ПОПЕРЕДЖЕННЯ: ТРОПІЧНІ ХВОРОБИ! ЧАСТИНА І

Омріяний райський відпочинок у тропіках, часом, може стати пекельною мукою через тропічну інфекцію... Джерело ілюстрації: http://coconutdiaries.wordpress.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Літо, відпустка, жага мандрів і надзвичайного райського відпочинку… Куди ж податись? Які екзотичні краї обрати: Індія, Шрі-Ланка, Таїланд, Балі, Борнео, Фіджі? Чи може на сафарі у Кенію, а може Єгипет, Туніс? Бажаєте більше екзотики? Тоді Мексика, Венесуела, Бразилія… А чи попередив Вас туроператор про заходи безпеки, щодо тропічних захворювань у реґіоні, куди Ви зібрались? Ні? Тоді ця інформація саме для Вас, бо як казали древні латиняни: “Scientia potentia est” – “Знання – це сила!”

21 вересня 1874-го року розпочалась одна із найепічніших африканських експедицій, очолювана першопрохідцем і відкривачем чорного континенту – Генрі Мортоном Стенлі. Перетнувши материк по екватору зі сходу на захід за тисячу днів, експедиція відкрила європейцям Центральну Африку й вирішила низку ґеографічних проблем. Та увесь трагізм цього відкриття полягав у тому, що із 240-а учасників експедиції до її завершення дожили та дійшли лише 108… Із чотирьох європейців (решта були африканцями – араби та негри – авт.) живим залишився лише Стенлі, перенісши 23 приступи тропічних пропасниць інші ж не витримали тропічних хворіб…

Мапа захворюваності тропічними хворобами. Світло-жовтим позначено рівень захворюваності менше 100 осіб на 100 тис. жителів; червоним - понад 1500. Джерело ілюстрації: http://en.wikipedia.org

Як і у ХІХ столітті, так тепер, пальму першості за розповсюдженням і розмаїттям усіляких тропічних захворювань, певна річ, тримає Африка. Тут найвищий рівень захворюваності населення – понад 1500 випадків на 100000 населення щорічно. Тож будьте пильними, коли відвідуватимете африканські держави, особливо так званого Субсахарового реґіону – південніше пустелі Сахара, яка є природним бар’єром для розповсюдження тропічних хворіб у Середземномор’я. Дещо ліпша епідеміологічна картина у Індії та Південно-Східній Азії, де фіксується близько 500 випадків захворюваності на 100 тисяч чоловік, проте чисельність і щільність населення у цьому реґіоні є найвищою у світі – близько 3-х мільярдів осіб… То ж захворюваність цілком співставна із Африкою. Не на багато ліпша ситуація й у тропіках обох Америк – приблизно 400 випадків захворювання на 100 тисяч чоловік.

Практично, усі тропічні захворювання можна розділити за типами збудників: бактеріальні, вірусні та паразитичні. Левова частка тропічних захворювань, зокрема, різноманітні гельмінтози, передаються через недотримання норм санітарії й нехтування гігієною: немиті руки, нечистий посуд, дикорослі фрукти й овочі, екзотичні страви тощо. Причиною інших – здебільшого вірусних, а також спричинених одноклітинними джгутиконосцями, є укуси кровосисних комах, наприклад комарів, ґедзів, мух… Нехтуючи звичайними правилами, туристи часто-густо привозять із екзотичних країв такі хвороби, що вони остаточно заганяють у глухий кут нужденно-стражденну українську медицину…

Тропічними кровосисними комахами переносяться такі небезпечні захворювання, як малярія, сонна хвороба, хвороба Шагаса, жовта пропасниця, пропасниця Західного Нілу, пропасниця Денґе та інші.

