ЗВИЧАЙНА МУРАХА

Мураха, що випасає попелиць. Джерело: http://www.sl.wikipedia.org
Мураха, що випасає попелиць. Джерело: http://www.sl.wikipedia.org

Андрій М ЗАМОРОКА

Що ми знаємо про мурах? Це такі ж звичні для кожного з нас істоти, як птахи, кішки чи собаки. Вони всюдисущі і вельми чисельні – від дощових тропічних лісів до найпосушливіших пустель. Мурахи живуть у ґрунті, скелях, деревах і хмаросягах – лекше сказати, де їх немає, ніж перелічити місця, де вони розповсюджені. А немає їх лише в Антарктиді, де вічні морози, і на вершинах найвищих гір на Землі… Мабуть, не знайдеться жодної людини, яка хоча б раз у житті не стикалася з цими дрібними істотами, незалежно де то було: у лісі, на пікніку, чи на кухні, енного поверху. То що ж ми про них знаємо?

Мураха лісова руда (Formica rufa Linnaeus, 1758). Джерело: http://www.de.wikipedia.org
Мураха лісова руда (Formica rufa Linnaeus, 1758). Джерело: http://www.de.wikipedia.org

Незважаючи не те, що найбільше видове різноманіття притаманне виключно жукам – кожен п’ятий вид живих організмів на Землі є жуком (Земля – планета жуків!) – мурахи перевершили усіх тварин за своєю чисельністю. При розмірах від 0,075 см до 5,7 см, вони становлять 15-25% від біомаси усіх тварин у екосистемі! Іноді то є лише 2-3 види мурах. Уявіть, якщо біомаса усіх тварин – інші комахи, черви, молюски, птахи, ссавці тощо – становить, наприклад, 1 тону (умовна цифра) на гектар лісу, то частка мурах складає 150-250 кг. І це притому, що маса однієї робочої мурахи у середньому складає всього-на-всього 0,01 грама! Полічіть, скільки цих комах припадає на гектар… У тропічних лісах біомаса мурашок на одиницю площі більша, ніж усіх ссавців разом узятих! Зважаючи на таку їх кількість, немає нічого дивного, що вони є основною їжею для багатьох ссавців, наприклад мурахоїдів чи панґолінів. А у бурого ведмедя (Ursus arctos Linnaeus, 1758) мурахи складають до 16% раціону, здавалось би півтонний звір, а шоста частина всього з’їденого – дуже дрібні комахи…

Колонія Медових мурах (Мyrmecocystus sp.). Джерело: http://www.en.wikipedia.org
Колонія Медових мурах (Мyrmecocystus sp.). Джерело: http://www.en.wikipedia.org

Сьогодні уже відомо понад 12 тисяч видів мурах, а очікується до 14-15-и тисяч. Проте, то є небагато, у порівнянні з іншими родинами комах, наприклад, Жуки-слоники (Curculionidae) налічують понад 60 тисяч видів, Жуки-хижаки (Staphylinidae) – 45 тис., Жуки-туруни (Carabidae) – 40 тис., Жуки-листоїди (Chrysomelidae) – 35 тис. чи Жуки-вусачі (Cerambycidae) – 25 тис. Найвище видове різноманіття мурах припадає на дощові тропічні ліси, а у помірних широтах України і нашої Європи їх усього кілька сотень.

Мурахи зайняли найрізноманітніші екологічні ніші у наземних екосистемах, проте, їх найбільша перевага перед іншими видами комах – це соціальність. Вони утворюють колонії, де усі особини діють як один організм. Їх об’єднує сила феромонів самки, яка відкладає яйця і “керує” мурашником. Вони живляться найрізноманітнішим кормом: дві третини раціону колонії складають мертві рештки інших організмів, третину – впольована здобич, і незначною мірою сік рослин, гриби та насіння. Декотрі види є суто рослиноїдними, а інші виключно хижаками, то ж харчова спеціалізація у кожного виду різна, що зменшує конкуренцію між ними.

