КАСОВА ГОРА: 75 РОКІВ ЗАПОВІДНОСТІ

Касова Гора - серпневе різнотрав'я. Панорама на вершину (340 м над морем). Автор світлини: Руслан Жирак

Андрій М. ЗАМОРОКА

15 травня 1936-го року професор Всеволод Левицький – голова Наукового Товариства імені Тараса Шевченка у Львові – звернувся з листом до митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького із проханням створити на ерекційних церковних землях заповідник “Касова Гора” біля Бурштина. Митрополит підтримав прагнення науковців, давши згоду на заповідання.

Касова Гора у червні. Автор світлини: Володимир Бучко

Рішення про заповідання “Касової Гори” було підтримано 18 серпня 1936 року резолюцією природоохоронної конференції на Ясній Вілі у Підлютому на Станіславівщині, зорґанізовнаній Науковим Товариством імені Тараса Шевченка і Українською греко-католицькою церквою. Мова тоді йшла про створення двох заповідників “Касової Гори” в околицях Бурштина й “Чортової Гори” поблизу Рогатина. Того ж року науковці Наукового Товариства імені Тараса Шевченка здійснили дослідження Чортової Гори і вона була заповідана, а от вивчення й заповідання Касової Гори планувалося завершити у 1939-му році. Одначе, цим планам не судилось здійснитись – червоні окупанти вторглись і загарбали Східну Галичину, впроваджуючи комуністичний лад, тероризуючи населення, арештовуючи і розстрілюючи вчених та духівників. Це був початок Другої Світової Війни…

Зі встановленням у 1944-му році чергового тоталітарного ладу, про заповідання довелось забути на довгі 35 років… Комуністична партія і її вожді взяли курс на нещадну експлуатацію природних ресурсів. Касова Гора впала жертвою їх ненажерного апетиту – її більшу південно-східну частину було розорано і втрачено назавжди; 1965-го у її підніжжі збудовано греблю, котра перекрила ріку Гнила Липа та зведено індустріального монстра – Бурштинську електростанцію. Нижня частина “Касової Гори” була залита Бурштинським водосховищем. Але цього виявилось замало і радянські чиновники розпочали дачний наступ на це диво природи, під їх егідою також відбувалось активне заліснення схилів “неужиткової гори”… На додачу, те, що залишилось не сплюндрованим відвели під пасовища і сінокоси… Але думка про заповідання Касової Гори теплилася у думках багатьох вчених, зокрема академіка Юрія Шеляга-Сосонка, який доклав багато зусиль аби дослідити і заповісти “Касову Гору”. Трапилась ця знаменна подія 1975-го року, тоді було створено пам’ятку природи республіканського значення і заповідано малесеньку ділянку гори – всього 7 гектарів західноподільського ковилового степу… Дослідники довший час намагалися розширити межі заказника, проте, це їм не вдавалося аж до 1988-го року, коли до наявної заповідної території було приєднано ще 58 гектарів (загалом – 65 га – авт.). А у 2004-му році Касова Гора увійшла до складу Галицького національного парку. У 2011-му році Бовшівська сільська рада, до земель котрої належить Касова Гора, дала згоду на приєднання до заповідного урочища ще 100-а гектарів, отож невдовзі уся гора матиме заповідний статус.

Вітер жене ковилові хвилі на тлі Бурштинської електростанції та водосховища. Автор світлини: Руслан Жирак

“Надзвичайна цінність Касової Гори – розповідає пані Надія Шумська, кандидат біологічних наук, співробітник Галицького національного парку – у її розмірах. Адже, це найбільша ділянка третинних, дольодовикових, реліктових опільських степів, котрі збереглись до наших днів у Галичині…” Справді загальна площа Касової Гори становить близько 160 гектарів. Вона простягається вздовж лівого берега Гнилої Липи і Бурштинського водосховища (останнє, з 2011-го року, отримало статус рамсарської території –авт.) на 4 кілометри, а у найширшому місці сягає 1200 м. У висоту вона сягає 340 метрів над рівнем моря і 100 метрів над долиною Гнилої Липи.

