ПОПЕРЕДЖЕННЯ: ТРОПІЧНІ ХВОРОБИ! ЧАСТИНА ІІ

Продаючи Вам красиву путівкову картинку тропічного раю, турфірма не зацікавлена у попередженні клієнта про можливі тропічні хвороби. Джерело ілюстрації: http://dsc.discovery.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Продовження. Початок.

У продовження теми про різноманітні тропічні захворювання, які можуть спіткати мандрівників і туристів у екзотичних країнах, хочеться розповісти про низку гельмінтозів. Підхопити ці захворювання, мабуть, легше, а ніж інфекційні, про які йшлося в першій частині, адже вони передаються із місцевою їжею та водою…

Тропічні паразитарні захворювання є особливо підступними, оскільки, на відміну від бактеріальних і вірусних, вони дуже довгий час залишаються непоміченими, а виявляються згодом, коли паразит надмірно розмножується і спричинюєт характерні симптоми – від болів і кровотеч, до серцевої недостатності та сліпоти… Більшість із гельмінтозів є наслідком нехтування елементарних правил гігієни, проте декотрі передаються при укусі комарів та мух, і навіть підчас відпочинку…

Мабуть найнесподіванішим для абсолютної більшості європейців є анкілостомоз, який можна підхопити, вирушивши на відпочинок до країн Азії, Африки та Південної Америки. Несподіваність цього захворювання у тому, що заразитись ним можна прогулявшись босоніж по траві чи пляжі! Спричинюється цей гельмінтоз найбільш розповсюдженими видами круглих червів: Анкілостомою двозубою (Ancylostoma duodenale Dubini, 1843) й Анкілостомою американською (Ancylostoma americanum (Stiles, 1902). Окрім них існує ще зо два десятки Анкілостом, проте, які мають дуже локальні ареали, будучи ендеміками різних тропічних і субтропічних країн. На відміну від більшості гельмінтів, яйця котрих потрапляють у орґанізм разом з їжею, Анкілостоми розвиваються у вологому ґрунті до, так званої, третьої личинкової стадії. Після чого личинки (завдовжки всього 2-3 мм) чіпляються до шкіри необачних перехожих, прогризають шкіру, й з потоком крові потрапляють у легені. Згодом, по трахеї вони перебираються у гортань, а звідти у кишківник, де вгризаються у стінки тонкої кишки і ссуть кров. Вважається (за приблизними підрахунками), що анкілостомозом хворіє понад 600 мільйонів осіб особливо у Африці й Азії…

Наступна хвороба є невтішною для любителів купатися, особливо у річках, озерах чи ставках (мається на увазі виключно тропічний реґіон – авт.). Ця хвороба іменується шистомозом, який спричинюється трематодами (плоскими червами – авт.) Шизостоматидами (Schistosomatidae Poche, 1907). Заразитися шистомозом можна, власне, у прісноводних водоймах, де у масі плавають міліметрові церкарії – інвазійна стадія паразита, яка вийшла зі слимака. Вони чіпляються за шкіру потенційної жертви, прогризають її, спричинюючи дерматоз, а проникнувши у кров міґрують до травної і сечостатевої систем, де ростуть і відкладають яйця. Паразити спричинюють серйозні ураження шкіри – дерматити, кропив’янки, ураження кишківника, сечового міхура та сечоводів, викликають кишкові та сечовипускні болі і спазми, гостру інтоксикацію орґанізму, пропасницю, зростання концентрації білих кров’яних тілець у крові. Понад 200 мільйонів осіб по усьому світу заражені шизостомами.

Підчас купання у тропічних річках та озерах Африки чи Азії можна підхопити дракункульоз, правда, він передається не вільноживучими церкаріями, як шизостомаз, а при ковтанні води, у якій наявні дуже дрібні рачки-колеподи (Copepoda H. Milne-Edwards, 1840) – переносники личинок Ґвінейського черва (Dracunculus medinensis (Linnaeus, 1758). Окрім того, заразитися можна й просто споживаючи некип’ячену воду із водойм… Захворювання проявляється лише через рік, коли черв досягає статевої зрілості – він міґрує попід шкірою у кінцівки, здебільшого ноги, причинюючи надзвичайно сильні болі. Досягши місця призначення, він скручується – утворюються великі пухлини, а з часом і виразки, з яких визирають частини тіла черва… Дорослі самки досягають 50-120 см у довжину. При контакті кінцівки із водою, самка прориває шкіру, висовує з рани кінчик черевця й відкладає тисячі яєць.

Численні філяріози (втому числі й, згаданий вище, дракункульоз – авт.) широко розповсюджені у азійських, американських та африканських країнах, які викликаються різними паразитичними круглими червами. Ці захворювання поділяються на три типи: лімфатичний – ураження лімфатичної системи; підшкірний – ураження шарів шкіри; серозної оболонки черевної порожнини. Усі ці філяріози, за винятком дракункуліозу, передаються через укуси тропічних комарів та ґедзів. Лімфатичні філяріози часто-густо призводять до, так званого, “слонізму” або елефантзму – розростання лімфовузлів, жирової тканини та шкіри з утворенням багато кілограмових пухлин. Підшкірні філяріози спричинюють ураження шкіри, травної та сечостатевої систем, а Африканський очний черв (Loa loa (Cobbold, 1864) спричинює важкі ураження очей, коньюктивіти і навіть сліпоту. У центральній Африці та у Латинській Америці можна підхопити онхоцеркоз – один із видів підшкірного філяріозу, який призводить до сліпоти, і передається при укусі мошкари. Це захворювання спричинюється червом Онхоцеркою скрученою (Onchocerca volvulus Bickel, 1982). Черевні філяріози спричинюють важкі ураження травної системи та слизових оболонок.

У країнах південно-східної Азії, менше в Африці та Південній Америці дуже розповсюдженим є трихоцефальоз, що спричинює ураження травної системи і передається через немиті овочі і фрукти. Збудником цього захворювання є Волосоголовець (Trichuris trichiura (Linnaeus, 1771). У більшості випадків симптоми зараження не проявляються, однак, при масштабній інвазії відмічаються серйозні розлади травної системи.

У статті я згадав лише кілька найбільш розповсюджених тропічних гельмінтозів, хоча, їх є надзвичайно багато, особливо ендемічних, притаманних для, скажімо азійських чи африканських країн. Перелік їх усіх – це не самоціль публікації. Основна мета – попередити мандрівників, котрі їдуть у тропічні країни, про те, що окрім красивої картинки, яку, як товар продають, турфірми та туроператори, по прибутті на Вас чекатимуть і неприємні моменти. Знаючи про можливі захворювання, кожен може вберегтись і убезпечити себе. Дотримуйтесь правил особистої гігієни, не спокушайтесь на екзотичні страви, особливо на напівсирі продукти чи їжу часткового варіння, вживайте кип’ячену воду, користуйтесь репелентами, москітними сітками і дослухайтесь до порад медиків. Будьте здорові!

admin Written by:

3 Comments

  1. Червень 28, 2011
    Reply

    Ви маєте рацію, пане culprit, проте, існують латентні періоди у життєвому циклі паразита, а ще до цього варто зазначити, що медицина у бідних країнах Африки знаходиться на дуже низькому рівні, а це означає, що кількість офіційно зареєстрованих та реальна кількість випадків захворювань відрізняються. Але, загалом, з цим паразитом справді іде успішна боротьба, і світ стане безпечнішим разом зі здоланням дракункульозу.

Написати відповідь до admin Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

57 + = 64