БЛІДА ПОГАНКА

Оливково-жовті шапинки Блідої поганки (Amanita phalloides (Fr.) Link, 1833) - найотрутнішого грибу в Україні. Джерело ілюстрації: http://www.flickr.com

 

Василь МАЛАНЮК

На сторінках “Станіславівського натураліста” уже писалося про бліду поганку або зелений мухомор, проте, буде не зайвим розказати ще трохи про цей отруйний гриб, тим більше, що сумна статистика отруєнь блідою поганкою з року в рік зростає, оскільки, не в останню чергу через економічні негаразди в нашій державі, а також чудові смакові якості грибів, все більше людей ходить на “тихе полювання”. Андрій Заморока у своїй цікавій статті “Найотруйніший гриб України” описав біологію, ареал та картину отруєння цього небезпечного виду, тому я хотів би акцентувати увагу більше на характеристиці деяких “двійників” блідої поганки, яких найчастіше плутають з нею.

Не знаю вже й як сказати: чи на жаль, чи на щастя, але бліда поганка на Станіславівщині зустрічається доволі часто. На жаль можуть сказати ті, хто мало обізнаний в грибах і рідко буває в лісі; а на щастя скажуть любителі і шанувальники природи, які розуміють, що кожен гриб, навіть такий отруйний як зелений мухомор, потрібний для екологічної рівноваги лісу і природи. Погодьтесь, що багато отруйних грибів мають також і естетичне значення, і ліс не був би таким красивим без тієї ж блідої поганки чи червоного мухомора.

Бліда поганка в Івано-Франківській області найбільше полюбляє широколистяні та в меншій мірі змішані ліси. Утворює мікоризу з дубом звичайним, буком лісовим, грабом звичайним, липою серцелистою, кленом гостролистим, березою бородавчастою, каштаном, ліщиною та іншими. Дуже рідко зустрічається в чистих хвойних лісах. Надає перевагу багатим ґрунтам. Часто зростає групами. Найчастіше з’являється в лісах впродовж серпня-жовтня, хоча, іноді її можна знайти вже в середині липня.

Молоді плодові тіла Блідої поганки Джерело ілюстрації: http://www.pilzepilze.de

Хоча, кожен грибник завірить всіх, що він прекрасно знає, як виглядає бліда поганка, однак випадки отруєння цим грибом продовжують реєструватися, тому, я трохи детальніше опишу об’єкт статті.

Бліда поганка (Amanita phalloides (Fr.) Link, 1833) належить до родини Мухоморові (Amanitaceae), тому й поширена друга її назва – Мухомор зелений. До роду Мухоморів (Amanita Pers.) також відносяться інші відомі представники родини, як от Мухомори червоний, пантеровий, цитриновий, Цезарів та ін. Плодове тіло Блідої поганки шапко-ніжкове, в молодому віці яйцевидне, повністю покрите білою плівкою. Шапка до 15 см в діаметрі, в молодих грибів шапка напівкругла, в дозрілих – розпростерта, волога, дещо маснувата, зазвичай волокниста. Колір від оливкового до жовто-зеленого та сірого. Взагалі, забарвлення шапки дуже мінливе: зустрічаються плодові тіла як з темно-зеленими шапочками (в центрі майже чорні), так і є форми блідої поганки абсолютно білого забарвлення з матовим шовковистим блиском. Іноді на шапці можуть бути, щоправда зрідка, білі плямки – залишки загального покривала. Пластинки різної довжини, близькорозташовані, вільні, білі. Ніжка може бути 12–15 см висотою і 2,5 см товщиною, біла, жовтувата або зеленувата і має такого ж кольору муарове забарвлення, при основі бульбовидно-потовщена, оточена білим шкірястим, добре вираженим чашковидним мішечком (так званою вольвою), шириною 3-5 см, яка наполовину занурена в ґрунт. Вольва є важливою характерною особливістю блідої поганки, тому скажу декілька слів, як вона утворюється. Як було сказано вище, молоді плодові тіла мають форму яйця і покриті загальним покривалом. Коли ніжка починає рости, покривало розривається. Частина його залишається на ніжці у вигляді вольви, частина по краю шапки. Є ще й часткове покривало, яке прикриває пластинки з недозрілими спорами. Воно кріпиться від краю шапки до верхньої частини ніжки, і коли шапка з напівкруглої стає розпростертою, покривало розривається і, так само, як і у випадку із загальним покривалом, частина залишається по краях шапки у вигляді оторочки, а інша частина – на ніжці у вигляді кільця. Покривало спочатку широке, утворене торочками, ззовні смугасте, з віком часто зникає. М’якоть біла, м’ясиста, не міняє кольору при пошкодженні, зі слабо вираженим приємним солодкуватим запахом, пізніше – неприємним. Зрілі плодові тіла мають трубчасті порожнисті ніжки.

