ПЛАНЕТАРНА АТРАКЦІЯ ПО-СТАНІСЛАВІВСЬКИ

27 березня 2010 року станіславівську ратушу на одну годину огорнула темрява. Так влада нашого Станіславова приєдналась до планетарної акції Година Землі - 2010. Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

 
Руслан ЖИРАК
 

Донедавна мені жодного разу не доводилося так екстраваґантно шпацирувати спорожнілими вуличками вечірнього Станіславова, який потонув у майже середньовічній темряві в компанії лише цифровика і першої, по справжньому весняної, але від того не теплішої зливи… Відчуття, даруйте за жартівливе порівняння, майже як після першого сексу: цікаво, незвично і… мокро. Якщо ж серйозно, то всі, кому “пощастило” опинитися суботнього вечора 27 березня з 20:30 до 21:30 в центрі міста, могли відчути щось схоже, або принаймні добре зрозуміють про що мова.

Годинник Світу на Станіславівській Пошті відраховував плин Години Землі. Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Справжня, хоч і доволі завуальована для містян (як тепер модно називати мешканців міста) суть тут не в банальній економії світла, не в зміні пріоритетів і поглядів місцевої влади на систему енергозбереження і навіть не в наближенні переходу на літній час, а наслідок того, що Івано-Франківськ уже вдруге долучився до відзначення Години Землі.

Про саму акцію, її організаторів і справжні цілі “Станіславівський натураліст” детально описував, то ж тепер лише проаналізуємо її результати в місцевому масштабі… Одразу прошу дарувати мені за, м’яко кажучи, не дуже якісні знимки, на штатив для нічної витримки я щось ніяк не розживуся, а тут ще й “важкі” погодні умови, але ліпше один раз побачити, або намагатись роздивитись щось в темряві…

Цікаво, чи то у готелі "Надія" немає клієнтів, а чи може їх примусово долучили до Години Землі, погасивши світло?... Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Місто долучилося до акції планетарного масштабу – це приємно і це факт. Порівняно з минулим роком помітні позитивні зміни – значно більше вулиць погасили свої ліхтарі: о пів на дев’яту вечора різко стемнілося на вулицях Коновальця і Чорновола (за винятком родильного дому, що нормально і навіть відрадно), де-не-де блимали ліхтарі в Парку Шевченка і на однойменній вулиці…

Ближче до центру незвично було бачити практично в вечірній пітьмі вулиці Січових Стрільців, Незалежності, Галицьку. Дуже незвичний і навіть дещо лякливий вигляд мали майже безлюдні (частково і через примхи погоди) Вічевий майдан і “стометрівка”. Поодинокі любителі екстремальних прогулянок і просто ті, хто не встиг сховатися, з неприхованим здивуванням намагалися зрозуміти в чому річ і з зацікавленням вдивлялися на яскравий плазмовий екран по якому, до слова, цього року таки поміж рекламних роликів періодично повторювали і коротенький кліп про згадану акцію.

Дощ і темрява у самісінькому центрі Станіславова... Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

На годину перестала вабити своїми ілюмінаціями станіславівська Ратуша і якби не люмінесцентні вивіски довколишніх банків, кнайп, ресторацій та забігайлівок, її просто важко було б розгледіти.

Значно яскравіше, хоч і не так барвисто як зазвичай, виглядав пляц Міцкевича, на якому поодинокі ліхтарі все ж світилися. Вабив своїми вогнями і театр кіно Люм’єр, на вечірній сеанс до якого поспішали нечисленні шанувальники і який став тимчасовим сховком для перехожих…

Досить незвично було бачити і площу біля “Білого дому” і саму адмінбудівлю без звичної ілюмінації, за винятком кількох вікон, де чи то хтось працював, не дивлячись на вихідний день і пізню пору, чи просто не вимкнули світло з поглядів безпеки. Щоправда, один ряд ліхтарів на вулиці Грушевського не дозволяв їй потонути в цілковитій темряві. А от спокій і темряву на вулицях Франка, Гаркуші, Ґрюнвальдській, Лепкого порушували лише відблиски автомобільних фар, навіть в житлових будинках тільки де-не-де блимало світло, саме вони і видалися мені найменш освітленими, разом з привокзальною площею, та й сам вокзал практично не освітлювався…

Рівно о пів на десяту вечора (зумисне звірив годинника), коли я, споглядаючи довколишню темряву, шпацирував калюжами по вулиці Лепкого в керунку до центру, зажевріли ліхтарі, а разом з їх світлом в місто повернулося і звичне активне життя. І контраст мушу вам сказати вражаючий…

"Стометрівка" по закінченню Години Землі. Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Побачене наводить на думку, що міська влада таки виконала свою обіцянку, в дечому, навіть, судячи з усього, дослухалася до повідомлень в ЗМІ і проґрес помітний. Однак і недоліків чи прорахунків теж вистачає і мова не лише про яскраву ілюмінацію банків, розважальних закладів, торгових центрів чи місцевих ґенделиків, для власників яких бізнесові справи суботнього вечора, зрозуміло, значно важливіші за екологічну свідомість і громадську позицію, і звинувачувати їх за це було б, мабуть, просто абсурдно, на жаль… Минулого року “Станіславівський натураліст” наголошував на недоліках передусім інформаційної кампанії про подібного роду атракції, але пересічні мешканці і цього разу, на жаль, мабуть так і не  зрозуміли чим викликаний отой годинний апокаліптично-містичний кінець світу чи точніше світла в рідному місті…

Промінь надії на позитивні зміни в людській свідомості все ще жевріє, а разом з ним і сподівання на краще, але як то воно буде – поживемо – побачимо…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

64 − 61 =