Професор Денніс Дежардін (Dennis E. Desjardin) з Університету Сан-Франциско (США), разом з колегами виявив сім нових видів люмінесцентних грибів в лісах Бразилії, Белізу, Домініканської республіки, Ямайки, Японії, Малайзії (острів Борнео) і Пуерто-Ріко. Ці види мають здатність до яскравого жовто-зеленого світіння, причому деякі з них випромінюють світло не тільки вночі, але і вдень. Всі види відносяться до одного роду – Міцена (Mycena (Pers.) Roussel, 1806). Загалом, люмінесценція серед грибів не дивина. Вченим було відомо про існування 68 видів люмінесцентних грибів, тепер до цього списку добавилось ще сім.
“Можливо, гриби світяться, щоб приваблювати комах, які переносять спори. Адже, спори грибів – це наче насіння в рослин. З них потім з’являються нові гриби” – ділиться роздумами професор Дежардін. З семи виявлених видів, чотири описані вперше – Міцена вічносвітна (Mycena luxaeterna), Міцена горбконіжкосвітна (Mycena luxarboricola), Міцена суцільносвітна (Mycena luxperpetua), Міцена лісосвітна (Mycena silvaelucens). Ці крихітні гриби мають шапочку діаметром не більше 1 сантиметра. А три види: Міцена ялиновостовбурова (Mycena abieticola), Міцена аспрата (Mycena aspratilis) та Міцена Марґарити (Mycena margarita) – були відомі раніше, але ніхто не думав, що вони можуть світитись.
Новому виду – Mycena luxaeterna вчені дали доволі поетичну назву. В перекладі з латині, назва цього виду звучатиме як “вічне світло” (лат. lux aeterna). За словами професора Дежардена, мікологів надихнула 14-та частина “Реквієм” Моцарта, яка так і називається – “Lux aeterna”. Мабуть, справді, зеленувате світло від цих грибочків виглядає святково і хвилююче.
За словами вчених, світіння у цих двох видів постійне, воно триває цілодобово, при цьому, люмінесціюють різні частини грибів. У Mycena luxaeterna світиться тільки желеподібна ніжка. Вони віддають перевагу поселятись на гілках і рости групами, приблизно по 20 штук. Цікаво, що при описанні грибів традиційно використовуються такі показники, як смак і запах. Так от, у згаданого виду, запах нагадує аромат редиски, а смак – гіркуватий. Загалом, це єдиний вид, у якого вчені описують ці показники. Решту видів професор Дежардін і його колеги скуштувати, мабуть, не наважились.
А от Mycena luxperpetua виглядає дещо по-іншому. В цього гриба світиться все плодове тіло, щоправда, шапочка у нього зовсім мікроскопічна, діаметром не більше 5,5 мм, але ніжка тверда. Ці гриби віддають перевагу поодинокому способу життя і трапляються дуже рідко в лісах Пуерто-Ріко.
Красиво!
А можно где нибудь их купить в Одессе?
🙂 Очень хочу увидеть их под микроскопом своим
Пане Никита, згадані у публікації види поширені у тропічних лісах Південної та Центральної Америк, то ж мушу Вас розчарувати – навіть у Одесі їх не придбати. Хоча, гриби з роду Міцена поширені й в Українських лісах, одначе вони не світяться у темряві, а може про це навіть ніхто й не здогадується…
Пане Администратор.Дякую.Я буду в Карпатах,та й пошукаю)
Дякую.Буду в Карпатах та й пошукаю
Дуже прошу, пане Никита, однак вони зростають не лише у Карпатах, а й у іншх реґіонах 😉 .
Що цікаво серед грибів роду Міцен у нас їстівних не має.Можливо у нас теж є дрібні гриби,які вночі світяться.
Пане Igor S, важко сказати чи “наші” Міцени світяться вночі, бо таких досліджень не проводили, принаймні нам вони невідомі 🙁 .