Найотруйніший гриб в світі. В Англії поганку називають “death cap”, що означає “смертельна шапочка”. Для летального отруєння достатньо однієї четвертої плодового тіла гриба, причому отруйними є всі частини блідої поганки, включаючи спори. З цієї причини, слід бути обережним під час збору грибів, ягід, які ростуть безпосередньо біля зеленого мухомора, оскільки, дозрілі спори блідої поганки можуть рознестися вітром на сусідні гриби та рослини. Особливо небезпечна вона для маленьких дітей, яким не рекомендується вживати в їжу будь-які гриби через погане їх засвоєння. Зловісна слава блідої поганки як смертельного гриба відома здавна. Ще з часів Давнього Риму існує легенда про підступне вбивство Римського імператора Клавдія нібито за допомогою саме блідої поганки. Існує припущення, що зеленим мухомором був отруєний папа римський Климент VII.

Тепер про “двійників”. Бліду поганку плутають з багатьма грибами. Це і шампіньйони, і сироїжки, зонтики та ін. Якось по телебаченню повідомили про випадок отруєння Мухомором зеленим, якого сплутали з… білим грибом. Але найчастіше все ж таки вводять в оману недосвідчених грибників такі розповсюджені представники мікобіоти як різні види зелених сироїжок (голубінок), зеленушки та деякі печериці. Всіх їх детально описувати займе багато часу, тому вкажу основні відмінності між ними та блідою поганкою.

Бліду поганку часом приймають за Сироїжку різнопластинчасту (Russula heterophylla (Fr.) Fr.). Джерело ілюстрації: http://forumkiev.com

1. Зелені сироїжки. Існує багато видів сироїжок із зеленим забарвленням шапки, проте, в наших лісах найбільш поширені такі види голубінок, яких найчастіше плутають з блідою поганкою: Сироїжка різнопластинчаста (Russula heterophylla (Fr.) Fr.), Сироїжка синьо-зелена (Russula cyanoxantha (Secr.) Fr.), Сироїжка зеленувата (Russula virescens (Schaeff. ex. Zantedischi.) Fr.), Сироїжка зелена (Russula aeruginea Fr). Трохи менше схожі на бліду поганку Сироїжка оксамитова (Russula violeipes Quél.), одна з форм Сироїжки буріючої (Russula xerampelina (Schaeff.) Fr.) та деякі інші. Схожість ця виражається в однакових місцезростаннях (всі ці сироїжки поширені переважно в широколистяних лісах), забарвленні шапочки, і не більше… За останньою характеристикою до зеленого мухомора найбільш подібна Сироїжка різнопластинчаста. На цьому схожості закінчуються. На відміну від блідої поганки, голубінки в зв’язку з гімнокарпним типом розвитку (гіменофор гриба з самого початку не закритий покривалом), не мають ані кільця на ніжці, ані вольви. Відрізняються сироїжки, щонайменше, усі вище перелічені, більш товстішою, м’ясистою, без порожнини, в основному однотонно-забарвленою білою ніжкою та крихкими пластинками. Виняток становлять сироїжка буріюча, ніжка якої в зрілому віці має коричнюватий колір, та сироїжка оксамитова з червонуватим нальотом (правда не завжди) на ніжці.