Переносниками багатьох тропічних захворювань є кровосисні комахи. Джерело ілюстрації: http://i.telegraph.co.uk

Проблемою світового масштабу є малярія, яка широко розповсюджена в усіх тропічних країнах Південної та Центральної Америк, усієї Африки, Індії, Індо-Китаю та прилеглих архіпелагів. Це захворювання спричинюється 4-ма різними видами джгутикових паразитів, з яких найнебезпечнішим є африканський Плазмодій серповидний (Plasmodium falciparum Welch, 1897). На його рахунку близько 90% усіх смертей від малярії у світі й 98% у Африці… Переноситься паразит кровосисними комарами, важко піддається лікуванню і спричинює близько мільйона смертей щорічно…

Подібним до малярії є інше африканське захворювання – сонна хвороба, яка переноситься кровосисною Мухою цеце (Glossina Wiedemann, 1830) і є виною 50-ти тисяч смертей щорічно (якщо не враховувати періоди потужних епідемій – авт.). Головним чинником, що спричинює хворобу є паразитичний джгутиконосець Трипаносома бруцеї (Trypanosoma brucei Plimmer & Bradford, 1899), яка паразитує у кров’яних тільцях – еритроцитах. Сонна хвороба дуже важко піддається лікуванню, та й те за умови вчасного та правильного діагностування.

Подібним до сонної хвороби, от лише по другу сторону Атлантики – у Південній Америці та Мезоамаериці, – поширене інше захворювання – хвороба Шагаса, яке передається за посередництва кровосисних клопів. Вона спричиняється одноклітинним джгутиконосцем Трипаносомою Круза (Trypanosoma cruzi Chagas, 1909). Жертвами цієї хвороби є орієнтовно 8-10 мільйонів осіб, з яких щорічно помирає близько 20 тисяч чоловік! Проте, понад 60% випадків захворювання протікає у хронічній формі, призводячи до патологічних змін внутрішніх орґанів (серця, легень, шлунку, мозку) і наглої безсимптомної смерті. Гостра хвороба протікає із важкою пропасницею, збільшенням лімфатичних вузлів, шкіряними висипами і смертю…

Тропічна Америка є батьківщиною цілого букету Лейшманіозів – паразитарних захворювань спричиненого двома десятками видів одноклітинних джгутиконосців Лейшманій (Leishmania Ross, 1903). Ці паразити переносяться дрібними кровосисними Піщаними Мухами (Ceratopogonidae Newman, 1834). Лейшманіози спричинюють значні виразки на шкірі, пропасниці, зміни печінки, селезінки й анемію, призводячи до скорочення терміну життя і скорої смерті.

У Центральній та Західній Африках спорадично трапляється смертельно небезпечна Пропасниця Ебола, спричинена філовірусом Еболи. Смертність від цієї хвороби становить 50-90%, пацієнти помирають внаслідок зневоднення, гарячки і чисельних крововиливів. Зараження відбувається через контакт із виділеннями з виразок хворого, вірус не передається через повітря чи воду. Дієвих ліків проти пропасниці Еболи немає.

Африка також є батьківщиною вірусного захворювання – жовтої пропасниці, вона ж жовта лихоманка, якою можна заразитися через укуси комарів, що власне і є її переносниками. Разом із потоками чорношкірих рабів у XVI столітті жовта лихоманка втрапила на Американський континент, де швидко розповсюдилась у тропіках. Щорічно понад 200 тисяч людей заражаються цією важкою пропасницею, а з них 30 тисяч помирає. Понад 90% усіх випадків жовтої пропасниці реєструється у Африці.

Ще одне африканське захворювання – пропасниця Західного Нілу, яке розповсюдилось по усьому світу: Середземномор’ї (доходить до Румунії і Одеської області України), Близькому Сході, Індії, Південно-Східній Азії, Океанії та США. Це захворювання також спричинюється вірусом, який переноситься комарами й передається людині й іншим тваринам в момент укусу. У більшості випадків захворювання проходить безсимптомно, тому реальної епідеміологічної картини та смертності від пропасниці Західного Нілу, на сьогоднішній день, невідомо. Щорічно фіксується близько 1000 випадків гострого перебігу захворювання, яке супроводжується запаленням оболонок головного мозку, слизових оболонок, лімфатичних вузлів та сильною пропасницею. Смертність при гострому захворюванні становить 4-7%.

