МАНҐУСТА ДУРЕЛА – НОВИЙ ССАВЕЦЬ ІЗ МАДАҐАСКАРУ

Манґуста Дурела (Salanoia durrelli) - новий вид хижих ссавців із Мадаґаскару. Джерело ілюстрації: http://www.smugmug.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Востаннє новий вид хижих ссавців біологам трапився чверть століття тому. Не варто дивуватися, адже хижі звірі є не такими вже й чисельними як у видовому так і популяційному відношеннях. Тож зоологи в останньому десятилітті спрямовували усі потуги сучасної науки – від звичайнісінького спостереження і відлову, до молекулярних досліджень – на рукокрилих, гризунів та комахоїдних, в чому досягли не аби яких успіхів. Що ж, фартить тому, хто шукає…

 

Новим видом Манґусту Дурела (Salanoia durrelli Durbin, Funk, Hawkins, Hills, Jenkins, Moncrieff et Ralainasolo, 2010) визнано на підставі порівняння її із іншим близьким мадаґаскарським видом Манґустою бурохвостою (Salanoia concolor (I. Geoffroy Saint-Hilaire, 1837). Свою статтю із відкриттям зоологи опублікували наприкінці вересня у науковому журналі “Систематика та біорозміїття” (Systematics and Biodiversity).

Вченим відомо лише три особини Манґусти Дурела (Salanoia durrelli). Джерело ілюстрації: http://www.smugmug.com

І хоча, у статті мовиться про надзвичайну загрозу існуванню Манґусти Дурела, що безумовно було сказано на догоду фондам, котрі фінансували дослідження та поїздки, однак, на сьогодні реальна ситуація із чисельністю виду є дуже невиразною, м’яко кажучи. Адже усі відомі науці екземпляри – це три Манґусти, причому першу лише сфотографували у 2004-му році, а двійко вдалось упіймати лише через рік. Тоді як а ні поширення, себто ареал, а ні відомостей про структуру та кількість популяцій взагалі нічого невідомо. І без таких ключових даних вид оголошено вимираючим! Та його пошуки є просто складними. Тільки уявіть собі, що вченим потрібно упіймати невеличку – всього 30-33 см завдовжки і вагою 600 г тварину. І це треба зробити у 3-4 метрових густих заростях папірусу, на болоті площею 7223 км2, з яких тільки восьма частина (900 км2) – це відкритий простір озера Алаотра… Слід врахувати, що це дрібне створіння добре пірнає і певний час може перебувати під водою. От і виникає питання: про який облік можна вести мову і чому Манґусту Дурела зарахували до найбільш “загрожених” хижаків на Землі? Я гадаю, що підстав для цього не було… А от висновки, здійснені вченими на чиюсь догоду, є, певна річ, поспішними.

Експедиція вела пошуки Манґусти Дурела у високих і густих заростях папірусу на озері Алаотра. Джерело ілюстрація: http://news.nationalgeographic.com

Одначе, викладені мною вище міркування, аж ніяк не применшують цінності відкриття – я лише закликаю бути об’єктивними у оцінках і судженнях. Отож, Манґуста Дурела, як уже я казав вище, – дрібний хижий ссавець із реліктової і водночас ендемічної родини Фаланукових (Eupleridae Chenu, 1850), які відомі у викопному стані з кінця олігоцену – 30 мільйоноліть назад і мають спільного предка із африканськими Манґустами. Це маленьке звірятко веде земноводний спосіб життя, виловлюючи у воді молюсків, раків, комах, а часом й дрібну рибу. До слова, вченим вдалось впіймати Манґусту Дурела на приманку із риби та м’яса, що містились у пастці-живоловці.

Вигляд болотистих мілководь озера Алаотра. Джерело ілюстрації: http://www.green-rooster.com

Хутро Манґусти Дурела забарвлене у рудуватий колір, який є дещо бліднішим, ніж у близького і широко розповсюдженого на Мадаґаскарі виду – Манґусти бурохвостої. На голові та потилиці помітні дрібні цятки із пучків світлих шерстин. Кінчик хвоста забарвлений жовтувато-бурий колір. Якщо у Манґусти бурохвостої черевна сторона тіла вкрита буро-коричневою шерстю, то у новоописаної Манґусти Дурела – рудою, аналогічно і середина вушної раковини. Загалом, її хутро є довшим та м’якшим.

Гіацинти на поверхні водного плеса озера Алаотра. Джерело ілюстрації: http://www.durrell.org

Обидва види Манґуст різняться й за розмірами. Манґуста бурохвоста ненабагато, однак більша, завдовжки до 40 см, з яких до половини припадає на хвіст. Довжина тіла Манґусти Дурела не перевищують вказаних вище 30-33 см. Окрім того у неї більш вужчі ступні лап зі слабо розвиненими подушечками. А зуби більш потужніші і міцніші. Усі ці відмінності є наочним свідченням еволюційного процесу, коли види розійшлись у силу різних умов середовища існування. Адже Манґуста бурохвоста – мешканець дощових лісів, а Манґуста Дурела проживає на болотах.

admin Written by:

4 Comments

  1. Листопад 9, 2010
    Reply

    Чому ж “Дурела???”. Мабуть, шо “Даррела” – від пізвища письменника Джеральд Даррела.
    Не читали “Зоопарк в моєму багажі”?

  2. Листопад 9, 2010
    Reply

    Пне Дмитре (di), Ви ж учили латину, то й знаєте, що вимова звуків у цій мові відповідає їх написанню. Тому “u” – це “У”, “a” – “а”, “e” – “е” і т.д. То й виходить, що латиноізовне “durrelli” читатиметься “Дурела”. Звичайно, якщо б це було англійською то читалось би “Дарела”. До слова, при транслітерації на українську іноземних слів подвоєння букв у останніх не зберігається. Типовим прикладом є слово “піца”, котре італійською пишеться “pizza”.

    А названий вид на честь саме Ґеральда Дарела, який є знаним (навіть після його смерті у 1995) природоохоронцем. Він заснував фонд охорони дикої природи (фонд Дарела). Саме за його гроші й ведуться дослідження на Мадаґаскарі та ще у багатьох закутках світу.

Написати відповідь до Станіславівський Натураліст » НОВІ ВИДИ ССАВЦІВ 2010 Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

21 − 11 =