Мураха деревоточець (Camponotus ligniperdus (Latreille, 1802). Джерело: http://www.de.wikipedia.org
Мураха деревоточець (Camponotus ligniperdus (Latreille, 1802). Джерело: http://www.de.wikipedia.org

Декотрі екологи вважають, що мурахи основний фактор існування тропічних лісів, арґументуючи це тим, що вони забезпечують колообіг ледь що не 80% всього азоту в екосистемі. Буцімто, саме завдяки мурахам виникли тропічні ліси і навіть квіткові рослини. Але то є перебільшенням ролі цих комах – тропічні ліси існували ще до появи перших покритонасінних у середині юрського періоду, а мурахи, як родина, сформувались лише наприкінці крейдового періоду – часова різниця між цими двома подіями склала 50-70 мільйонів років. Але багато теперішніх видів рослин і мурах, справді, пройшли довгий спільний еволюційний шлях, пристосувавшись одне до іншого, і зникнення когось із такого тандему призведе до вимирання іншого. Прикладом симбіозу є заселення Деревною мурахою Тесмана (Tetraponera tessmanni) стебел та гілок вітексової ліани (Vitex thyrsiflora) у Камеруні. Найцікавіше те, що ліана виживає за умови її заселення саме Деревною мурахою Тесмана, а остання живе тільки на цій ліані й ніде більше…

Сьогодні мурахи займають панівне становище, особливо у тропічних лісах, але так було не завжди. Вони повинні були відвоювати екологічні ніші у сотень тисяч видів інших комах, витіснивши або навіть спричинивши їх цілковите вимирання. До мурах основними володарями лісів були терміти, але вони програли війну мурахам – вони підкорили Землю. І це мурахам вдалось здійснити впродовж останніх 130 мільйонів років, їх не зупинило а ні крейдово-третинне вимирання, а ні льодовикова епоха… Серединою крейдового періоду (110-130 млн. років тому) датуються їх перші палеонтологічні знахідки, які поєднують як ознаки ос, так і мурах. Власне, мурахи і походять від ос, що підтверджено молекулярними дослідженнями ДНК, відповідно, їх об’єднують у надродину Осоподібних (Vespoidea).

Мураха марсіанська (Martialis heureka Rabeling & Verhaagh, 2008) - найнезвичніша мураха на Землі. Джерело: http://www.lasius.narod.ru
Мураха марсіанська (Martialis heureka Rabeling & Verhaagh, 2008) - найнезвичніша мураха на Землі. Джерело: http://www.lasius.narod.ru

Впродовж крейдового періоду мурахи широко розповсюдились по Лавразії і поникли на Ґондвану – древні суперматерики. Вони швидко еволюціонували, пристосовуючись до різних умов, спеціалізувались і відвойовували життєвий простір у жуків. Але, як свідчать розкопки, мурахи залишались ще досить не чисельними, були самітниками і не утворювали колоній, загалом, їх частка у палеонтологічних знахідках становить лише 1%. До кінця крейдового періоду вони досягли значного різноманіття, коли утворились усі сучасні підродини.

Усе змінилось після падіння астероїда 65 мільйонів років тому – значна частка біоти вимерла, але мурахи вижили і міцно вкоренились у екосистемах. У цей період вони утворюють незвичні форми, наприклад, у ранньому еоцені – 50-40 млн. років тому – були поширені представники вимерлої підродини Фоміціїни (Formiciinae Lutz, 1986), до якої належала Форміція велетенська (Formicium giganteum Lutz, 1986) – найбільша за усю історію Землі мураха, що досягала 7 см у довжину.

