Андрій ГЛОВ’ЯК та Ігор ЮРКЕВИЧ
Плісняві гриби з’явились на Землі дуже давно, перші достовірні палеонтологічні відомості про них датуються кінцем тріасового і початком юрського періодів – близько 200 млн. років тому. Вони є повсюди. Навіть у таких місцях де інші живі істоти існувати не можуть – на місці вибуху реактора Чорнобильської АЕС було знайдено велику кількість цвілевих грибів. Їх знаходять у товщі льодовиків Антарктиди на глибині до декількох сотень метрів. І навіть у ракетному паливі, та на ілюмінаторі космічного корабля, що ледь не призвело до аварії. Ще плісняву знаходять у стерильних умовах лабораторій…
Пліснява – всеїдний організм, вона може жити на субстратах як тваринного, так і рослинного походження, а також на сучасних синтетичних виробах… Найстрашніше це те, що вона є непомітна. В звичайній чистій кімнаті, в якій нібито немає цвілі, один кубічний метр повітря містить приблизно 500 спор грибів. Вдихаючи повітря, людина вдихає і спори грибів. Наслідки від цього можуть бути різними. Це може призвести до алергії, або до легеневого захворювання, а іноді до важких уражень мозку, очей, шкіри та слизових оболонок… Цвіль, потрапляючи в організм, ослаблює імунну систему, що спричиняє різноманітні супутні захворювання.
Впродовж тисяч мільйонів років життя на Землі змінювалось й еволюціонувало – одні види виникали, а інші, у силу різних чинників, зникали. Проте, найбільш живучими з усіх виявились гриби. Мікроскопічні плісняві гриби можуть виживати у дуже суворих умовах. Для прикладу, експерименти із Аспеґілом (Aspergillus fumigatus Fresenius 1863) показали, що колонії поміщені у сильнодіючий антигрибковий препарат не гинуть… Більшість вегетативних клітин загинула, але значна частина спор і конідій вижили! Цього достатньо, щоб Аспеґіл міг відновити колонію, і продовжувати розмноження. До тепер невідомо, чому саме Аспеґіл є таким стійким до дії антигрибкових препаратів…
Плісняві гриби дуже швидко розвиваються в теплих і вологих умовах. Тому, декотрі мікологи, прогнозують різке збільшення їх кількості у найближчі десятиліття, що напряму зв’язується із глобальним потеплінням. Відповідно, зросте й кількість спричинюваних ними захворювань, особливо у міських аґломераціях та меґаполісах. За останні десятиліття грибки стали більш стійкими до засобів знезараження, а відповідно й більш небезпечними.
У 1935 році російський вчений Олександр Чижевський ототожнив піки чисельності мікроорганізмів та піки сонячної активності. Він стверджував, що вибухи на сонці спричинюють активний ріст чисельності мікробів – при підвищені сонячної активності, підвищується активність грибків, а значить і їх аґресивність. Він вважав, що мікроорганізми здатні приймати невидимі сигнали таємничого “Z–випромінювання”, яке виникає, коли організм людини перебуває в стані стресу, тоді грибки в ній переходять в патогенний стан, і це призводить до захворювань. Чижевський пішов ще далі ототожнивши максимуми сонячної активності із різноманітними зламами у людському суспільстві – епідеміями, війнами, бунтами, революціями тощо.
Насправді, зростання сонячної активності спричинює зміни магнітосфери Землі, а потужні вибухи на сонці – магнітні бурі на Землі. Такі зміни викликають погане самопочуття у людей не лише із серцево-судинними захворюваннями, а й у здорових також. Цілком можливо, аналогічним чином вони діють на мікробіоту… Свого часу, навіть виокремлювали спеціальну науку – геліобіологію.
Але пліснява крім того, що у багатьох аспектах є небезпечною для людини, може бути і корисною для неї. Наприклад велика кількість делікатесних сортів сиру, в яких саме плісняві гриби створюють неймовірно апетитні та витончені смаки. Також цвіль “бере участь” у створенні найдорожчих і найкращих вин світу. Але найбільш визначним “подарунком” плісняви стали антибіотики – панацея ХХ століття. Це відкриття, у 1929 році, здійснив британський вчений Александер Флемінґ, за яке йому було присуджено Нобелівську премію. Перший із антибіотиків – пеніцилін був добутий із гриба Пеніциліуму золотоплідного (Penicillium chrysogenum Thom.), який врятував мільйони людей від бактеріальних недуг. Масове виробництво пеніциліну було налагоджене підчас Другої світової війни, з метою лікування поранених від ґанґрени. В результаті, у Англії, під час війни, не було жодної смерті від газової ґанґрени, тоді як у Німеччині кількість загиблих становила 150 чоловік із 1000.
