ДЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ ЗІРКИ?

Андрій ГЛОВ’ЯК

Люди завжди цікавились своїм походженням. Звідки ми, як виникло життя на Землі? Тепер наука знає, що всі хімічні елементи утворились у надрах зірок. Але постає питання, звідки ж взялись зірки? Першим поштовхом до відповіді на це питання стало відкриття надзвичайної сили гама-променів, які можуть утворюватись при вибусі зірки…

Все почалось з Холодної Війни. У ті віддалені від нині часи, американці були переконані, що Радянський Союз планує створити потужну ядерну зброю. А випробовувати її буде не в пустелі чи океані, а на зворотній стороні Місяця. Тому американці сконструювали супутник, який би слідкував за рівнем гама променів, які утворюються при вибусі. Але супутник зафіксував наскільки потужне джерело гама-променів, що це аж ніяк не могла бути ядерна зброя комунарів, а щось набагато сильніше. Щось в космосі викликало потужні вибухи, з випромінюванням гама-променів. Версій було багато, але найбільш ймовірною теорією був вибух зірки. І тому вирішили перевірити, що могло викидати таку колосальну силу енергії.

Науковці звернулись до відомої формули Ейнштейна – Е=mc², згідно якої, ніщо не може викидати при вибусі більше енергії, ніж містить його маса. Проаналізувавши силу вибуху, вчені змогли дізнатись відстань на якій він відбувся. І дійшли висновку, що вони відбуваються не дальше, ніж у нашій галактиці. Але пізніше простими спостереженнями Богдан Пачинський виявив, що вибухи відбуваються поза нашою галактикою, одначе, це означало, що закон Ейнштейна Е=mc2 виявляється неправильним! Науковці були у відчаї… На допомогу прийшов астроном Мартін Ріс, який припустив, що енергія викидається не у всі сторони, а тонким пучком. Ця гіпотеза поставила все на своє місця. Пізніше було і виявлено, що такі пучки утворюють надзірки, вік яких є дуже малим, і вони вибухають через невеликий проміжок часу, одразу після народження – кількасот мільйонів років. Утворюються ці зірки в, так званих, “пологових будинках” зірок. Це велетенська кількість газу і пилу, де під великим тиском утворюються зірки.

Астрономи вміють досить точно визначати місця, де відбувається або недавно відбувалося народження зірок. Області зореутворення видає, як правило, присутність масивних гарячих і яскравих зірок. Їх вік короткий, і тому наявність цих зірок є певна вказівка на те, що народилися вони десь тут неподалік протягом найближчих десятків мільйонів років. Непрямими індикаторами зореутворення є інфрачервоне випромінювання пилу, нагрітого гарячими зірками, а також лінії випромінювання гідроґену та інших легких елементів, йонізованних цими зірками.

У нашій власній галактиці Чумацькому Шлясі, ми не можемо зробити повний огляд всього зоряного “господарства” – заважає пил. Але якщо покластися на дані інфрачервоної астрономії (для неї пил не перешкода, а як правило, головний об’єкт спостереження) і використовувати інтерполяцію деяких навколосонячних даних, то з’ясовується, що 75% зірок, котрі саме народжуються, у Чумацькому Шлясі сконцентровані в його спіральних рукавах, 15% – у міжрукавному просторі і 10% – в районі центру. Як бачимо, три з чотирьох зірок народжуються в спіральних рукавах; там же розташовані найбільш масивні хмари холодного молекулярного газу. Їх причетність до процесу зореутворення безсумнівна: групи молодих зірок часто спостерігаються на краю цих хмар або, за непрямими ознаками, у їхніх надрах.