5 НАЙВАГОМІШИХ ВІДКРИТТІВ У АНТРОПОЛОГІЇ 2009-го РОКУ

Накаїленґа - церемонія ініціації у племен Сарі (Папуа Нова Ґвінея). Джерело: http://www.smu.ca
Накаїленґа - церемонія ініціації у племен Сарі (Папуа Нова Ґвінея). Джерело: http://www.smu.ca

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

Антропологія, як наука, котра вивчає цілу низку питань, з-поміж котрих чільне місце займає наше з Вами походження, у 2009 році поповнилась новими знаннями. Одні із них мають вагоме значення для розуміння людської еволюції та природи, інші побіжне, а декотрі й лише цілком дотичне. Аби навести лад із величезним потоком інформації та виокремити найбільш вагому, “Станіславівський натуралісТ” уклав рейтинг відкриттів у антропології. Отож…

І місце нашого рейтингу зайняло офіційне оголошення відкриття найдревнішого предка людини  – Ардіпітека корінного (Ardipithecus ramidus Gibbons, 2009).

Залишки цього виду були знайдені у 1994 році у пустелі Афар, що в Ефіопії, однак на опис і датування знахідок знадобилось 15 років. Антропологам вдалось зібрати практично цілий череп, таз, ноги і руки Ардіпітека корінного, в той же час хребет і ребра не збереглись. Радіометричне датування залишків, а також вулканічного попелу і порід із місця захоронення вразило вчених – “Арда” (таке прізвисько отримали останки, оскільки вони належать самці) жила орієнтовно 4,4 млн. років тому. Це на 1,2 млн. років раніше, ніж знаменита “Люсі” – Австралопітек афарійський (Australopithecus afarensis Johanson et White, 1978) – найдревніший із відомих до цього гомінін! Обидва скелети знайдені на одній території, відстань між якими склала всього 74 км.

Череп Ардіпітека корінного (Ardipithecus ramidus Gibbons, 2009). Джерело: http://www.en.wikipedia.org
Череп Ардіпітека корінного (Ardipithecus ramidus Gibbons, 2009). Джерело: http://www.en.wikipedia.org

Якщо “Люсі” була двоногою істотою і мала багато спільних рис із людиною, то “Арда” відзначалась архаїчністю тілобудови і була ближчою до мавп. Структура її тазу і кінцівок типова для факультативно двоногих мавп, таких як карликові шимпанзе (Pan paniscus Schwarz, 1929), – на ґрунті можуть пересуватись як двоногі, а на деревах – як чотририногі. В той же час будова зубів вказує на їх низьку спеціалізацію, яка не притаманна а ні людині, а ні сучасним людиноподібним мавпам, а ні Австралопітекам, що свідчить про надзвичайну древність “Арді”. Джерело: A. Gibbons A new kind of ancestor: Ardipithecus unveiled. Science 326 (5949). – 2009. – р. 36–40.

ІІ місце рейтингу віддано критичному дослідженню: “Африка чи Азія були центром виникнення антропоїдів?”

Останні відкриття у палеоприматології показують, що і Африка, і Європа, і Азія були населені примітивними мавпами, однак у світлі нових палеонтологічних знахідок у вчених похитнулась впевненість, що саме Африка була центром виникнення антропоїдів – вищих приматів. Гіпотеза африканського походження антропоїдів до останнього часу ґрунтувалась на знахідках скам’янілостей Алжиропітека найменшого (Algeripithecus minutus) з еоцену, віком 47 млн. років тому. І хоча відкриття цього примата й було за анонсовано як найдревнішого предка антропоїдів (і людей у тому числі), проте, переконливих доказів цього не існувало, зважаючи на вкрай фраґментарні його скам’янілості. Майже повний скам’янілий скелет Алжиропітека було знайдено кілька років тому, й на особливостях його будови вчені зробили висновок, що він і його близький родич Азібіус (Azibius) із Аравії – це не вищі, а наряд із лемурами та лорі є нижчими приматами. Вчені провели порівняння будови їх черепів і зубів із сучасними лемурами й встановили їх приналежність до нижчих приматв. Таким чином питання про прабатьківщину (Африка чи Азія) антропоїдів залишається відкритим. Джерело: Rodolphe Tabuce, Laurent Marivaux, Renaud Lebrun, Mohammed Adaci, Mustapha Bensalah, Pierre-Henri Fabre, Emmanuel Fara, Helder Gomes Rodrigues, Lionel Hautier, Jean-Jacques Jaeger, Vincent Lazzari, Fateh Mebrouk, Stéphane Peigné, Jean Sudre, Paul Tafforeau, Xavier Valentin and Mahammed Mahboubi Anthropoid versus strepsirhine status of the African Eocene primates Algeripithecus and Azibius: craniodental evidence Proc R Soc B 2009.