Часто-густо, на третьосортних Інтернет-ресурсах можна натрапити на твердження, що Касова Гора є складовою гірського пасма – це неправда. Касова Гора – це лише система скелястих пагорбів, котрі у ґеологічному відношенні є західним краєм Подільської височини. Ці однотипні пагорби простягаються півночі на південь більш, ніж на 200 кілометрів від Львова аж до Снятина, часом утворюючи фантастичні карстові форми рельєфу, включно із печерами та проваллями. Й вздовж краю Поділля розкидані невеличкі ділянки степів, найбільша з яких Касова Гора, і в цьому полягає її винятковість. “Природоохоронну важливість цього об’єкту – продовжує пані Надія Шумська – переоцінити дуже важко, оскільки тут збереглись найбільші у реґіоні популяції зникаючих степових рослин, наприклад, чотири види ковили, три види сон-трави, горицвіт, з десяток орхідей, з-поміж котрих надзвичайно цінні Зозулинець обпалений (Neotinea ustulata (L.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W. Chase) та Венерині черевички (Cypripedium calceolus L.) та багато інших – занесених до Червоної книги України. Окрім того, у рослинному покриві Касової Гори наявні дуже рідкісні рослинні угруповання степів, зокрема Ковили волосистої (Stipa cpillatae) та Осоки низької (Cariceta humilis), що занесені до Зеленої книги України.”

Ковила волосиста (Stipa capillata L.) на Касовій Горі. Автор світлини: Руслан Жирак

Загалом, на Касовій Горі зростає понад 300 видів судинних рослин – це близько 10% усіх рослин України. Південно-західні схили заповідного урочища вкриті посухостійкою степовою рослинністю, де переважають Ковили: волосиста (Stipa capillata L.), найкрасивіша (Stipa majalis Klokov), пірчаста (Stipa pennata L.), вузьколиста (Stipa tirsa Steven), Шавлії (Salvia L.), Зіноваті австрійська (Chamaecytisus austriacus (L.) Link) Ліндемана (Chamaecytisus lindemannii (V. Krecz.) Klaskova), Блоцького (Chamaecytisus blockianus (Pawl.) Klaskova), подільська (Chamaecytisus podolicus (Blocki) Klaskova) та руська (Chamaecytisus ruthenica (Fisch. ex Woloszcz.) Klaskova), Півники безстеблові угорські (Iris aphylla subsp. hungarica (Waldst. et Kit.) Hegi), Анемона лісова (Anemone sylvestris L.), Айстра степова (Aster amellus L.), Оман мечолистий (Inula salicina L.), трапляється Катран татарський (Crambe tataria Sebeók) – єдине у Галичині перекотиполе; й безліч інших рослин.

А от північно-східні схили Касової Гори є більш вологішими і тут, на диво, добре себе почувають деякі гірські види, наприклад, Анемона нарцисоквіткова (Anemone narcissiflora L), Купальниця європейська або найвища (Trollius altissimus Crantz), Чемериця біла Лобелієва (Veratrum album subsp. lobelianum (Bernh.) Arcang.), Дзвоники-Фітеуми (Phyteuma L.), Косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus L.), Півники сибірські (Iris sibirica L.) та інші.

Окремі пагорби Касової Гори цілковито вкриті Відкасником осотовидним (Carlina cirsioides Klokov). Автор світлини: Василь Маланюк

На Касовій Горі зростає чи не найбільша на Опіллі популяція рідкісного Відкасника осотовидного (Carlina cirsioides Klokov) – західноподільського ендеміка, який, щоправда, ще відомий у одному із реліктових місцезростань у Польщі. Ця популяція розкинулась на кількох пагорбах, які, нажаль, на нині не входять до охоронної зони.