Небезпечним тропічним захворюванням є пропасниця Денґе, яка поширилось із Африки в Індію, Південно-Східну Азію, Меланезію та тропіки Америки. Це захворювання спричинюється вірусом, що переноситься комарами й передається людям при укусі. Захворювання викликає важку пропасницю із кровотечами, ураженнями серця, мозку, печінки. Щорічно жертвами пропасниці Денґе стає близько 50-100 мільйонів людей, 12-25 тисяч з яких помирає.

У Західній Африці часто трапляються випадки, так званого, ендемічного сифілісу, який передається нестатевим шляхом, а через контакт зі шкірою хворого чи носія, побутові предмети, погано вимитий посуд тощо. Захворювання лікується антибіотиками, оскільки його причиною є бактерія-спірохета (та ж, що спричинює й сифіліс – авт.) Трепонема бліда ендемічна (Treponema pallidum endemicum). Інший підвид цієї ж бактерії (Treponema pallidum pertenue) у африканських країнах спричинює аналогічне захворювання – Фрамбезію, яке вражає тканини, кістки та суглоби. Передається й лікується аналогічно попередній. Третє захворювання спричинюване цією бактерією, але підвидом каратеум (Treponema pallidum carateum), називається пінта й розповсюджене у Мезоамериці та Південній Америці. Це захворювання передається через звичайний контакт зі шкірою хворого та предмети, якими він користувався. Пінта проявляється у вигляді водянистих пухирів та висипів на тілі, які поступово ростуть і перетворюються на виразки. Ну, і, ясна річ, власне, Сифіліс, який знову ж таки найбільш розповсюджений у Африканських країнах, однак, постійно трапляється й по всьому світу. Він спричинюється Трепонемою блідою (Treponema pallidum pallidum (Schaudinn & Hoffmann, 1905). Це захворювання передається здебільшого статевим шляхом, однак, зараження може відбутись і через контакт із виділеннями з виразок хворого.

Як вберегтись від цих захворювань? В першу чергу потрібно пам’ятати, що більшість із них переносяться комахами, то ж вирушаючи у мандри та на відпочинок в тропічні країни, не забудьте прихопити із собою репеленти. Перед вильотом у теплі краї проконсультуйтесь з лікарями і при можливості зробіть щеплення (правда, від більшості захворювань щеплень не існує, а лікуються вони вкрай погано – авт.) Вирушаючи на екскурсії обприскуйтесь репелентами, а також використовуйте одяг із довгими рукавами та штанинами аби мінімізувати ймовірність укусів комах. Користуйтесь протимоскітними сітками, ретельно мийте руки, уникайте скупчень місцевого населення і все буде добре.


Читайте у другій частині про паразитичні тропічні гельмінтози.

admin Written by:

4 Comments

  1. Червень 26, 2011
    Reply

    Цікава інформація для тих, хто буде туди їхати, але краще за все – відпочивати в наших Карпатах – у нас найгірше – це кліщі і комарі.

  2. Червень 28, 2011
    Reply

    Загроза тропічної інфекції, пане yAnTar, – це ще не причина, аби відмовити собі у відпочинку десь у тропіках, головне знати як правильно поводитись аби не підчепити заразу і що робити, якщо така прикрість трапилась… Власне ця стаття є попередженням, а не інструкцією чи медичним довідником. Зрештою у Карпатах і своїх болячок вистачає, зокрема гельмінтів, але у нас є стійкість до місцевих захворювань, на противагу тропічним.

Написати відповідь до Станіславівський Натураліст » ПОПЕРЕДЖЕННЯ: ТРОПІЧНІ ХВОРОБИ! ЧАСТИНА ІІ Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + 1 =