БІКІНІ

Атол Бікіні - Райський куточок на Землі. Джерело ілюстрації: http://static.panoramio.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Зразу мушу розчарувати тих, хто бува подумав, що мова піде про спідню білизну, жіночі купальники чи чоловічі плавки, певна річ, що ні… Мову вестимемо про атол Бікіні, точніше про його коралові рифи. Чим цікаві коралові рифи загубленого у Мікронезії крихітного атолу? А якщо я скажу, що саме там американці здійснили 23 ядерні вибухи? Більше того, в їх числі випробовування першої водневої бомби…

"Ядерний гриб", що утворився у момент вибуху водневої бомби в ході операції "Замок Браво". Вибух залишив по собі вирву завглибшки 70 метрів... Джерело ілюстрації: http://s69.photobucket.com

У спільності назви купальників й атолу Бікіні немає нічого дивного чи незрозумілого, адже перші названі на честь останнього. Усе трапилось після оголошення Сполученими Штатами Америки, у 1946-му році, про успішне випробування нових атомних бомб на атолі Бікіні – світ був у захопленні: щойно ж закінчилась Друга Світова Війна, а над ним знову нависла загроза комуністичної експансії, особливо після насадження маріонеткових лояльних до СРСР урядів у Центральній та Східній Європі… Ядерна зброя ґарантувала Західній Цивілізації перевагу як при наступі, так і при захисті – Японія ж капітулювала після атомного бомбардування Хіросіми й Наґасакі… То ж події на Бікіні вселяли впевненість у людей у перевазі їх уряду і їх країни. Саме у цей час двоє французьких модельєрів вигадали роздільний купальник, який, у канві загальної ейфорії, і назвали бікіні, що було не аби яким успішним маркетинґовим ходом… Тут слід згадати, що до 1946-го року для пляжної моди було нечуваним оголення живота, тому до цього часу існували виключно суцільні жіночі і чоловічі купальники…

Одначе, залишімо у спокої модні тенденції, хоч би якими спокусливими і привабливими вони б не були, а повернімось до коралових екосистем атолу Бікіні. Для тих, хто не знає де знаходиться славнозвісний атол, пропоную коротесенький ґеографічний екскурс. Говорячи мовою ґеографа, координати Бікіні складають 11° 37′ 30″ північної широти та 165° 33′ 00″ східної довготи. Тобто, у центрально-західній частині Тихого океану, яка зветься Мікронезія – за 3,4 тисяч кілометрів північніше від узбережжя Австралії. Бікіні розташувався на півночі Маршаллових островів у ланцюжку подібних до нього атолів, що називається Ралік. До речі, назва “Бікіні” на мікронезійській мові означає “Земля пальм”. Сам же атол налічує 23 дрібні острівці (дивний збіг: стільки ж ядерних випробувань здійснили американці – авт.), найбільшим з яких і є власне Бікіні – площею всього 6 км2, які розміщені кільцем вздовж глибокої внутрішньої лагуни.

Кораловий риф у південно-східній лагуні атолу Бікіні. Джерело ілюстрації: Richards et al., 2008

У теплому тропічному кліматі Океанії, де й знаходиться Бікіні, мілководдя морів кишать живністю – тут існують найбагатші морські екосистеми – коралові рифи. Проте, ядерні вибухи на Бікіні спричинили не лише руйнацію коралових рифів та загибель тварин, а ще й радіаційне забруднення як узбережної смуги, так і вод лагуни. Здавалося б, що відновлення рифу і повернення сюди живих істот є нереальним, ну, принаймні, малоймовірним… Але, у 2008-му році, австралійські морські біологи приголомшили увесь світ результатами досліджень на Бікіні – у лагуні атолу процвітають корали!

Корали чудово почувають себе у водах Бікіні, як ось ця Акропора смугаста (Acropora striata (Verrill, 1866), що оселилась у північній лагуні атолу. Джерело ілюстрації: Richards et al., 2008

Ще до проведення найбільшого із атомних вибухів – операції “Замок Браво”, на Бікіні прибув морський біолог Дж. Велс – знавець коралів, де провів детальне вивчення рифів. У 1954-му році він опублікував свою відому працю “Сучасні корали Маршаллових островів. Бікіні та прилеглі атоли.”, де перелічив 174 види, з яких 23 були нові для науки, окрім них, він відкрив 2 нові роди коралів… Після вибуху термоядерної бомби “Браво”, який залишив по собі кратер завглибшки 73 м, корали на Бікіні більше не досліджувались. Спроба повернути людей на атол у 1968-му році не увінчалась успіхом – через 10 років довелось усіх евакуювати через шкідливий вплив ізотопів стронцію…

З 1990-х років на Бікіні внадились туристи. Місцеві підприємці, з Маршаллових островів, орґанізовували туристичні тури на колишній ядерний полігон США, де на дні лагуни покояться численні кораблі та підводні човни, котрі затонули підчас випробувань атомної зброї… Саме від туристів стало відомо про небачений розквіт коралів у водах атолу. Слідом за туристами сюди відправились наукові експедиції, які ретельно обстежували дно і збирали цінну інформацію про видове різноманіття.

