Андрій М. ЗАМОРОКА
Якось, у фантастичному романі “Соляріс”, Станіслав Лем розповів про позаземний дивний живий Океан наділений розумом. Герої того роману безуспішно намагались встановити контакт з ним, адже, здавалося би, от інша розумна істота, яка може нам людям розповісти дуже багато. Але порозуміння вони так і не знайшли… Чи направду, людство колись зможе спілкуватись із інопланетними істотами, якщо ми не можемо зрозуміти наділених інтелектом істот з нашої планети? А вони – розумні, живуть поруч з нами – це дельфіни…
Дельфіни, безперечно, наділені інтелектом, вони належать до тієї невеликої когорти розумних істот на Землі, які, до прикладу, можуть упізнати себе в дзеркалі, систематизувати знання і будувати логічні моделі. Така здатність властива вищим приматам, разом з людиною, і власне дельфінам, звичайно, у різних видів інтелектуальний розвиток буде різним. Це теж саме що порівнювати здатність людини і шимпанзе до вирішування однієї і тієї ж задачі. Наділеність дельфінів розумом пов’язана із, направду, велетенськими розмірами їх мозку, у деяких видів співвідношення маси останнього і маси тіла, практично, не відрізняється від людської. Проте, що стало причиною збільшення мозку у дельфінів, рівно як і в людини, залишається невідомим. Неспростовним фактом є лише то, що впродовж останніх 47-ми мільйонів років їх мозок, розпочинаючи від парнокопитних предків, як от Індогіус, і до сучасних дельфінів, розвинувся до неймовірних, у тваринному царстві, розмірів. Науковці спробували привідкрити цю таємницю, хоча би в тому сенсі, як проходив процес збільшення мозку у цих розумних тварин. Можливо, опосередковано, ми зрозуміємо чому розростався мозок і в нас –людей…
Кілька років тому, троє науковців із університету Еморі, що в Атланті, США, очолювані доктором Лорі Марино, розпочали кропітку роботу над дослідженням черепів вимерлих і сучасних дельфінів, аби встановити почерговість процесу еволюції їх мозку. Віднайшовши, за чотири роки, 71 скам’янілий череп дельфінів з різних епох, вони порівняли їх із 144-а черепами сучасних видів. Спершу, науковці провели сканування скам’янілостей за допомогою томографа, отримавши точні дані про розміри і масу мозку у вимерлих тварин. Потім, для встановлення співвідношення маси мозку і маси тіла, вони виміряли розміри кісток основи черепа, і зробили перерахунок на загальну масу тіла. Маючи такі дані, науковці змогли розрахувати коефіцієнт енцефалізації (КЕ) для кожного викопного виду предків дельфінів. Суть такого коефіцієнту полягає у наступному: маса мозку досліджуваної істоти порівнюється із середнім значенням будь-якого виду, що має таку ж масу тіла, як і досліджуваний екземпляр. Якщо значення коефіцієнту, після розрахунків, становить менше одиниці, то мозок такої тварини є слабо розвиненим, а якщо більше – то тварина має не аби які розумові завдатки. Справедливості ради, скажемо, що у людини той коефіцієнт складає 7 балів – то є найвищий показник у тваринному царстві.
У результаті досліджень, науковці виявили, що зубаті предки дельфінів, які населяли океани Землі 35 мільйоні років тому, маючи довжину тіла близько 9-и метрів, мали КЕ всього 0,5 бала. Проте в цей час відбувається неймовірна подія – древні види повсюдно вимирають, а їх заміщують Справжні зубаті кити – Odontoceti, до яких приналежні й сучасні дельфіни, нарвали, білуги і морські свині. Ті тварини були меншими за своїх предків, мали дрібніші зуби, проте їх КЕ стрибкоподібно зріс до 2,5 балів. Вчені пов’язали цю еволюційну подію з розвитком ехолокації – здатності генерувати ультразвук і за його допомогою знаходити різноманітні підводні об’єкти чи то скелі, чи то рибу. Проте, найбільш цікавішим фактом є те, що у 67 видів Odontoceti (втому числі й дельфінів) відбувся, приблизно 15 мільйонів років тому, невмотивований еволюційний стрибок КЕ до 4-5-и білів у різних видів. Науці було відомо лише один такий випадок, коли впродовж 5-и мільйонів років КЕ людини зріс від 2,5 до 7-и балів!
У наукових колах існує кілька міфів, наприклад, міф про те, що еволюція тварин завжди супроводжується збільшенням розмірів мозку. Проте, з точки зору метаболізму, інтелект дуже дорого вартує, в енергетичному сенсі цього слова. Тому, згідно з логіки еволюції, повинні були бути суттєві причини аби дельфіни і люди здобули великий мозок. Інший науковий міф стверджує, що в одному і тому самому місці і в той самий час може розвинутись лише один вид з великим мозком й інтелектуальними здібностями. Але китоподібні цілком спростовують цю тезу, адже одночасно, впродовж останніх 15-и мільйонів років, океани і моря Землі населяють численні види розумних китів і дельфінів, які дуже толерантно співіснують.
То чи можливий розумовий контакт між людьми і дельфінами? Наразі, то є царина наукової фантастики. Ми не можемо знайти порозуміння зі створіннями, з якими маємо родинні зв’язки, то чи варто шукати позаземний розум? А може ми хочемо знайти справжнє – матеріальне, а не дзеркальне, своє відображення? Хто зна…
Шановний пане Андрій
Відвідав Ваш сайт “станіславівський натураліст” і дуже втішився що у
нас є такий феномен.
Класний сайт. Гратулюю!
Сподіваюся, ви також будете піднімати проблематику жахливого становища
природніх ресурсів та тварин і птахів у нашому місті.
Гостро стоїть питання про створення
притулку для бродячих тварин, організації карптського зоологічного
саду, ботанічного парку, вирішення орнітологічних проблем.
Дуже раді були б співпрацювати з Вами.
Надсилаю вам для ознайомлення мою статтю, яка частково розкриває
проблематику порушення орнітології в нашому місті, зокрема домінування
вороння. Дуже хочеться щоб у нас відновилися орнітологічний баланс а
також традиції влаштування годівель для птахів, шпаківень, адже,
так преракрасно виростати в гармонії з природою.
Розділяю і вашу позицію щодо повернення містові історичної назви.
З повагою
Андрій Микитин
[…] без мозку!), а власниками такого мозку є, від сили, лише з десяток видів. По-третє, тварини з таким мозком не можуть існувати […]
[…] Станіславівський Натураліст » СТРАХ, БРЕХНЯ, МУТА… […]
[…] у просторі та спілкуванні між собою. У них суттєво збільшилась маса мозку, що стало поштовхом до поглиблення соціалізації у їх […]
[…] зредуковані заіклові зуби. Вони також відзначались добре розвиненим мозком, особливо мозочку – він забезпечував цим тваринам […]
[…] Проте, незважаючи на відносно невеликі розміри мозку коефіцієнт енцефалізації Іґнаціуса виявився більшим, а ніж раніше розрахований […]