Найбільш частіше замість їстівної Печериці лісової гладенької (Agaricus silvicola (Vittad.) збирають Бліду поганку... Джерело ілюстрації: http://www.champignon.com.ua

2. Печериці або шампіньйони. Теж часто плутають з блідою поганкою. Серед схожих печериць: Печериця польова (Agaricus arvensis Secr. s. J. Lange), Печериця бульбаста (Agaricus abruptibulbus Peck), Печериця лісова гладенька (Agaricus silvaticus Schaeff.), особливо останні два види, тому що вони зростають в подібних з блідою поганкою біотопах на відміну від Печериці польової, яка в лісах трапляється рідше, частіше, як показує назва, її можна знайти на полях. За формою плодового тіла дійсно нагадують дещо бліду поганку (наявність кільця на ніжці, схожа консистенція м’якоті), проте, у печериць відсутня вольва (одна з основних відмінностей). Забарвлення цих печериць біле, в більш зрілому віці – з жовтуватим відтінком. Оскільки бліда поганка дуже поліморфний по забарвленню вид, а також в зв’язку з різними екологічними особливостями, можна натрапити на жовтуваті, і навіть повністю білі плодові тіла цього гриба. Різняться ці гриби і кольором пластинок. В зеленого мухомора вони завжди білі, в печериць пластинки спочатку, коли спори недозрілі, теж білого кольору, тому треба бути дуже уважним при зборі молодих грибів. Пізніше вони стають рожеві, і нарешті, старі плодові тіла мають темно-коричневе забарвлення пластинок.

Недосвідчений грибник може сприйняти Бліду поганку за Зеленушку жовто-зелену (Tricholoma flavovirens (Pers.) S. Lundell) Джерело ілюстрації: http://for-grib.ru

3. Зеленушки або рядівки. Як на мене, мають мало спільного з блідою поганкою, окрім забарвлення шапки, та й то в зеленушок воно більш насиченого зелено-жовтого кольору з коричнюватими дрібними лусочками. Є два близьких види з родини Трихоломові (Tricholomataceae): Зеленушка жовто-зелена (Tricholoma flavovirens (Pers.) S. Lundell) та Зеленушка золотиста (Tricholoma auratum (Paulet) Gillet.). Пластинки, на відміну від білих пластинок блідої поганки, яскравого жовтого кольору. Ніжка такого ж кольору як шапка, і немає ні кільця, ні вольви. М’якоть у зеленушок більш щільна ніж у блідої поганки і має мучнистий запах. У золотистої зеленушки поверхня шапочки, крім того, майже завжди, навіть у суху погоду є слизькою. Зростають ці два види рядівок в інших біотопах, ніж бліда поганка: перша зеленушка трапляється в хвойних, змішаних та березових лісах; другий поширений в зеленомошних сосняках на піщаних ґрунтах, тому плодові тіла цієї рядівки глибоко занурені в пісок, а шапочка покрита піщинками.

Сплутати їстівного Мухомора Поплавка сірого (Amanita vaginata (Bull.) Lam.) з Блідою поганкою не складе жодних проблем... Джерело ілюстрації: http://for-grib.ru

