ПОМИЛКА ПРИРОДИ ЧИ ПРИМХА ЕВОЛЮЦІЇ?

embryo.jpg

Галина ВОРОНИЧ 

Людину здавна цікавить все химерне, незвичайне і чудернацьке. Вже з незапам’ятних часів люди з неймовірним захопленням споглядали дивних істот, що сильно відрізнялися своїм зовнішнім виглядом від основної маси. В той час для позначення різного роду дивацтв виникло слово монстр (фр. monstre) – чудовисько, виродок, страховисько, потвора. Воно походить від лат. monstros, monstrum з коренем “moneo“, що означає “попереджувати”, або “диво”.  Термін приписувався тим, хто мав значні відхилення від норм. Монстри розглядалися як щось зле, здатне знищити людське життя і людство в цілому. Дитину, яка народжувалася з вадами, вважали  гротескною, асоціальною, винятково злою істотою. Все це породило  чимало легенд і міфів. Пізніше на досить довгий період часу стали поширеними так звані шоу потвор, на яких демонструвалися люди з фізичними недоліками. Та згодом наука пояснила виникнення химерних відхилень як генетичні мутації та захворювання, тому такі особи стали радше об’єктом співчуття, а не страху і зневажання. Зараз шоу потвор в багатьох країнах є поза законом. Частину вищезгаданих «помилок природи» сучасна наука трактує як атавізми.


 

Атавізми (від лат. аtavus – предок) – це ознаки, які були притаманні далеким предкам, але знову з’явилися в сучасності. Яскравим прикладом атавізму є кит з кінцівками. Мільйони років тому далекі предки китів ходили по землі. З часом, вони перейшли від наземного способу існування до водного і втратили кінцівки та інші ознаки, які не знадобилися б в океані. Залишився лише маленький кістковий рудимент тазу. Теорія еволюції, базується на тому, що ДНК має здатність мутувати. Для організму це явище може бути позитивним, негативним чи нейтральним. Організми з позитивними мутаціями – корисними змінами – процвітають і розмножуються, тим часом як ті, що мали негативні мутації вимирають. Так, кити, перейшовши до водного способу існування, більше не отримували користі від кінцівок, що зумовило виникнення змін у їхній ДНК і, як наслідок, організм звільнився від цієї ознаки. Предки китів чиє тіло найкраще адаптувалося до умов навколишнього середовища процвітали і передали корисні ознаки своїм нащадкам. Згідно закону Долло (про необоротність еволюції), організм не може повернутися, навіть частково, до попереднього стану, який вже пройдений рядом його предків. Тобто, якщо кит втратив кінцівки, то повернення їх неможливе. Пізніше вчені модифікували закон, додавши, що ймовірність таких явищ дуже мала. Та що коли закон Долло є хибним? Кити з кінцівками трапляються дуже рідко, але однак вони існують. І це лише один з прикладів атавізму. Можливо еволюція відбувається не так, як ми гадаємо? Можливо розуміння атавізмів допоможе нам усвідомити деякі таємниці еволюції, бо ж теорія і досі має білі плями.

Довгий час розуміння явища атавізмів було абсолютно хибним. Частково це пов’язано з іменем вченого Чезаре Ломброзо, який вірив, що злочинець – це регрес (атавізм) до примітивного людського предка. Він заявляв, що злочинцями народжуються і їх можна визначити за фізіологією. Згідно з Ломброзо, деякі ознаки лиця вказують на кримінальні схильності. (Ломброзо також вважав, що злочинці мають вищий больовий поріг, ніж більшість людей, так як вони часто мають тату, нанесення яких є болючим процесом). Теорії Ломброзо, хоч і не мали наукового підґрунтя, були прийняті масами. Люди й досі інколи асоціюють атавізми з неприємними стереотипами.

Найбільш відомим атавізмом людини є наявність хвостового придатка. Є два види людських хвостів: псевдохвіст, який є менш щільним і справжній людський хвіст. Псевдохвіст не містить кісток чи хрящів, а утворений шкірою і жировою тканиною. В той час як справжній людський хвіст має нерви і м’язи, а інколи, навіть, хрящі чи хребці. Цікавим є те, що у людського ембріона є брунька в місці, де мав би бути хвіст, але потім вона зазвичай зникає. Та все ж, інколи, в силу не до кінця зрозумілих причин, брунька залишається і дитина народжується з хвостиком, який зазвичай зразу ж ампутують.

Серед інших можливих атавізмів людини: “волохаті люди”, перетинки між пальцями, додатковий палець, полімастія – додаткові пари молочних залоз, утворення шийної фістули, яка нагадує зяброву щілину предків ссавців, гикавка… Щоправда “волохату” людину, вчені вважають атавізмом лише в тому випадку, коли волосся присутнє на лиці, адже, лице мавпоподібних предків людини було позбавлене волосся. Та доки ми не дізнаємося детальніше про генетику цих ознак, можемо лише припускати.

Є вагома різниця між атавізмами і залишковими структурами, хоча ці поняття досить близькі. Залишкові структури – це частини тіла, які збереглися, як вироджені, недосконалі версії того, чим це мало бути. Так, страуси мають крила, але не здатні літати. Вони використовують їх з іншою метою, наприклад, підтримання балансу. Ці крила є залишковим явищем – страуси їх використовують, але не з тією метою, для чого вони були створені.

На даний час немає єдиного пояснення, щодо того як виникають атавізми і яке їхнє місце в еволюції. На думку частини вчених, такі аномалії можуть передаватися по спадковості як рецесивна ознака. Та сьогодні наука не може однозначно прояснити явище атавізмів. Можливо – це лише мутації, значення яких штучно перебільшене, а можливо все не так просто…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 49 = 52