Хто знає які ще властивості мають ці дружелюбні, але водночас ворожі грибки…
Цікаво написано, тільки є декілька помилок:
1. Ще плісняву знаходять стерильних умовах лабораторій… – буква в пропущена.
2. уражень мозку, очей, кіри – напевно шкіри має бути.
3. сурових – суворих.
Пане yAnTar, дякую за допомогу у вивірці тексту 🙂 . Виправив.
Aspergillus fumigatus це Аспергіл димчастий українською. Принаймні так вважають автори підручника “Ботаніка. Водорості та гриби” Костіков І.Ю. та ін.
Пане Sergy, у Ваших словах е рація, адже “fumigatus” з латині перекладається як “закіптюжений”, “копчений”.
Написано все грамотно та цікаво але невистачая класифікації цвілевіх грибів ось наприклад усі види пенициліума
Вид: Penicillium camemberti
Вид: Penicillium chrysogenum = Пеницилл с золотистым пигментом (Илл.)
Вид: Penicillium cyclopium = Пеницилл циклопический (Илл.)
Вид: Penicillium expansum = Пеницилл распростертый (Илл.)
Вид: Penicillium griseofulvum
Вид: Penicillium notatum = Пеницилл отмеченный (Илл.)
Вид: Penicillium purpurogenum = Пеницилл алеющий (Илл.)
Вид: Penicillium roqueforti Sopp
Вид: Penicillium thomii = Пеницилл Тома (Илл.)
і бажано щоб про кожний вид було описано тоді це буде ідеальна статья))
Пане Михайле, я не знаю звідки Ви взяли перелік наведених вище видів, однак мушу довсти до Вашого відома, що рід Пеніцил (Penicillium) налічує понад 250 видів. Мікологи вважають, що це близько половини всього можливого їх різноманіття, а можливо й того менше… То було по-перше. По-друге, “Станіславівський натураліст” – це науково-популярний журнал, а не енциклопедія чи база даних, журнал пише популярно виключно на наукові теми.
Велике прохання до спеціалістів дати будь-яку інформацію або посилання на джерела про Сephalospocicem aperum, Sporofhichum rozeum, Monila geophila, Moezia pernambucinsis, Micelia sterilia. Буду безмежно вдячний.
Нажаль, пане Руслане, редакція журналу не володіє інформацією про згадані Вами види 🙁 .
Гарна стаття!
В мене виникло питанн.На моєму пеніцилі( Penicillium chrysogenum)виросло таке саме біле утворення у центрі,у формі ріжок.Але я не розумію, що це може бути,і як воно називається(( Ви можете допомогти з цим питанням?
Пані /Пане/ Ariella, зі слів важко уявити те, що виросло у Вашій чашці Петрі. За логікою речей, то мала би бути сукупність гіф. Найліпше буде, якщо Ви надішлете нам світлину із зображенням того гриба. Наш емейл: st-naturalist@rambler.ru
[…] білок – усі вони мають згубну дію на бактерій та грибів, які могли б заселяти і зброджувати вміст глеків. […]
[…] було виявлено, що усі загиблі мурахи були вражені мікроскопічним грибом – Кордицепом одностороннім (Cordyceps unilateralis (Tulasne, 1865) […]
[…] наприклад, мікроскопічні гриби, яких ми називаємо цвіллю, здатні виділяти потужні антибіотики, що вбивають їх […]
Цікава стаття, а у вас є статя про рожеву плісняву?
На жаль, Вероніко, про рожеву плісняву статті на “Станіславівському натуралісті” немає…
Дуже цікаво написано.
А чи не хотіли б ви дослідити та написати про слизову цвіль та її дивовижні здібності http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/asia/japan/8982310/Intelligent-slime-able-to-navigate-its-way-out-of-maze.html
Пане, Моховик Тріщинуватий, дякую за цікаву ланку. Але як Ви розумієте, то не цвіль і навіть не гриб, а слизовик – істота із незрозумілою таксономією, адже ботаніки і мікологи зачисляють його до грибів, а зоологи – до тварин. Згідно сучасних уявлень, слизовики – цілковито окрема лінія еволюції, тобто і не гриби чи рослини, і не тварини.