ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ НЕ СПРИЧИНИТЬ ГЛОБАЛЬНОГО ВИМИРАННЯ!

Чи призведе глобальне потепління до глобального вимирання? Джерело ілюстрації: http://www.telegraph.co.uk

Андрій М. ЗАМОРОКА

Апокаліптичні віщування екоалярмістів щодо глобального вимирання, спричиненого глобальним потеплінням, схоже, що не тільки не мають під собою жодного наукового підґрунтя, а й взагалі виявилися перебільшенням, ба більше, – невіглаством… Одне із найсвіжіших досліджень йоркських вчених (Велика Британія) свідчить, що живі орґанізми втричі швидше пристосовуються до змін клімату, ніж то вважалось досі…

В статті, опублікованій сьогодні у журналі “Наука” (“Science”), група британських вчених проаналізувала зміни у поширенні понад 2000 видів тварин і рослин, дійшовши до висновку, що середня швидкість просування південних видів на північ складає 17,6 км за десятиліття, а низькогірних видів у гори – 12,2 м в десять років. Якщо говорити більш образно, то види безнастанно “ідуть” на північ із середньою швидкістю 20 сантиметрів за годину!

Очеретянка середземноморська (Cettia cetti (Temminck, 1820), яка гніздилася на півдні Великобританії, поширилась на північ на понад 150 км. Джерело ілюстрації: http://worldbirds.eu

Певна річ, різні види просуваються у високі широти із різною швидкістю – одні буквально “реактивно” міґрують, долаючи сотні і навіть тисячі кілометрів за десятиліття, інші – зміщуються лише на 1-3° широти, а декотрі взагалі не змінюють своїх оселищ… Так чи інак, проте, фауна і флора тим далі просувається до полюсів, чим швидше відбувається потепління. У реґіонах, де потепління найбільш відчутне, південні види проникли найдальше від їх ареалів, що були відомими 40 років тому.

“Види-передовики” швидко розширюють свої ареали частково за рахунок потепління, а частково, очевидно, у зв’язку зі змінами у екосистемах, які дають додаткові можливості їх подальшій експансії. До прикладу, Очеретянка середземноморська (Cettia cetti (Temminck, 1820), яка гніздилася на півдні Великобританії, поширилась на північ на понад 150 км. Аналогічна ситуація у світі комах, зокрема, метелик Щербатка с-біле (Polygonia c-album (Linnaeus, 1758), яка раніше була поширеною лише до Центральної Британії, сьогодні стала звичною в околицях Единбурґу, здолавши за два десятиліття понад 220 кілометрів…

Щербатка с-біле (Polygonia c-album (Linnaeus, 1758) розширила ареал на 220 км на північ до Единбурґу. Джерело ілюстрації: http://www.wwb.co.uk

Тварини і рослини рівнин та передгір’їв активно “подалися” в гори – автори дослідження показали, що низка видів тропічних нічних метеликів на схилах гори Кінабалу, Борнео, Малайзія, поширились на 67 метрів вверх по вертикалі.

До цього часу, у екологічних колах побутувала догма, що глобальне потепління призведе до глобального вимирання, в горні якого цілковито зникне щонайменше 10% усіх видів тварин і рослин… Одначе, чинне дослідження показує, що життя, в апріорі, має куди більший потенціал до свого відновлення і здатне навіть дуже швидко пристосовуватись до змін умов середовища. Таким чином, живі орґанізми, не зустрічаючи опору навколишнього середовища просуваються у зони, де екологічні фактори знаходяться в межах оптимуму їхнього існування та розмноження.

Цікаво, що ще тиждень тому, на сторінках журналу “Природа – зміни клімату” (“Nature Climate Change”), австралійсько-американська група вчених пропонувала метод переселення видів перед загрозою глобального потепління, власне, ґрунтуючись на переконанні, що зміна клімату обов’язково спричинить глобальне вимирання. Така позиція не аби як втішила різноманітні ґрантожерні “екологічні” орґанізації, котрі уже вишикувались у чергу за грошима від усіляких фондів на переселення й реабілітацію бідних тварин і рослин у “безпечні” для них місця з благородною метою порятунку від глобального потепління. Проте, радість тривала не довго, адже наукові дані про природне самопереселення живих орґанізмів і здатність їх до швидкої і дієвої відповіді на зміни клімату, холодним душем пролилась на спекулятивні ідеї екоалярмістів, трохи остудивши їх…

admin Written by:

7 Comments

  1. Alina
    Серпень 21, 2011
    Reply

    Отже, глобальне потепління все таки є?
    І воно все таки має масштабні наслідки?
    Тварини шукають екол.оптимуму, це закономірно. Вони поширюють свій ареал на північ і в гори. Але ж там є свої мешканці, з якими, очевидно почнеться якщо не боротьба, то непряма конкуренція принаймні за харчі. Тому в будь-якому разі сталий розвиток екосистем порушується.
    А стосовно “ґрантожерних орґанізацій”, яких ви, схоже, прирівнюєте ледь не до терористів, – можете запропонувати допомогу у викритті цих знахабнілих структур уряду, СБУ, КРУ,-вони останній рік саме цим активно займаються. Тож успіхів у боротьбі із вселенською змовою!

  2. Серпень 21, 2011
    Reply

    Пані Alina, процес глобального потепління хіба сліпий не побачить, але не треба його демонізувати, оскільки то є природний процес кліматичних флуктуацій, а будь-яка зміна клімату, завжди має глобальні наслідки. Не тільки південні види ідуть на північ, а й північні також – зміщуються цілі природні зони, от наслідок. А стосовно орґанізацій, то я добре знаю як вони розкрадають гроші через відкати…

  3. Culprit
    Серпень 22, 2011
    Reply

    Зате полярним ведмедям вже нІкуди іти.

    • Серпень 22, 2011
      Reply

      Пане Culprit, їм також є куди ще йти… Чи Ви мали того, що на світлині до статті? Виглядає, що концентрація ведмедів на метр квадратний аж зашкалює 😉 😉 😉

  4. […] Свого часу (з 2000-го року і по нині – авт.), мені вдалось здійснити досить масштабні дослідження жуків-вусачів теренах від Карпат до Поділля і навіть Розточчя, попрацювати із багатьма фондовими колекціями; в результаті доволі непогано вивчити фауну реґіону. То ж, коли виявив невідомі раніше для цих теренів види вусачів, то зразу задався питаннями: “Звідки?”, “Чому?” і “Яким чином?”… Мушу сказати, що цією групою жуків я займаюсь не перший, і певна річ, що не останній, – їх вивчення розпочалось ще із середини ХІХ століття; існує достатньо публікацій, то ж про їх фауну склалися ґрунтовні уявлення. Одначе, за останнє десятиліття мені вдалось виявити види, які раніше в Західній Україні взагалі не траплялись. Спершу я “списував” їх на можливу недостатність вивчення реґіону, але коли почав знайомитись із дослідженнями фахівців із сусідніх країн, та й по Європі загалом, то прийшло розуміння, що декотрі види просто аґресивно просуваються на північ із Середземномор’я або ж Азії… Себто, зростання середніх температур на планеті призвело до поширення південних видів на північ. […]

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

49 + = 52