“ВИМЕРЛА” ЯПОНСЬКА ФОРЕЛЬ ВИЯВИЛАСЬ ЖИВОЮ

Коли у 1940-му році японці будували греблю гідроелектростанції на озері Тазава-ко їх найменше цікавила доля форелі, яка населяла цю водойму, адже у розпалі була Друга Світова Війна, Японія активно захоплювала нові території, і країна потребувала енергії та металу. Війну було програно і у той же час зникла й форель із озера. Минуло 70 років і учені з подивом виявили “вимерлу” форель, от лише в іншому місці…

Форель японська, по-місцевому “кумінасу” або “кокані” (Oncorhynchus nerka kawamurae) не є самостійним видом, а лише прісноводним підвидом Лосося нерки (Oncorhynchus nerka (Walbaum, 1792). Аналогію можна провести із нашою рідною карпатською Фореллю струмковою, по-гуцульськи “пструг” (Salmo trutta fario (Linnaeus, 1758 ), яка є підвидом Лосося атлантичного (Salmo trutta (Linnaeus, 1758 ). Лососі, як відомо, є морськими мешканцями, проте, нерестяться і за молоду живуть у холодних, чистих гірських озерах та ріках, однак, декотрі так ніколи й не міґрують у солоні води – за німецькою традицією їх називають фореллю (Forelle). Розвиваючись за інших умов, ніж морські Лососі, Форелі еволюціонували у різних частинах світу в окремі прісноводні раси та підвиди. Така ж історія й Форелі японської, але вона була ендеміком озера Тазава-ко, себто жила лише у цій водоймі, а будівництво дамби спричинило забруднення озера, що разом із риболовлею призвело до вимирання риби.

Незадовго до будівництва згаданої вище греблі, у 1935-му році, японці зробили, як вважалось до 2010-го року, невдалу спробу заселення Фореллю японською озера Сайко біля підніжжя гори Фудзіяма, що на 500 кілометрів південніше озера Тазава-ко. Про той експеримент з розселення Форелі у буквальному розумінні забули. Аж у 2010-му році, коли професор Тетус’ї Накабо з Кіотського університету отримав від шоумена Сакана-кун, який веде популярну на японському телебаченні програму про риб, екземпляр Форелі японської, яку останній не зміг визначити.

Подиву професора Накабо не було меж – надіслана Сакана-куном рибина була ідентичною до 17-ти заспиртованих “вимерлих” японських форелей у іхтіологічній колекції Кіотського університету. Вчені одразу спорядили експедицію на озеро Сайко, яка увінчалась успіхом – вони виявили “вимерлу” Форель японську. Виявилось, що місцеві рибалки багато десятиліть поспіль ловлять і знають цю рибу, однак, вона не так смакує як Лосось нерка.

Детальне дослідження риби показало, що Форель японська має деякі анатомічні відмінності від свого морського родича Лосося нерки, зокрема, – це зяброві тичинки, що підтримують зябра, а також пілоричні придатки кишківника, які виробляють травні ферменти.

Окрім всього, у Форелі японської наявні кардинальні поведінкові відмінності від Лосося нерки, адже перша нереститься у березні, а другий – у вересні. Тобто існує часова ізоляція між підвидами. Позаяк Форель японська метає ікру на глибині 30-40 метрів, а Лосось нерка – на мілководді, то між ними є й просторова ізоляція. У такій поведінці є сенс, адже молодь обох підвидів є холодолюбною, а вода впродовж весни-літа лише нагрівається, тому нерест Форелі японської відбувається на глибині. У той же час восени-взимку вода охолоджується і Лососю нерці немає потреби метати ікру в глибоких водах озера.

Як і будь-яка Форель, мешканка озера Сайко є хижаком, вона полює на дрібну рибу, ракоподібних, личинок та імаґо (дорослих) комах. За приблизним оцінками вчених, популяція цієї риби у озері Сайко може становити понад десять тисяч особин. Звичайно, форелі тут нічого не загрожує, проте, це єдине місце на Землі, де вона водиться, то ж японський уряд планує створити тут резерват і взяти рибу під охорону, а зараз працюють над виключенням Форелі японської із переліку вимерлих риб Японії.