Щелепа Алжиропітека найменшого (Algeripithecus minutus).  Джерело: http://www.4.bp.blogspot.com
Щелепа Алжиропітека найменшого (Algeripithecus minutus). Джерело: http://www.4.bp.blogspot.com

ІІІ місце зайняло відкриття “проміжної ланки” між нижчими і вищими приматами – Дарвініуса мессельського (Darwinius masillae Franzen, Gingerich, Habersetzer, Hurum, Koenigswald et Smith, 2009).

Дарвініус являє собою найкраще збережений відбиток приматів, що будь-коли був знайдений. На скам’янілостях добре зберігся скелет, відбитки м’яких тканин, шерсті, внутрішніх органів і вміст шлунка. Усе це разом дало вченим змогу відтворити умови і спосіб життя вимерлої мавпи. Це річного віку самка, яка була відлучена від годування грудьми і перейшла до споживання їжі дорослих особин. Розміри тіла, разом із хвостом, склали 58 см, що становить приблизно 80-85% від розмірів дорослої особини. Палеонтологи класифікували Дарвініуса як представника підродини Церкамоніїни (Cercamoniinae) у родині Нотарктиди (Notharctidae). Відсутність кігтів та будова зубного апарату вказують на те, що тварина не просто викопний лемур, а частина великої групи древніх приматів Адапід (Adapidae Trouessart 1879) – першої ланки диверсифікації сухоносих мавп (Haplorrhini Pocock, 1918), до яких належить і людина. Хоча, висловлюються припущення про помилковість такого трактування знахідки…

Відбиток Дарвініуса мессельського (Darwinius masillae Franzen, Gingerich, Habersetzer, Hurum, Koenigswald et Smith, 2009). Джерело: http://www.livescience.com
Відбиток Дарвініуса мессельського (Darwinius masillae Franzen, Gingerich, Habersetzer, Hurum, Koenigswald et Smith, 2009). Джерело: http://www.livescience.com

Відбиток Дарвініуса мессельського датується еоценом – 47 млн. років тому, знайдений у горючих сланцях поблизу німецького містечка Мессель (на цій же території знайдені відбитки Археоптерикса та інших викопних істот віком від юрського до третинного періодів). Дарвініус жив у верхньому ярусі тропічних лісів, котрі вкривали тогочасний архіпелаг Європу. Джерело: Franzen, J., Gingerich, P., Habersetzer, J., Hurum, J., von Koenigswald, W., & Smith, B. (2009). Complete Primate Skeleton from the Middle Eocene of Messel in Germany: Morphology and Paleobiology PLoS ONE, 4 (5)

IV місце належить доведенню гіпотези про незалежну еволюцію “кулакоходіння” у африканських мавп і розвитку прямоходіння у людини.

Питання про виникнення прямоходіння у людини є одним із найбільш важливих у розумінні нашої з Вами еволюції. На нинішній день існує дві кардинально протилежні гіпотези – це розвиток прямоходіння від наземних предків, які пересувалися на кулаках рук, як от у сучасних шимпанзе, або від деревних предків, що не опирались на кулаки передніх кінцівок, а із самого початку могли використовувати різноманітні підручні знаряддя, наприклад, палицю. Вчені детально вивчили анатомічні особливості будови рук мавп, котрим притаманне “кулакоходіння” і порівняли їх із сучасними та викопними гомінідами. В результаті вони прийшли до сміливого висновку, що предками людей були не наземні, а деревні примати. Джерело: Tracy L. Kivell and Daniel Schmitt Independent evolution of knuckle-walking in African apes shows that humans did not evolve from a knuckle-walking ancestor PNAS 2009 106: 14241-14246.

Еволюційне дерево Гомідів. Джерело: http://www.darwiniana.org.copy
Еволюційне дерево Гомідів. Джерело: http://www.darwiniana.org.copy

V місце рейтингу належиться дослідженню еволюції мозку ранніх приматів.

