МІСТЕРІЯ ОРХІДЕЙ

dendrobium_nobile_st_naturalist.jpg

Христина ВОЙТКІВ

Завдяки гіпнозу орхідей, тропічні ліси видаються пишними і яскравими. Їх разюче барвиста зовнішність і нескінченне розмаїття форм впадає в око при першому знайомстві. Стираються спогади, притуплюються відчуття і загасають дзвінкі звучання тропіків у пам’яті, але яскраві барви орхідей залишаються. Забуваються темні стіни лісу, багно під ногами, укуси комах, а ти лише бачиш прекрасні, наче неземні квіти. Вони приковують до себе увагу мандрівника і створюють на серці якийсь тривожний стан.

 

Орхідеї – то є квіти сповнені таємниць і містичних загадковостей. Можна задатись численними риторичними запитаннями про орхідей: “Чому?”, “Як?”, “Навіщо?”, але відповідей на них немає. Великою містерією номер один у орхідей є величезна кількість насіння – десятки і сотні тисяч з однієї квітки, але самі орхідеї є надзвичайно рідкісні. Чому? Колись давно Чарльз Дарвін також задався цим питанням: “Що стає на перепоні безмежної експансії орхідей на Землі?”… Містерія номер два – зовнішня непоказність плодів, насіння, листя і вибухова різноманітність форм і кольорів квітів. Яка тому причина? Містерія номер три – співжиття з грибами. Власне, зв’язок із грибами відомий дуже давно, але незрозуміло як виникли ці стосунки, причому гриб не отримує жодної користі від свого співмешканця. Якщо дрібнесенька насінинка орхідеї і проросте, то необхідно дуже багато часу для того, аби зазеленілись пагони. Часом минає рік, а часом і десять довгих років, молодесенька орхідея увесь цей час черпає поживу від гриба, по суті, стає його паразитом… Четвертою містерією є одномоментне зацвітання декотрих видів орхідей. До прикладу, орхідея Дендробіум хрестовидний розпускає свої квіти одномоментно по всіх лісах Малайзії. Що зумовлює непоступове, а синхронне зацвітання залишається невідомим – відомо, що це відбувається у одних видів через сім, у інших через вісім, а ще в інших через одинадцять днів після зливових мусонних гроз. Вчені вважають що це через температуру, яка після гроз різко падає, а потім підвищується. Але чи воно так?

Орхідеї встановили надзвичайно тісний контакт із комахами. Доходить до того, що деякі види цих рослин запилюються лише одним видом, тоді як інші і бджолами, і метеликами, і мухами, і навіть птахами. А принаджують квіти їх всілякими надзвичайно витонченими способами, при чім орхідеї отримують велику вигоду, а запилювачі жодної! Декотрі види досягли такої майстерності в обдурюванні комах, що їх квіти імітують самок комах, а безталанні самці, намагаючись спаритись із ними, запилюють ці рослини.

Стосунки орхідей і людей для перших стали справжнім випробовуванням. Усе почалось, коли хтось із садівників привіз тропічні квіти у Європу. Рослини цвіли усю дорогу з Південної Америки у каюті вітрильника і не потребували ґрунту. Десь тоді – у ХІХ столітті – й розпочалась справжня орхідоманія. З Латинської Америки їх вивозили цілими флотиліями і продавали у приватні оранжереї за шалені гроші. Цілі армії збирачів епіфітних квітів борознили джунґлі у пошуках нових – небачених ще до того видів. У одному із журналів “орхідейної спільноти”, у 1976 році, було опубліковано статтю з описом нового виду тропічних орхідей. Автору у пошуках довелось зрубати кілька десятків кількасотрічних велетенських дерев. Така методика пошуку є не чим іншим, як варварським руйнуванням біотопу, в якому могли б оселитись представники того чи іншого виду орхідей, а для досліджень можна було б використати й альпіністське спорядження.

Справжню сенсацію у любителів орхідей та ботаніків викликали не барвисті й ефектні орхідеї, а зовсім непомітний – підземний вид – Різантелла Ґарднера. Ця рослина була відкрита австралійським фермером, який у 1928 році розкорчовував площу під пасовисько. Під одним із пнів він надибав дивну рослину з товстим м’ясистим білим кореневищем, цілком позбавлену зеленого забарвлення, а білуваті квіти були зібрані у густі суцвіття-кошики, як у ромашок. Впродовж наступних 50-ти років їх було знайдено всього чотири екземпляри!

Орхідеї – багатюща на види родина, але зважаючи на їх біологію, вони є надзвичайно вразливими до людської діяльності. Вони не витримують як напливу туристів і випасання худоби, так і розорювання земель, тому при порушеннях екологічної рівноваги у екосистемах зникають першими. Тому їх потрібно ревно і всесторонньо охороняти. 

admin Written by:

11 Comments

  1. Parus
    Липень 4, 2009
    Reply

    Орхідеї це дійсно чудове твориво. У нас на Прикарпатті також ростуть представники цих чудових рослин , правда ростуть вони на відміну від екзотичних не на деревах , а на землі і здебільшого їх називають ´зозулинці´. У природному середовищі орхідея проростає з насіння, і тут їй не обійтись без допомоги мікроорганізмів. Коли ж орхідея виростає, гриби компенсують недоліки тендітної кореневої системи цієї квітки. «Гриби утворюють величезну, динамічну кормову систему, завдяки якій повністю задовольняються харчові запити орхідних рослин . У свою чергу орхідеї постачають грибам невелику кількість вітамінів та азотистих сполук.

  2. Липень 6, 2009
    Reply

    Пане Parus, я захоплений Вашими знаннями про орхідеї – зразу помітно, що людина є знавцем своєї справи. На Прикарпатті розповсюджено близько трьох десятків орхідних з родів Зозулинець (Orchis), Пальчастокорінник (Dactylorhiza), Любка (Platanthera), Булатка (Cephalanthera), Коручка (Epipactis), Венерині черевички (Cypripedium), Траунштейнерa (Traunsteinera), Билинець (Gymnadenia), Гніздівка (Neottia), Зозулині сльози (Listera) та інші. Правда, наші орхідеї не такі ефектні, як тропічні, але заслуговують на увагу і охорону.

Написати відповідь до Станіславівський Натураліст » ДИНОЗАВРИ НАСОЛОДЖУВАЛИСЬ ОРХІДЕ Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

98 − = 94