ДИНОЗАВРИ, МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

dino.jpg
Королівський тиранозавр

 

Ірена Москалюк

У своїй книзі “Парк юрського періоду”, відомий американський письменник Майкл Крайтон, якось несвідомо чи може навмисне оспівав, повернувши із небуття, таких древніх істот, що людям і не снилося. Він оживив, хоча й на сторінках роману, динозаврів, тим самим спричинивши небачену до того “динозавроманію”. Ці істоти, вимирання яких дало можливість народитись Homo sapiens, якось так органічно влились у наше життя: від маленьких сувенірчиків до героїв серіалів та модернових блокбастерів, що уже більшість з нас й не уявляє свого життя без цих істот. Але хто ж вони, ці загадкові і незбагненні тварини?

Титанозаври

Зачовгане і зашуроване до дірок твердження про те, що лев — цар звірів, ще з часів „Вічного Риму” були полонені уми вчених мужів, та як же глибоко вони помилялися. Адже банальна фраза може сприйматися за факт чи ідіому людиною, яка нічого не знає про навколишній світ. Ті ж, хто щось читає і має хоч якесь поняття про речі за межами свого „Я” знає, що насправді панівною групою, що прожили на планеті 160 мільйонів років, і досягши свого апогею, вимерли. Ті хто досягли велитенських розмірів, і небаченого серед сухопутних хребетних видового різноманіття, будучи найвеличнішими і водночас найжахливішими істотами – це були динозаври. Динозаври, вони ж викликали справжній науковий вибух на прикінці ХІХ ст. і до нашого часу залишилися загадкою. І зразу у нашій уяві постають ці жахливі велетні, які наводили страх на доісторичну Землю. Наукові пізнання про динозаврів формувалися на основі викопних решток. Сучасні палеонтологи склали достатньо чітке уявлення про походження динозаврів, їх анатомію, розмноження, спосіб життя, різноманітність видів.

Перші динозаври на Землі зявилися 225 млн. р. тому, в тріасовий період. Деякі за розміром не вищі за курку, проте, інші були гігантами, найбільшими тваринами, що жили на суші. У юрському періоді вони заселяли всю планету, але наприкінці крейдяного вимерли. Тріасовий, юрський, крейдяний періоди, три складові мезозойської ери, часто називають „епохою динозаврів”. Хто-ж вони „жахливі ящери”, а саме так перекладається з грецької слово „динозавр”? Вони не мало систематичного значення – типу, ряду чи класу. Напевне єдине в чому впевнена сучасна наука, – це те, що динозаври походять від текодонтів – крокодилоподібних створінь, які на відміну від їх родичів, крокодилів пересувалися, на, майже, випрямлених ногах. Справді рептилії існували, ще до появи динозаврів, на початку тріасового періоду виникла велика кількість нових видів, наприклад, кінодонти „собакозубі”, що полювали на неповороткі стада травоїдних. У найдавніших рептилій кінцівки були розміщені по боках тіла, як і у сучасних. З часом на зміну їм прийшли архозаври „пануючі ящери”. Одна з гуп цих рептилій, до якої належали і вище згадані текодонти, відрізнялися від інших будовою тіла. Кінцівки знаходилися вертикально під тулубом.

Велетенські завроподи
Велетенські завроподи

 
 

Уже до кінця тріасового періоду на землі розгулювали справжні динозаври, але панівною групою хребетних на планеті вони стали лише в юрському періоді, коли їхня чисельність і різноманітність досягла свого піку. Учені припускають, що на той час існувало близько 1300 видів.

Динозаври поділяються на два основні ряди: заурімії, в яких скелет нагадував скелет ящірок, і орнітомії, чий скелет був схожим на скелет птахів. У заурімій розрізняють два ряди: мероподи і зауроподи, а в орнітомій — чотири: орнітоподи, стегозаври, актинозаври та цератопси.

Коли відома систематика та багато цікавої інформації, можна дізнатися лише з однієї видової назви. Кожний новий вид динозаврів дістає своє власне ім’я. В ролі хресного батька виступає учений, що достатньо вивчив знахідку і провів порівняльний аналіз уже із знайденими видами. „Свідоцтво про народження” публікується в одному із спеціалізованих журналів. Назва завжди складається з двох основних частин: із назви роду і назви виду, будучи вірними традиції, науковці використовують латинь. При виборі назви використовують грецькі слова, географічні назви і власні імена. Найчастіше в назві відображаються характерні властивості даного виду динозаврів. Stegosautus armatus (озброєний динозавр) з пластинами і шипами. Cerotosaurus nasicornis (рогатий динозавр з носовим рогом) на носі цього динозавра знаходився великий ріг. Diplodocus longus — це довгий динозавр, характерною особливістю якого була наявність подвійних відростків на більшості кісток хвостових хребців. Досить часто в назві відображається місце знахідки, наприклад Mamenchisaurus hochianensis. Маленчі і Хечуань — місцевості у Китаї де були знайдені рештки цього динозавра. Lesothosaurus, що був знайдений у Лесото (Африка), Albertosaurus — в провінції Альберта в Канаді.
Власні імена використовують у назвах видів, щоб увіковічнити честь великих вчених. Імена англійських видатних дослідників, що присвятили своє життя динозаврам Ментеля і Букланда увійшли в назву Megalosaurus buclandi та Iguanodon manteli. Ім’я американського палеонтолога, що відкрив до того невідомих рептилій, Отніела Чарльза Марша закарбовано в назві найбільшого динозавра Отніела, а прізвище німецького дослідника викопних рептилій Янепша — в назві гіганта Янепшія. Сам Янепш увіковічнив ім’я директора берлінського музею природознавства, Бранка, давши одному із найбільших динозаврів, назву Brachiosaurus brancai — довгоплечий динозавр Бранка.
Повна назва, з двох частин, використовується переважно в наукових працях. У тривіальних використовують тільки назву виду або роду. З перекладених латинських назв, загально вживаними стали лише деякі, наприклад панцерний ящер, замість палотіозавр. При докладному перекладі слів з латині, виникають труднощі при читанні і вимові – тому, за звичай, надають перевагу у користуванні оригінальними назвами, більшість із них, такі як бронтозавр чи диплодок стали уже звичними.

Тому лише ледь привідкривши завісу цієї загадки, ми пізнали, що світ динозаврів неосяжний. Ці, майже, міфічні чи можливо справжні істоти захопили нас. Заполонивши нашу природню цікавість. Властивість всюди пхати носа характерна тільки людині, чий розум хоче і здатний осягнути таємниці всесвіту. Що лише поступово нам відкривається. Тому глибина невідомого манить, манила і буде манити все глибше до пізнання невідомого.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

8 Comments

  1. Oleg
    Травень 9, 2007
    Reply

    Наврядчи римляни могли прочитати щось про динозаврів, і тому непотрібно звинувачувати їх в неосвідченості.

  2. Червень 14, 2007
    Reply

    А римляна по українськи читати і не вміли

  3. Квітень 21, 2009
    Reply

    мені стаття дуже сподобалась

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *