ЖИТТЯ ПОВСЮДНЕ, НАВІТЬ У ГАРЯЧОМУ АСФАЛЬТІ…

Застглий асфальт на озері Пітч (острів Тринідад), у якому виявили живі орґанізми. Джерело ілюстрації: http://forum.xcitefun.net


Андрій М. ЗАМОРОКА

Наш час – то ера Великих біологічних відкриттів. Щодня людська цивілізація робить небачені потуги поступу у науці про життя, сповіщаючи про небачені до цього досягнення у розкритті законів і таємниць природи. Одні із досліджень породжують миттєві вигоди та біотехнології, а інші відкривають довготривалі перспективи фундаментальних знань. Мабуть саме до останніх й належить відкриття незвичних мікроорґанізмів, які живуть у природному рідкому гарячому асфальті.

Панорама озера Пітч. Джерело ілюстрації: http://www.alivenotdead.com

Вчені знаходили мікроорґанізми у різноманітних умовах середовища, навіть у таких екстремальних як глибоководні термальні джерела, льодовики Антарктиди, холодні метанові джерела на дні океану, гарячі вулканічні озера, ґейзери, кислотні кальдерові озера, пересолені озера з ропою, сірководневі басейни тощо, однак, досі вважалося, що де-де, а у гарячому рідкому асфальті життя існувати не може. Як виявилось, усі помилялись…

Кілька днів тому – 12 квітня 2010 року – у електронному журналі “arXiv” великою групою вчених із провідних університетів та науково-дослідних установ Канади, США, Фінляндії й Тринідаду та Тобаґо опубліковано статтю, у якій описується унікальна бактеріально-архейна екосистема із асфальтного озера у Вест Індії. Асфальтове озеро Пітч, (англ. Pitch – смола, бітум) знаходиться на південному заході острова Тринідад неподалік містечка Ля Брея і займає полощу 46 гектарів. Це одне із трьох сучасних асфальтних озер на Землі. Воно живиться джерелами рідких вуглеводнів із довколишнього нафтового басейну, які б’ють з-під його поверхні. Нафта збагачена супутніми газами (метан–пропан, вуглекислий газ, азот та ін) змішується із брудом і під тиском виривається на поверхню. Леткі складники випаровуються, залишаючи в’язку гарячу асфальтну масу, яка поступово охолоджується і застигає. На поверхні озера наявні кілька активних ділянок з температурою від 32°С до 56°С, де “булькає” нафта, а решта вкрита застиглим асфальтом, однак час до часу може прориватись новими джерелами.

Аеросвітлина асфальтового озера Пітч із точками забору проб для дослідження. Джерело ілюстрації: Schulze-Makuch, 2010

До слова, в Україні асфальтові озера були звичними на Передкарпатті впродовж плейстоцену, зокрема у нафтових басейнах довкола сучасних галицьких містечок Борислава, Долини, Богородчан та Надвірної. Тут були знайдені законсервовані мамонти, шерстисті носороги, великорогі олені та інші тварини і рослини. Сьогодні поруч Старуні діє грязьовий вулкан, що вивергає сольову ропу, нафту і бруд…

Архея Пікрофілюс (Picrophilus torridus) належить до порядку Термоплазматальні (Thermoplasmatales). Джерело ілюстрації: http://www.uk.wikipedia.org

У відібраних асфальтових зразках із озера Пітч вчені виявили високу біологічну активність мікроорґанізмів. Їх концентрація складала 1-10 мільйонів клітин на грам асфальту! У переважній більшості тут виявлені анаеробні метан-окисні, термоацидофільні та метал-відновні археї з порядку Термоплазматальні (Thermoplasmatales), які здатні виживати при високих температурах і у концентрованій сульфатній кислоті, а також живляться газом метаном і не потребують кисню для дихання, – направду, екстремальні істоти! Окрім археїв у рідкому асфальті виявлено цілу низку бактерій із порядків: хемосвітлоавтотрофних сірко-окисних Тиотрикальних (Thiotricales) та Кампилобактеріальних (Campylobacteriales), які на світлі (наче фотосинтез у рослин – авт.) окислюють сполуки сірки, отримуючи необхідну їм поживу. Бактерії із порядків сірко-відновних Деферібактеріальних (Defferibacterales) та сульфат-відновних Термодесульфобактеріальних (Thermodesulfobacteriales), Нітроспірильних (Nitrospirales), Десульфуримонадальних (Desulfurimonadales) та Десульфобактеріальних (Desulfobacterales), що живляться різними сполуками сірки, зокрема її солями. Також виявлені бактерії, що розщеплюють вищі алкани, ароматичні та високомолекулярні вуглеводні – складові нафти, зокрема вони приналежні до порядків: Несправжньомонадальні (Pseudomonadales), Океаноспіриляльні (Oceanospirillales) та Бурхольдеріальні (Burkholderiales). В той же час у одній із проб було виявлено представників посухостійких бактерій з порядків Ацидобактеріальних (Acidobacteriales) та Родоспіриляльних (Rhodospirillales).

Бактерія Кампильобактер (Campylobacter) приналежна до порядку Кампильобактеріальних (Campylobacteriales). Джерело ілюстрації: http://www.en.wikipedia.org

По-суті, вчені вперше описали надзвичайно рідкісну, ба більше – унікальну наземну екосистему, яка при тому є ще й ендемічною. Унікальність полягає в тому, що мікроорґанізменна екосистема асфальтового озера функціонує без участі води й за умови високої концентрації токсичних продуктів розпаду нафти, а як вважалось раніше, вільноживучі орґанізми, і тим паче жодна земна екосистема не здатні жити без води. Відкриття вчених ставить нову точку відліку у вивченні принципів існування живих істот у вуглеводневому матриксі не тільки на Землі, а й поза її межами. Особливу увагу вчені звертають на супутник Сатурна – Титан, на поверхні якого наявні озера рідких вуглеводнів, атмосфера наповнена метаном, азотом та аміаком, відсутній кисень…

Що ж, Життя набагато різноманітніше і багатоґранніше, ніж ми то можемо уявити. Залишайтесь із журналом “Станіславівський натураліст”, адже час відкривати світ!

admin Written by:

3 Comments

  1. Юлія
    Квітень 3, 2011
    Reply

    дуже цінна інформація для написання проектної чи наукової роботи. Дякую!

  2. Квітень 3, 2011
    Reply

    Дуже прошу, пані Юлю. Сподіваюсь інформація стане Вам у нагоді.

Написати відповідь до admin Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 3 =