Порит циліндричний (Porites cylindrica Dana, 1846) утворює суцільні "ліси" у кратері "Браво", часто витісняючи інші види коралів... Джерело ілюстрації: Richards et al., 2008

Вчені співставили дані Дж. Велса і сучасні результати й виявили 183 види твердих коралів на Бікіні! У зв’язку із тим, що за останні 50 років у систематиці коралів відбулись серйозні зміни, то зі списку Дж. Велса, у якості синонімів, випало 46 видів коралів, проте, 28 видів вченим так і не вдалось віднайти на Бікіні, хоча вони наявні на сусідніх атолах. Зокрема, це 16 суто лагунних видів, які не трапляються на зовнішніх стінах атолів. У їх числі такі відомі види як Лептосеріс Ґарднера (Leptoseris gardineri Van der Horst, 1921), Оксипора розірвана (Oxypora lacera (Verrill, 1864), Ґоніпора дольчаста (Goniopora lobata Milne Edwards & Haime, 1851), Діазеріс кривуватий (Diaseris distorta (Michelin, 1843) та інші. А решту 12 видів, що широко розповсюджені на Маршаллових островах, але зникли із Бікіні… Наприклад, це не менш відомі Акропора дрібногілкова (Acropora micropthalma Williams, 1837), Акропора тисячопора (Acropora millepora (Ehrenberg, 1834), Двозірчастник геліопоровий (Diploastrea heliopora (Lamarck, 1816) та інші. Але, незважаючи на втрати, вчені відмічають, що за останні півстоліття на Бікіні екосистема коралових рифів цілковито відновилась, й має таке ж різноманіття, що й до ядерних випробувань.

Подекуди на рифах домінує Акропора продірявлена (Acropora cytherea (Dana, 1846), створюючи чудернацькі "листуваті чагарники". Джерело ілюстрації: Richards et al., 2008

Теперішня екосистема коралового рифу Бікіні могла сформуватись шляхом виживання личинок коралів після атомних випробовувань, які згодом осідали на уламки зруйнованих рифів і давали початки новим колоніям. Також, цілком ймовірним, є сценарій занесення океанічними течіями личинок коралів із сусідніх атолів, що знаходяться в сотнях кілометрів довкола Бікіні. Слід зауважити, що бомбардування охоплювало не увесь атол одразу (його площа понад 500 км2авт.), а лише окремі частини, звичайно, ґенеруючи ударні хвилі, опромінення та нагрівання, однак, саме точковість ударів у значній мірі згладила негативний вплив і попередила цілковите вимирання коралів.

У випадку із кораловими рифами атолу Бікіні, чітко зрозуміло, що їх екосистема здатна швидко і легко відновлюватись. Ядерні вибухи можуть бути співставні із потужними циклонами, землетрусами чи цунамі, які у природних умовах завжди спричинюють руйнацію коралових рифів, їх екосистема, еволюціонуючи, розвинула систему запобіжних заходів, що сприяють її швидкому і успішному відновленню.

У 2010-му році, атол Бікіні було внесено до переліку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. На відміну від природних територій, що увійшли того року до світової спадщини, Бікіні й події, котрі розгорталися на ньому, розглядаються саме як свідоцтво початку Холодної Війни, включаючи у себе як матеріальні (бункери, військові бази, затонулі кораблі), так і ментальні (громадські рухи за роззброєння, збереження довкілля, політичні тенденції другої половини ХХ століття) складові.

Так чи інакше, але Бікіні є еталоном можливостей біосфери до її відновлення та саморегуляції…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

8 Comments

  1. Березень 17, 2011
    Reply

    Чого не зробиш задля порятунку Західної Цивілізації від безбожного комунізму 🙂

  2. Березень 17, 2011
    Reply

    Ще б! Навіть бомбу підірвеш – чим більшу, тим ліпше 😉 .

  3. Березень 19, 2011
    Reply

    Ах, яка там краса!!!Просто неймовірно. Дуже цікава стаття. Дякую!!

  4. Березень 20, 2011
    Reply

    Прошу дуже, пані Lolita! Малий тропічний атол завжди збурює уяву європейця і чарує райськими краєвидами.

  5. Mykola
    Березень 22, 2011
    Reply

    Цікаво було б взнати про залишкові рівні радіоактивності на дні, в рослинах атолу, у воді. Невже й слідів не лишилось? Стронцію біля чверті мало б ще бути (по Т1/2), чи, можливо, інтенсивні океанські течії все забрали?

  6. Березень 23, 2011
    Reply

    Певна річ, пане Mykola! Ось цитата зі статті: “Nuclear tests also lead to long-term raised levels of radio-nucleotides such as Mn54, Co57, Co60, Zn65, Sr90, Ce144, Eu155 in invertebrate tissues (Donaldson et al., 1997) and Am241, and Pu 239,240 in sediments (Nevissi and Schell, 1975)”… Споживати їжу вирощену на атолі та виловлену його околицях заборонено, хоча жити там уже можна із середини 1990-х років.

Написати відповідь до Mykola Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 1 = 6