком незнання – існують лише поодинокі припущення і опосередковані докази цієї події. А її важливість – безсумнівна, адже то був поворотний момент у еволюції життя на Землі і передумова для виникнення багатоклітинних орґанізмів, та й, у кінечнім результаті, нас з Вами

Одне із найсвіжіших досліджень канадійських вчених, опубліковане днями у журналі “Природа” (“Nature”) внесло певне прояснення у ситуацію, що склалася довкола з’яви киснедишних бактерій. Згідно їх студій, перші прокаріоти (прокаріоти – це Бактерії, Археї та Синьо-зелені водорості – орґанізми без клітинного ядра – авт.), котрі дихали киснем з’явилися 2,48 мільярдів років тому – на 100 мільйонів років раніше, ніж вважалось раніше.

Нашарування архейських хром-містких порід у Східному Бушвельді, Африка. Джерело ілюстрації: http://web.uct.ac.za

Вчені зв’язали між собою два, здавалось би, незалежні процеси – зростання концентрації кисню в древній земній атмосфері та відклади хрому на морському дні… Справа в тому, що наявність хрому у тогочасних морських осадових породах пов’язана із окисленням мінералу піриту на суходолі. Окислення цього мінералу, який ще має назву золота обманка, або ж “золото дурнів”, відбувається завдяки двом речам: кисню і бактеріям – це один із найпростіших хімічних процесів, який вивільняє енрґію доступну для використання живими орґанізмами. В результаті окислення піриту бактеріями виділяється сульфатна кислота, яка розчиняє метали, перетворюючи їх на солі, а як відомо, 2,5 мільярди років тому, більшість металів, на земній поверхні, були самородними, тобто не у вигляді солей чи оксидів. Солі змивалися дощами і виносилися ріками у океани, де переходили у нерозчинні форми й осідали на дні.

То ж канадійські дослідники дійшли висновку, що перші киснедишні істоти з’явилися на суходолі, а не в морських глибинах, як раніше вважалось. Більше того, життя здатне дихати молекулярним киснем, виникло у кислотних озерах та річках, і тільки згодом розповсюдилось по усій планеті і дало початок евкаріотам (істотам з клітинним ядром – авт.).

Цікаво, що орґанізми, подібні до найдревніших перших киснедишних бактерій, існують по нині – це звичайні мешканці мінеральних джерел, природних кислотних кальдерових озер, промислових хвостосховищ (сховища відходів хімічного виробництва – авт.), шахтних відвалів, кар’єрів тощо. Вони продовжують існувати поруч з нами, мільярди років роблячи свою нехитру і маленьку справу, в той же час змінивши хід еволюції на Землі…

admin Written by:

5 Comments

  1. Mykola
    Жовтень 24, 2011
    Reply

    Якось воно виглядає “притягнутим за вуха”. Чому це тільки окислення піриту бактеріями могло розчиняти хром? Тодішня атмосфера була вкрай насичена і “власними” агресивними сполуками (вулк.походження), в т.ч. і оксидами сірки.. Взагалі-то я не заперечую ролі бактерій і можливості їх тогочасного існування, але з наведеного тексту це не випливає…

    І щодо назви: може б замінити “киснедишні” на якесь милозвучніше, га? Наприклад, “киснедихаючі”, чи традиційно “аеробні”?

    • Жовтень 24, 2011
      Reply

      Пане Mykola, для певності, можу Вам запропонувати звернутися до першоджерела – статті опублікованій у “Природі”: http://www.nature.com/nature/journal/v478/n7369/full/nature10511.html. Там усе гарно описане із методикою та усіма аналізами й інтерпритаціями. “Станіславівський натураліст” же – науково-популярний журнал, то ж констатує власне результат – висновок дослідження, а не його доказову базу, яка може видатися важкозрозумілою для читача необізнаного у природничих науках і методиках.

  2. Mykola
    Жовтень 25, 2011
    Reply

    Дякую за лінк. Але там теж тільки реліз, може маєте повний текст?

    • Жовтень 25, 2011
      Reply

      За повний текст, пане Mykola, треба платити – 32 дол. в місяць…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 + = 13