
Микола ПЕТРАЩУК
Всі підручники з астрономії видані після 30-х ХХ ст. говорять, що в Сонячній Cистемі налічується 9 планет. Та на початку ХХІ ст. все кардинально помінялось. В Сонячній системі залишилось 8 великих планет. Що ж трапилося? На початку ХХ ст. в Сонячній Системі було відомо 8 планет. І хоча, ще в 1848 р. Б. Пірс, а в 1874 р. також і Саймон Ньюкомб, проводячи розрахунки нової моделі орбіти Урану, під впливом Юпітера, Сатурна і Нептуна, припустили можливість існування дев’ятої планети, яка також збурює орбіту Урану.
У 1906 р. Персіваль Ловел, який перед тим – у 1894 р., заснував знамениту Ловелівську обсерваторію, ініціював проект із пошуку дев’ятої планети, названої ним “Планетою Х” (Планета Ікс – ред.). Ловел та його обсерваторія продовжувала пошуки невідомої планети до його смерті в 1916 р., однак, безрезультатно. Насправді, 19 березня 1915 р. без відома Ловела в його обсерваторії були отримані два слабких зображення Плутона, однак він на них ідентифікований не був.
Через десятилітню судову тяганину з вдовою Ловела, яка хотіла отримати мільйон доларів від обсерваторії, як частку його спадщини, пошуки невідомої планети не проводились. І тільки в 1929 р. директор обсерваторії доручив продовжити пошуки молодому 23-річному астроному Клайду Вільяму Томбо.

Спостереження почалися з квітня, а перші дослідження платівок з зображенням — у вересні 1929. Зйомка небесних тіл продовжувалася місяць за місяцем з просуванням у східному напрямку через сузір’я Риб, Овна і Тільця. Звичайно інтервал між зйомками був дві доби, проте між першим знімком області Близнюків зробленим 21 січня 1930 р. і наступним пройшло на чотири дня більше. Коли знімки були оброблені, 18 лютого 1930 р. Клайд Томбо зміг переконатися, що відкрита нова планета. По її переміщенню протягом чотирьох днів було встановлено, що об’єкт розташований за орбітою Нептуна. Побоювання, що об’єкт є невідомим астероїдом або кометою, розсіялися, коли підтвердилося, що він незмінно виявляється на наперед обчисленому місці. Ім’я для планети запропонувала одинадцятирічна школярка з Оксфорду на ім’я Венеція Барні. Офіційно об’єкт отримав назву на честь давньоримського бога підземного царства Плутона 24 березня 1930р.
Як виявилося середня відстань від Сонця до Плутона в сорок разів перевищує аналогічну відстань до Землі. Плутон рухається навколо Сонця по еліптичній орбіті і повний оберт здійснює за 247 земних років. Період обертання навколо осі – 6 діб 8 год. Екваторіальний радіус Плутона (1500 км) приблизно вчетверо, а його маса (близько 1,79·1022 кг) у декілька сотень разів менші, ніж у Землі. Середня температура: –230°C Припускають, що Плутон складається переважно з замерзлих летких речовин, поверхня Плутона утворена прошарком метанового й азотного льоду. В 1978 р. був відкритий супутник Плутона – Харон. Ще два супутники, Нікта і Гідра, були відкриті в 2005 р.

Дослідження транснептунового простору продовжувались. В 2002 р. був відкритий Квавар, приблизно на половину менший Плутона, в 2004 р. була відкрита Седна майже співрозмірна з Плутоном. 25 липня 2005 р. було оприлюднено відкриття нового транснептунового об’єкту – Еріди. Щоб не зараховувати всі ці об’єкти, кількість яких збільшувалась, до планет, астрономи вирішили Плутон вважати карликовою планетою. Міжнародний астрономічний союз позбавив Плутон статусу планети в 2006 році. В цей же час були сформульовані вимоги для об’єктів які претендували називатись терміном “планета”. Зокрема, до планет ставлять наступні вимоги: Об’єкт повинен обертатись по орбіті навколо Сонця; об’єкт повинен бути достатньо масивним, щоб прийняти сферичну форму під дією своїх гравітаційних сил; об’єкт повинен завдяки своїй гравітації очистити простір навколо себе і крім його супутників поряд не повинні знаходитись ніякі співрозмірні з ним об’єкти.
Влітку 2008 р. на з’їзді в Осло Міжнародним астрономічним союзом Плутон вирішено віднести до категорії “плутоїдів”. Таким чином зараз в Сонячній системі є вісім великих Планет. А Плутон (134340 Pluto), який на протязі більш ніж вісімдесяти років носив статус планети еволюціонував у новий клас об’єктів Сонячної Системи – плутоїд.
[…] Астрономи вважають, що в Сонячній системі може знаходитися від 1,1 до 1,9 мільйонів об’єктів, які мають розміри більше 1 км. На даний час найвідоміші астероїди: Паллада, Юнона, Веста, Ероc, Амур, Гідальго, Ікар. Найбільшим астероїдом в Сонячній системі вважалась Церера, розміри якої приблизно 975×909 км, але з 24 серпня 2006 року вона отримала статус карликової планети. […]
[…] із Землі, то Плутон ще вважався планетою, однак, згодом його позбавили цього статусу. До вчорашнього дня, найкращими світлинами карликової […]