ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ДИНОЗАВРІВ

allosaurus.jpg

Ірена МОСКАЛЮК 

Першою задокументованою знахідкою залишків гігантських ящерів була величезна щелепа з повним набором зубів, знайдена в 1770 р., у кар’єрі в Нідерландах. Великий натураліст, тих часів, Жорж Кюв’є вивчав цю щелепу і в 1795 р. оголосив, що вона належала якомусь величезному морському ящеру. Ще через кілька років преподобний Вільям Конібер , знавець морських тварин, назвав знайдену Мозозавромом – “ящером з Мооза” (за назвою містечка, де були виявлені кісти). 

Журнал Станіславівський натуралісТ

В 1858 р., в Нью-Джерсі, США, було знайдено залишки кісток, а також в тому числі, майже, повний скелет, іншого гігантського ящера. Ці знахідки досліджував Джозеф Ліді, професор анатомії. Він звернув увагу на те, що передні кінцівки знайденого ящера значно коротші задніх, і зробив висновок, що ці викопні тварини повинні були пересуватися на задніх ногах, подібно сучасним кенгуру. Це твердження допомогло надалі відновити вигляд таких двоногих ящерів, як Іґуанодонти, Меґалозаври, Тиранозаври й інші Знайдені в 1858 р. кістки належали Ґадрозавру, одному з качкодзьобих динозаврів.

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

В Англії, на початку XIX ст., професор Вільям Бакленд досліджував щелепну кістку з зубами, яку його друг, Джеймс Паркінсон, визначив як ту, що належала величезному ящеру, названому Меґалозавром. Опис цієї скам’янілості було опубліковано в 1824 р. У 1811 р. одинадцятирічна Мері Енінґ і її брат Джозеф, збираючи скам’янілі мушлі і черепашки, поблизу містечка Лімі Реджис у Південній Англії, для магазину своєї матері, знайшли5-метровий череп гігантського морського ящера, названого згодом Іхтіозавром. Приблизно в 1818 р. сільський лікар Ґідеон Ментел і його дружина Мері збирали викопні кістки і зуби у кар’єрі в Суссексі. Найбільш цікавими виявилися знахідки зубів листоподібної форми, що нагадувала зуби сучасної ящірки Іґуани, звідси і Іґуанодонт, що було дано цій тварині в 1825 р.

Саме ж слово “динозавр” з’явилося приблизно в 1841 р. Ця назва була запропонована палеонтологом Річардом Оуеном, що спробував систематизувати їх в одну групу. В 1876 р., у вугільній шахті на околицях селища Бернісар, Бельгія, було зроблено чудове відкриття – знайдений цілий цвинтар Іґуанодонів: 39 скелетів, багато з яких були повними! Ці останки були відпрепаровані і змонтовані потім у Брюссельському музеї в положенні на двох ногах. Найбільші відкриття динозаврів були зроблені в Північній Америці, у передгір’ях Скелястих гір. Два дослідники-палеонтологи, Отніел Чарльз Марш і Едвард Дрікнер Коп, незалежно один від одного, споряджали в цю область експедиції і платили старателям за цікаві викопні останки. Саме ці експедиції відіграли важливу роль, адже в них було застосовано вперше методи препарування і підготовки скелетів до перевезення, якими користуються до сьогодні. В результаті їхніх пошуків, що одержали назву “Великого американського полювання за динозаврами”, до кінця XIX ст. було знайдено 139 нових видів древніх ящерів.

Основним місцем пошуків останків динозаврів на початку ХХ сторіччя стала Канада. Доктор Барнум Браун – професійний “мисливець за динозаврами”, американський палеонтолог, співробітник Американського музею природознавства знайшов фрагменти декількох скелетів Тиранозаврів у Монтані, США, почав розкопки в районі Ред Діп Рівер у провінції Альберта, Канада. Там він знайшов фрагменти скелетів качкодзьобих динозаврів, А канадський дослідник Чарльз Штеренберґ зі своїми синами зумів там же знайти велику кількість останків не тільки качкодзьобих, але і хижих, і панцирних, і рогатих динозаврів.

У 1909 р експедиція Берлінського музею, яку очолив Варнер Яненш, виїхала у віддалений район Танзанії, який називався Тендаґуру. В результаті роботи цієї експедиції були зібрані великі колекції скам’янілостей, дуже схожі на останки динозаврів з Північної Америки і, крім того, були знайдені кістки Брахіозавра і Кентозавра. У 1923 р. Американським музеєм природничої історії була організована експедиція в Центральну Азію, у пустелю Гобі. Вчені безуспішно шукали кістки доісторичної людини, а натомість, у містечку, що одержало назву “район Палаючих скель”, їм вдалося зібрати значну колекцію кісток динозаврів, Там були виявлені останки Протоцератопсів – дивних травоїдних ящерів з могутнім кістковим коміром на черепі, дрібних хижих Овірапторів, що нагадували маленьких страусів з довгим (до 1,5-2 м) хвостом і рогоподібним виростом на носі, і Велоцирапторів, хижих динозаврів середньої величини. Крім того, у районі Палаючих скель вперше у світі були знайдені яйця динозаврів. Тоді вчені віднесли їх до Протоцератопсів. Сімдесят років потому інша американська експедиція знайшла за 300 км від Палаючих скель аналогічне яйце з добре збереженим ембріоном. Його приналежність, без зусиль, визначили як Овіраптора, а не Протоцератопса. Давня помилка була виправлена.

Дослідження та відкриття нових видів продовжується і зараз. Але політики різних країн зовсім не сприяють цьому. Багато цікавих поховань динозаврів знаходяться у віддалених і глухих місцях, в країнах влада яких з підозрою відноситься до міжнародних експедицій. Так учасники однієї експедиції в Ніґерію провели Різдво 1977 р. у в’язниці, через нерозуміння владою цієї африканської країни, мети палеонтологічних розкопок.

Автору буде корисно та цікаво знати Вашу думку про написану розповідь. Залишіть свій відгук про статтю у вікні нижче. Вкажіть своє ім’я чи нік, емейл, напишіть текст, введіть два слова запропоновані програмою у віконечку нижче і натисніть submit

admin Written by:

2 Comments

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 14 = 17