Касова Гора є унікальним місцем у Галичині, адже тут знаходиться найзахідніше місцезростання рідкісного Мухомора щетинистого (Amanita solitaria (Bull.) Fr.), який охороняється законом. В Україні, цей гриб був відомий лише з її центру та Криму!

З-поміж тварин Касової Гори, вирізняється низка рідкісних, які занесені до Червоної книги України та Міжнародних природоохоронних переліків. Зокрема тут збереглася найзахідніша в Україні популяція Дибки степової (Saga pedo (Pallas, 1771) – великого безкрилого хижого коника. Окрім Дибки степової, на Касовій Горі чисельним є рідкісний Джміль яскравий (Bombus pomorum Panzer, 1805), поодиноко трапляється і “червонокнижний” Джміль моховий (Bombus muscorum (Linnaeus, 1758). Тут же поширені Вітрильники Подалірій (Iphiclides podalirius (Linnaeus, 1758) та Махаон (Papilio machaon Linnaeus, 1758), Червінець непарний (Lycaena dispar (Haworth, 1802). Комахи на Касовій Горі представлені цілим комплексом степових видів.

Типовий представник фауни - Джміль земляний (Bombus terrestris (Linnaeus, 1758) - на Касовій Горі. Автор світлини: Руслан Жирак

Одним із найцікавіших видів хребетних тварин Касової Гори є Сліпак подільський (Spalax zemni (Erxleben, 1777), якого тут неодноразово знаходили ще за часів польського панування у Галичині, одначе, сучасних знахідок, нажаль, немає. Хоча, науковці Галицького національного парку не втрачають сподівань на його виявлення. Найбільша проблема – це те, що Сліпак веде прихований підземний спосіб життя, виявляючи себе лише куртинами дрібно пересіченого ґрунту на поверхні. Такі куртини дуже часто трапляються на Касовій Горі, проте самих тварин виявлено не було.

Загалом, Касова Гора – це надзвичайно цінний природний комплекс, який потребує усесторонньої охорони, яку власне й забезпечує Галицький національний парк.

admin Written by:

11 Comments

  1. Igor S
    Травень 13, 2011
    Reply

    Обовязково приїду на цю гору для фотографування рідкісних рослин.Добре якби обгородили всю територію,як Долину нарцисів.Авторам спасибі.

  2. Травень 15, 2011
    Reply

    Дякую за теплі слова, пане Igor S, одначе, не забувайте, що Касова Гора – це природоохоронна територія, то ж до неї потрібно ставитися бережно.

  3. Травень 17, 2011
    Reply

    А лісовий масив, де знаходиться колонія сірих чапель, також був штучно насаджений ?

  4. Травень 17, 2011
    Reply

    Саме так, пане Magnovskyi, той ліс є сукупністю різнорідних порід, які у природі разом не ростуть: робінія, ясен, дуб північний, граб…

  5. Afalina
    Травень 17, 2011
    Reply

    Дякую за статтю, було б добре, якщо б Бурштинська ТЕС знаходилась як надалі від Касової гори і не мала негативний вплив на цей ландшафт

  6. Євген Новосад
    Травень 20, 2011
    Reply

    Подяка автору за хорошу статтю. Треба буде вибратись якось для фотографування.

  7. Травень 21, 2011
    Reply

    На жаль, пані Afalina, цього ми не в силах змінити. Завдання поставлене таким чином, щоб зберегти те що ми маємо за реальних умов. Колись, у майбутньому, електростанцію закриють, бо час плине неспинно, технології змінюються, а електростанція все швидше стає застарілою, то ж час її закриття рано чи пізно настане. Нам же залишається оберігати те, що не було знищеним…

  8. Травень 21, 2011
    Reply

    І Вам, пане Євгене, подяка за Ваше сприйняття. Я, може, повторюсь, але ще раз підкреслю, що Касова Гора – це заповідний об’єкт, і вирушаючи туди, завжди треба пам’ятати про її природну цінність і необхідність оберігати, хоча, я гадаю, Ви й самі то знаєте. 🙂

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + 1 =