Скамянілий відбиток самки Форміції велетенської (Formicium giganteum Lutz, 1986) - найбільшої мурахи за історію Землі. Джерело: http://www.lasius.narod.ru
Скамянілий відбиток самки Форміції велетенської (Formicium giganteum Lutz, 1986) - найбільшої мурахи за історію Землі. Джерело: http://www.lasius.narod.ru

Дослідження балтійського, рівненського, домініканського та інших покладів бурштину – скам’янілих рослинних смол, показують, що в олігоцені – 33-23 млн. років тому – мурахи складали до 20% усіх наземних комах, а у міоцені – 23-5 млн. років тому – їхня частка подекуди досягала уже 40%. Цікаво, що до початку міоценового часу у нашій Європі були поширені тропічні види мурашок, а північні траплялись поодиноко. З початком альпійського горотворення, морський басейн, що займав більшу частину континенту зник, а разом з ним розірвались теплі течії – розпочалось глобальне охолодження клімату Землі, і тропічні види мурах на наших теренах повсюдно вимерли.

Про “звичайну мураху” можна розповідати ще багато незвичайного, адже це практично невичерпна тема. “Станіславівський натураліст” не упустить можливості поділитись новими розповідями зі своїми читачами.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

13 Comments

  1. Вересень 20, 2009
    Reply

    Бачив фільми про цих тварин, там особливо підкреслюється, що мурашник діє як один великий організм і має свої органи, які виконують відповідні функції.
    Хоча в той же час і читав про те, що мурахи, коли тягнуть листок, або гілочку – тягнуть в різні сторони – тут вони виступають, не як розумний організм.

  2. Вересень 20, 2009
    Reply

    Мурашник об’єднує головна самка – вона ж королева. Вона виділяє спеціальні речовини – феромони, які пригнічують індивідуальність у мурах усіх каст і змушують їх безумовно підкорятся їй. Мурашник, як цілісний організм – це умовний вираз, але узгодженість дій його компонентів, направду, вражає. Справа в тому, що кожна окрема мураха має свій дуже простий алгоритм дій – типовий лише для її касти, який впродовж еволюційної історії цих комах перетворився у інстинкт. Цей інстинкт активовується феромоном і мураха, наче “зомбі”, несвідомо, виконує його. Саме з цієї причини група мурах тягне здобич у різні сторони – кожен з них виконує свій окремий алгоритм дій, а комунікації, яка б узгоджувала спільні дії, між ними немає. От і виходить – разом, наче одн оганізм, а насправді поодинці.

  3. […] Характерним ландшафтом саван, не лише африканських, а й австралійських та південноамериканських, є розкидані поодинокі термітники, які часто ховаються у густих чагарниках чи в затінку крислатих дерев. Високі кургани термітників підносяться на 5-8 метрів (найвищі до 12-и метрів) над поверхнею ґрунту і широкою мережею ходів, галерей та тунелів ідуть на кілька метрів під землю. Навдивовижу, термітники дуже рівномірно розподілені по савані – в середньому великі споруди знаходяться на відстані 50-100 м один від іншого, а дрібні 10-20 м. Більше того вони сполучені довгими тунелями один з іншим, утворюючи своєрідні “суперколонії”. Загалом, савани – це єдині на Землі екосистеми, де домінуюче положення збереглось за термітами, тоді як в усіх інших пануючими є мурахи… […]

  4. […] Мурахи, за звичай, утворюють багатовидові угруповання, де мирно співіснують. На площі всього 100 м2 може налічуватися від 5-ти до 10-ти видів. Одні із них є хижаками, які полюють на комах, інші збирачами-вегетаріанцями, живлячись насінням та нектаром, а треті – фермерами, котрі вирощують гриби чи випасають попелиць. Одні з мурах будують великі надземні мурашники, а інші створюють глибокі підземні галереї та ходи. І усі ці види навіть можуть не перетинатися впродовж усього свого існування, хоча і мешкають поруч. Одначе, цю ідилію у багатьох місцях планети порушило вторгнення нового виду – Мурахи арґентинської, яка ніколи не толерує інші види, знищуючи їх. На теренах нашої Європи вона уже панує у Середземномор’ї, активно освоює Францію, Німеччину та Чехію. Її непереможна хода спрямована на схід вздовж південних передгір’їв Карпат, наближаючись до України… […]

  5. Макс
    Квітень 27, 2019
    Reply

    Доброго дня. Знайшов матку мурах на вулиці у Рівному. Не можу визначити вид. Допоможіть!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + 4 =