ЦВІТУТЬ МАҐНОЛІЇ

Цвітіння маґнолій у національному ботанічному саді. Джерело ілюстрації: nhttp://www.nataliya.kiev.ua

 
Андрій М. ЗАМОРОКА

У Станіславові весна – час пробудження життя після зимової сплячки. Поруч із першими квітами, поміж ще сонних лип, білими і рожевими акварелями на тлі пастельного неба та збляклих вулиць приковують до себе зачудовані погляди станіслав’ян маґнолії. Нехай вони не такі звичні для люду як у ботанічних садах Києва чи Ужгорода, або скажімо, Стрийського парку у Львові, однак, вони тішать наші серце і розум. А що ми знаємо про маґнолії?…

 

Цвітіння маґнолій є великою атракцією весни. Джерело ілюстрації: http://www.ideasforgardens.net

Певна річ, славу маґноліям принесли небачені у Європі, на правду, велетенські квіти, які щовесни розпускаються на деревах. Вони бувають найрізноманітніших форм – від великих, наче чаші, до середніх, схожих на лілії та дрібних подібних на дзвоники, – і багатства кольорів – від цілковито білих до рожевих, червоних, пурпурових, жовтих і помаранчевих… Власне, їх і вирощують лише із декоративною метою, хоча декотрі із маґнолій використовують у традиційній китайській медицині.

Маґнолієві є дуже древніми квітковими рослинами. Палеоботаніки знайшли їх скам’янілі відбитки ще у середині крейдового періоду – 100-90 мільйонів років назад. Різні види маґнолій – від потужних дерев, до дрібних чагарників, були звичними у помірних лісах часів динозаврів. Дивовижна ідилія квітучого, у прямому сенсі цього слова, світу динозаврів урвалася після перетину орбіти Землі із астероїдним роєм близько 65-ти мільйонів років тому, що спричинилося до п’ятого глобального вимирання. Проте, маґнолії пережили горно катаклізму і продовжували квітнути, але уже без динозаврів…

Скам'янілі відбитки листків маґнолій часто трапляються у відкладах середнього міоцену Британської Колумбії (Канада). Джерело ілюстрації: http://www.fossilmall.com

Палеонтологічний літопис третинного періоду свідчить, що маґнолії були широко розповсюдженими по всій північній півкулі. В еоцені маґнолієві росли далеко за полярним колом на Шпіцберґені та Алясці. В олігоцені і міоцені вони добре почувалися у Ґренландії й на Сахаліні. Початком, практично повсюдного, вимирання магнолій став кінець пліоцену й початок плейстоцену – близько 2-1,8 мільйонів років тому, коли клімат Землі різко охолов, розпочавши довгу вервицю льодовикових періодів… Витіснені із нажитих місць, маґнолії відступили далеко на південь – у Гімалаї та Вест Індію… Сьогодні, їх природні місцезростання охоплюють Східні Гімалаї, Південно-Західний Китай, Індокитай та Малайський архіпелаг – зі сходу. А із заходу – Флориду, Мезоамерику, Карибські острови, Ґвіанське та Бразильське плоскогір’я.

На нинішній день відомо близько 240 видів Маґнолієвих (Magnoliaceae Juss.), які розповсюджені на Землі і включають, окрім самих Маґнолій (Magnolieae), ще й Міхелії (Michelieae) та Тюльпанові дерева (Liriodendroiedae).

Маґнолія оголена (Magnolia denudata Desr.). Джерело ілюстрації: http://www.ffpri-kys.affrc.go.jp

Одними із найбільш розповсюджених в парках і садах по усій Україні є кілька видів. До них приналежні Маґнолія кобус (Magnolia kobus DC.), Маґнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora L.), Маґнолія загострена (Magnolia acuminata (L.) L.), Маґнолія оголена (Magnolia denudata Desr.) та деякі інші види і їх гібриди.

Маґнолія кобус (Magnolia kobus DC.). Джерело ілюстрації: http://www.ann.co.jp

Однією із перших, у березні, ще до розпускання листя, молочно-білими пахучими квітами зацвітає Маґнолія оголена. Її великі – до 15 см, квіти мають чашоподібну форму і надзвичайно ефектний вигляд. Цвіте у нас цей вид до травня включно. Разом з нею, у березні-травні квітує й Маґнолія кобус. Її ніжні розлогі дзвоникоподібні білі квіти є найбільш впізнаваними між маґнолій.

Маґнолія лілієквіта (Magnolia liliiflora Desr.). Джерело ілюстрації: http://www.pictokon.net

У травні зацвітають й інші види, наприклад, у цей час, разом із роспусканням своїх листків, зацвітає Маґнолія лілієквіта (Magnolia liliiflora Desr.). Її квіти набагато дрібніші, ніж у Маґнолії оголеної – 3-4 см у діаметрі, однак, вражають своїм малиново-пурпуровим забарвленням ззовні та білим всередині. Жовтим у травні квітує Маґнолія загострена, яку ще називають огірковим деревом, що пов’язано із формою незрілих плодів. Квіти цієї маґнолії дрібні, всього 2-3 см завдовжки.

Маґнолія загострена (Magnolia acuminata (L.) L.). Джерело ілюстрації: http://www.spi.8m.com

Однак найбільшою атракцією є цвітіння Маґнолії великоквіткової, яка квітує з травня по вересень! Вона має величезні, 15-20 см у діаметрі, білі й запашні квіти, що почергово з’являються на пагонах.

Маґнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora L.). Джерело ілюстрації: http://www.geofflawrence.com

Десятки мільйонів років пройшли з тих пір, коли з’явились перші маґнолії, змінився довколишній світ, а вони продовжують щовесни зацвітати так, наче на зорі своєї юності…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

4 Comments

  1. Cтаніслав
    Травень 2, 2010
    Reply

    Добре, що у Вас вистачає натхнення все таки витягнути камеру і зробити ці прекрасні фото.

  2. Травень 3, 2010
    Reply

    Пане Станіславе, мушу сказати, що світлини не мої, а взяті із низки сайтів, які вказані під кожною із них, однак, цвітіння маґнолій – це дивовижне видиво…

  3. […] На противагу острівній, існує екологічна гіпотеза, яка припускає, що квіткові рослини розвивались поступово і одночасно в усіх частинах древнього світу, однак перебували під пресом зі сторони голонасінних і папоротей, які не утворювали потужних шарів ґрунту з достатньою кількістю доступного нітроґену. Покритонасінні є швидкорослими рослинами, які потребують великої кількості поживних речовин для свого розвитку, тоді як для голонасінних і папоротей ця умова не є обов’язковою. Саме розвиток симбіотичних взаємин із азотфіксуючими бактеріями визначив швидку експансію покритонасінних на юрсько-крейдовій межі. Свідченням цього є найсвіжіші дослідження життєвих форм та стратегій древніх квіткових – вони являли собою малорічні (одно-, дворічні) рослини із типовою для бур’янів реактивною стратегією. Квіткові надзвичайно швидко заселяли території, які зазнавали якихось дестабілізуючих чинників, наприклад, пожеж, повеней, селевих потоків, зсувів тощо, загалом, займаючи марґінальні екологічні ніші у наземних палеоекосистемах. І тільки згодом еволюціонували у чагарникові та деревні форми, такі як маґнолії. […]

Написати відповідь до Cтаніслав Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 6 = 1