Питання як, коли і чому мозок приматів почав збільшуватись є одними із наріжних у еволюції людини. Усі примати вирізняються з-поміж інших ссавців відносно великим мозком, що стало причиною його збільшення залишається загадкою, котру належиться ще розгадати. Завісу цієї таємниці привідкрили за допомогою томографії черепа вимерлого примітивного примата Іґнаціуса ґрайбулійського (Ignacius graybullianus Rose, K. and Gingerich, P. 1977) віком 54 млн. років тому. У порівнянні із викопними вищими приматами у Іґнаціуса були відносно великі розміри нюхових часток мозку, слабо відмежована скронева частка, та малорозвинена потилична частка. Таким чином, древні примати більше покладалися на нюх, аніж на зір та слух [очевидно були нічними істотами – ред.]. Проте, незважаючи на відносно невеликі розміри мозку коефіцієнт енцефалізації Іґнаціуса виявився більшим, а ніж раніше розрахований для Плезіадапіса Кука (Plesiadapis cookei Jepsen, 1930), і перекриває нижню частину діапазону вищих приматів. У порівнянні із предковою групою гризунів,  нижчі примати уже почали еволюціонувати у напрямку розвитку великого мозку, проте, а ні деревний спосіб життя, а ні живлення фруктами не є причиною розвитку великого мозку. Однак, контраст між зоровими частками мозку Іґнаціуса та вищих приматів показав, що саме перехід до денної активності та зростання функцій зору призвів до збільшення зорової частки мозку і його загальних розмірів. Джерело: Mary T. Silcox, Claire K. Dalmyn and Jonathan I. Bloch Virtual endocast of Ignacius graybullianus (Paromomyidae, Primates) and brain evolution in early primatesPNAS 2009 106:10987-10992; published online before print June 22, 2009

Череп і модель мозку Іґнаціуса ґрайбулійського (Ignacius graybullianus Rose, K. and Gingerich, P. 1977). Джерело: http://www.theallineed.com
Череп і модель мозку Іґнаціуса ґрайбулійського (Ignacius graybullianus Rose, K. and Gingerich, P. 1977). Джерело: http://www.theallineed.com

Саме у такому порядку побачив відкриття у антропології 2009-го року “Станіславівський натураліст”. Залишайтесь з нами – попереду ще багато цікавого.

admin Written by:

8 Comments

  1. Amy
    Березень 14, 2010
    Reply

    знав би Джохансон, що всього за 74 км від місця його розкопок лежать собі спокійно залишки набагато ціннішої знахідки..іронія долі
    стосовно Арді-..”І місце зайняло офіційне оголошення найдревнішого предка людини і людиноподібних мавп”..чи не замолода вона для того щоб бути предком людинопод. мавп? просто у різних джерелах наводяться дані про відділення останніх від спільної лінії задовго до дати 4,4 млн (зокрема горила 10-8, шимпанзе-7,7-6,3 млн р.). вона могла бути предком лише “людської” лінії…розтлумачте будьласка, бо я уже геть заплуталася ))

  2. Березень 15, 2010
    Reply

    Пані Amy, у тому є велика іронія долі, однак, одна людина осягти всього не може. Що стосується Вашого зауваження про час розходження гомінід, то мушу визнати Вашу провату. Я якось і не зауважив цього нюансу… Дивився різні джерела, час розходження із шимпанзе оцінюють досить по різньому, надибав відомості, що він становить орієнтовно 4-6 млн. років, тобто є дещо меншим за вказаний Вами.
    Плмилку виправив.

  3. Amy
    Березень 16, 2010
    Reply

    ))від помилок не застрахований ніхто.
    доречі-велике спасибі за рисунок еволюційного дерева Гомінідів! воно стало мені в пригоді..
    підкажіть, де можна взяти надійну інформацію стосовно Гомінідів, якщо Ваша ласка, бо джерел сотні і у кожному різні дані – не знаєш кому вірити.

  4. Березень 16, 2010
    Reply

    Пані Amy, джерел, на правду, дуже багато, одні подають дуже старі дані, а інші, меншою чи більшою мірою, нові. Тут однозначно вказати на найбільш достовірне джерело складно. Із власного досвіду – треба використовувати кілька, бажано англомовних, джерел, співставляючи їх. Інакше, важко розгребсти еволюційну “нелюдську” кашу…

  5. Михайло
    Січень 31, 2012
    Reply

    Гарна підсумкова стаття, хотілось би прочитати аналогічні і за наступні роки.

Написати відповідь до admin Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + 2 =