4. Поплавки. Оскільки поплавки належать до родини Мухоморових, як і Бліда поганка, то вони морфологічно подібні до неї. Існує багато видів поплавків, проте, найбільш подібним до неї є Поплавок сірий (Amanita vaginata (Bull.) Lam.) Сірий поплавок, як і усі інші поплавки відрізняються від справжніх мухоморів, в тому числі і блідої поганки відсутністю кільця на ніжці. Інші відмінності: в поплавків більш тонка і крихка м’якоть плодових тіл, рубчаста поверхня по краю шапки, в молодих карпофорах (плодових тілах) по центру шапки часто присутні білі широкі пластівці (залишки загального покривала), вузька мішковидна вольва, яка сильно занурена в ґрунт. Відрізняються вони і забарвленням шапочки (в поплавка вона, як показує назва, в основному сірих тонів), але, оскільки, і Поплавок сірий, і героїня нашої статті є досить поліморфними в цьому відношенні, потрібно бути дуже обережним при зборі грибів. Сплутати поплавка можна з молодими плодовими тілами блідої поганки, в яких кільце іноді не виражене, оскільки, часткове покривало, з якого і формується пізніше кільце, може бути прирослим до краю шапки. Іноді, в старих екземплярів мухоморів кільця може і не бути (обривається). Поверхня ніжки в Поплавка сірого теж іноді має муарове забарвлення, але, на відміну від блідої поганки, сіруватого кольору.

Сплутати цього гриба - Вольварієлу прекрасну (Volvariella gloiocephala (DC.) Boekhout & Enderle) - з Блідою поганкою ще простіше за попередній... Джерело ілюстрації: http://users.skynet.be

5. Вольварієли. Родичами Поплавків і Мухоморів є Вольварієли (серед їстівних – Вольварієла прекрасна (Volvariella gloiocephala (DC.) Boekhout & Enderle), Вольварієла надеревна (Volvariella bombycina (Schaeff.) Singer) та деякі інші). В певній мірі вони теж схожі з Блідою поганкою. Правда, ці гриби не дуже популярні серед грибників, хоча в деяких країнах Південно-Східної Азії кілька видів вирощують у промислових масштабах. Від блідої поганки відрізняються рожевим кольором пластинок та відсутністю кільця на ніжці.

Звичайно, як представники різних систематичних груп, ці гриби різняться між собою також формою спор, проте, навряд чи пересічні грибники мають можливість і бажання розглядати їх у мікроскоп. Не рекомендується також збирати дуже маленькі плодові тіла Печериць, Поплавків і Зонтиків, які тільки-но вилазять з під землі – такими грибами не дуже наїжся, а головне, навіть досвідченим мікологам і грибникам важко їх відрізнити в такому віці від тієї ж Блідої поганки чи Мухомора червоного. І головне – дотримуватись основного правила: якщо не впевнений у їстівності гриба, краще його не чіпати.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

8 Comments

  1. Серпень 29, 2011
    Reply

    Ніколи не розумівся у грибах. Тому було цікаво почитати…

  2. Серпень 30, 2011
    Reply

    Недосвідчений грибник може сприйняти Блуду поганку – друкарська помилка

  3. Серпень 30, 2011
    Reply

    Дуже радий, пане Andr1y, що Вам сподобалось 🙂

  4. Серпень 30, 2011
    Reply

    Дякую за пильність, пане Sehrg, уже виправив помилку 🙂

  5. Alina
    Вересень 11, 2011
    Reply

    Дякую, пізнавально.
    Хоча досі не все незрозуміло.. Без детального перечитування неясно, чи на фото поганки, чи їх двійники. А ось на 1-й фотогр. не всі поганки з кільцем…
    Коротше, найменший сумнів – не бери!

    Ну і поправте, будь-ласка”вусі ище перечисленНі”

  6. Alina
    Вересень 11, 2011
    Reply

    Ой, і в мене помилочка: “досі не все зрозуміло!”:)

  7. Вересень 11, 2011
    Reply

    Дякую, пані Alina, за Вашу пильність – виправив помилки.

  8. Василь Маланюк
    Вересень 14, 2011
    Reply

    Дійсно, на першій фотографії деякі екземпляри блідої поганки не мають кільця. Пов’язано це з тим, як я і писав у статті, що в молодих плодових тіл пластинки прикриті частковим покривалом, яке з часом відривається від краю шапочки, і у зрілих грибів залишається у вигляді кільця на ніжці.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

81 − = 74