Галя ВОРОНИЧ та Наталія ЩИПАНСЬКА
Так часто нам буває важко змусити себе займатися спортом, щоранку робити зарядку, вчасно виконувати задані завдання чи зайвий раз пройтися пішки додому, хоча ми й розуміємо, що це було б корисно. Чим же зумовлена наша лінь? Якостями характеру? Байдужістю до фізичних навантажень? А можливо відповідь криється десь значно глибше, там де не підвладна наша свідомість? Можливо наші гени у всьому винні?
Дослідження останніх років свідчать про те, що лінь може бути генетично обумовлена. Великий інтерес в цьому питанні являють роботи Тімоті Лайтфута і його групи із Університету Північної Кароліни в місті Шарлотт. Вони виділили 20 різних ділянок геному, які діють спільно і впливають на рівень активності тварин. Далі Лайтфут і його помічники вивели два види мишей – активних і лінивих. Потім дослідники схрещували два покоління цих мишей. Як наслідок, вони отримали 310 особин із змішаними генами. Приблизно у віці 9 місяців мишей розселили по різних клітках і кожній з них дали колесо для бігу. Протягом трьох тижнів досліджень вчені вимірювали яку відстань, за який час і з якою швидкістю тварини пробігали за день. Пізніше у них взяли генетичні зразки. Схильні до вправ миші пробігали вдень 8-13 км, а ліниві миші – 0,5 км вдень. При цьому останні миші вигадували різноманітні способи уникнення бігу. Одна з них склала тирсу в колесо і перетворила його в місце для спання. Інші використовували його як туалет. І хоча гени не пояснюють відмінності в енергійності повністю, дослідники підрахували, що спадковість визначає цю якість приблизно на 50%. Вони також виявили, що гени, які відповідають за активний спосіб життя, – домінуюча риса у 75% спортивних мишей.
Be First to Comment