ЗЕМЛЯ НА ЧОТИРЬОХ СЛОНАХ АБО ТЕКТОНІКА ПЛИТ

Земні континенти не завжди, чи то пак ніколи раніше, мали такий вигляд, як нині... Джерело ілюстрації: http://www.qualitybrokers.com

Андрій ГЛОВ’ЯК

Якщо подивитись на історію планети Земля, то можна побачити, що її лице часто змінювалось, воно змінюється тепер і буде змінюватись в майбутньому. Зміни – вони безперервні, і вони є властивістю усієї природи. Земна кора складається з тектонічних плит. Вони лежать на мантії, де високі температура і тиск роблять її в’язкою. Внаслідок цього плити над нею переміщуються на декілька сантиметрів за рік. Але щоб зрозуміти як континенти формують нашу планету, треба повернутись в минуле, до початку виникнення Землі…

4,5 мільярдів років тому, із залишку речовини, з якої сформувалось Сонце, почали утворюватись планети Сонячної системи, і Земля в тому числі. Злипання твердих частинок, заморожених газів та води, які складають міжзоряний пил, утворювали конгломерати і цілі брили, коли такі шматки матерії досягли близько 800 м в діаметрі, у них виникла власна сила тяжіння. На цій стадії вони притягували до себе ще більше різних за розмірами частинок, поступово перетворюючись на великі космічні об’єкти, а в результаті – планети. Більші космічні тіла, захоплювали менші – зіткнення із астероїдами і метеоритами була буденною, щоденною справою, наприклад, ще дуже юна Земля пережила зіткнення із планетою Тея, яку кожен з нас тепер може спостерігати в ночі – це сучасний Місяць. Завдяки такій катастрофічній події, поверхня нашої планети деформувалася, а енергія зіткнення збільшила температуру її поверхні до 6500°С, перетворивши Землю на розплавлену кулю. Обертання розплавленої Землі довкола власної осі спричинило перерозподіл хімічних елементів, так свинець і нікель – важкі метали, опустились до центру планети, де утворили її ядро. Легші елементи, наприклад, оксиґен і силіцій навпаки – піднялись до поверхні, де вивергались вулканами. Поверхня Землі дуже повільно остивала, лава тверділа, формуючи острівки земної кори – праобрази перших континентів. В цей період планета нещадно бомбардувалась міріадами астероїдів, тому її поверхня не була стабільною, і тільки коли атаки астероїдів закінчились, вона набула менш-більш стійких обрисів. Тоді ж на Землі з’явилась і вода. За однією з гіпотез, вода з’явилась при зіткненні комет з нашою планетою.

Перші маси суші сформувались 4,4 мільярди років тому, вони були зовсім не схожі на сучасні континенти – це невеликі острівці у суцільному океані. У царстві тодішніх базальтів, з’явилась перша гірська порода, яка здатна утримуватись на поверхні землі – це ґраніт. Для утворення ґранітів потрібна комбінація певних мінералів: польових шпатів, слюди і кварців. Особливістю ґранітів є те, що їх виявлено у величезних кількостях на Землі, тоді як на інших планетах, астероїдах і метеоритах – ні. У зв’язку із цим, недавно, навіть було запропоновано гіпотезу, що для утворення цих метаморфічних мінералів є необхідними осадові породи, утворені живими орґанізми здатними до фотосинтезу. Неймовірно, але найдавніші свідчення про з’яву таких орґанізми датуються приблизно тим же часом, що початок формування континентів – 3,8 мільярдів років назад! Майже на кожному древньому острівці був вулкан, який при виверженні викидав лаву, вона застигала, таким чином, їх розміри збільшувалися. В результаті сформувались велетенські ґранітні платформи, які стикаючись, об’єднувались у первісні материки.

Доказ про дрейф материків було представлено в 1912 році німецьким вченим Альфредом Веґенором. Він зауважив, що на різних континентах знайдено скам’янілі останки однакових орґанізмів. Згідно його теорії, живі організми, що мешкають у прісних водах, не можуть перетнути солоний океан. Отже, якщо однакові викопні знаходяться біля берегів різних материків, то це значить, що ці континенти були колись об’єднані. За такими ознаками, вчені визначають, які континенти, в який період часу, були з’єднані. Ця є доказом того, що континенти переміщувались.

Коли формувались протоконтиненти, було декілька тектонічних плит, вони постійно стикались одна з іншою, виштовхуючи на поверхню нові частини суші. Розрахунки науковців показують, що за час 200 млн. років, тектонічні плити можуть перенести материк на 5000 км.

3,4 мільярди років тому формуються все більш об’ємні частини суші. Кратери формують перший суперконтинент суші. Його назва Ваальбара. Вчені достеменно не знають ні його обрисів, ні розмірів, а ні розміщення – лише скупі сліди його існування. Тектоніка плит розколола цей континент на частини понад 2,7 мільярдів років тому. Справа в тому, що під масою великого континенту зростає температура, де формується стовп гарячої магми. В результаті материкова плита тріскається і лава виривається на поверхню. Схожий процес, нині, відбувається в Африці – через 10 мільйонів років східна частина континенту повністю відколиться і розпадеться на невеликі острови.

1,1 мільярда років тому розрізнені материки знову об’єднались у новий суперконтинент – Родинія у єдиному всесвітньому океані – Міровію. На ньому були присутні, майже, всі континентальні породи Землі. Невідомо який вигляд мала Родинія, але її частини відомі із різних сучасних континентів. Через 350 мільйонів років цей материк також розпався, вступивши у новий цикл розходження і сходження континентів. Утворені континентів, з часом, утворили Ґондвану – суперконтинент у південній півкулі. Через декілька сотень мільйонів років Ґондвана також розпалася, а тектоніка плит знову об’єднала частини суші в останній перед сучасністю суперконтинент Пангею. Цей материк включав у себе всі відомі нам тепер континенти.

250 мільйонів років тому розпадається і суперконтинент Пангея. Цей розпад привів до того що почали формуватись нові, відомі нам тепер 6 материків. І в нас час материки продовжують рухатись. Наприклад, Північна Америка віддаляється від Європи на 2,5 см за рік. І з часом через сотні мільйонів років сформується новий суперматерик, який також буде зруйнований. Тому що, це постійний цикл зміни земної поверхні…

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *