ОДНА ЛЮДИНА: КОСТЯНТИН СТАНІСЛАВ ПЕТРУСЬКИЙ

zoopark.jpg

 Андрій М. Заморока

Ім’я славетного галицького натураліста Костянтина Станіслава Петруського несправедливо було піддано забуттю в роки панування радянської влади. Він – випускник Львівського та Болонського університетів створив найперший на території сучасних України і Польщі зоопарк, перетворивши його у найбільший зоологічний дослідний центр в усій Австро-Угорській Імперії. Результати досліджень дивували добірне наукове товариство Відня, Берліну і Парижу, а видатний німецький зоолог Альфред Брем, у своїй праці “Життя тварин” посилається на Петруського. 

 

Народився Костянтин Станіслав Петруський 1811 року у маленькому селі Підгородці, поблизу Східниці, у сім’ї дрібного польського шляхтича. Петруський-старший мав підприємницький хист, тож заснував у Підгородцях гуту, вапнярку та цегельню, які давали добрий прибуток, а також запровадив в році чотири ярмарки, чого не було навіть у повітових містах. Але було у нього невеличке хобі – він любив природничі науки, і у невеличкому селі Ямельниця, що також було у його власності, Петруський-старший заснував маленький звіринець, де утримувались різні тварини. Малий Станіслав ріс у достатку, і змалечку зацікавився природознавством. Одержавши початкову освіту, батько відсилає його в ґімназію до Львова. Ґімназистом Станіслав Петруський ще більше захоплюється природничими науками, і поступивши до Львівського університету, швидко налагоджує контакт з відомим галицьким природничником, професором фізики Олександром Завадським, який вивчав природу Галичини. Завадський радить Петруському написати листа Альфреду Брему – уже відомому на той час в усій Європі зоологу. Тож з 1830 по 1848 роки Станіслав Петруський і Альфред Брем ведуть переписку, яка налічувала більш як 1200 сторінок. У 1832 році Петруський продовжує навчання у Болонському університеті. У тому ж році він разом зі своїм наставником – Олександром Завадським, відбувають з представництвом від Галичини до столиці Імперії – Відня, на з’їзд натуралістів, де Станіслав Петруський знайомиться з провідними науковцями тогочасної Європи. Саме після віденського з’їзду, у нього зароджується ідея створити у рідному маєтку зоопарк.

У 1833 році Станіслав Петруський повертається до Підгородців і розпочинає роботи зі створення зоопарку. Будуються вольєри, у навколишніх лісах проводять відлов звірів і птахів. Площа звіринця, як його називав сам Петруський, швидко зростає до 11 гектарів. Він отримує екзотичних тварин з Віденського, Берлінського та Гамбурзького зоопарків та зоологів аматорів. До 1848 року у зоопарку налічувалось близько 500 видів тварин з усього світу, особливо багатою була колекція папуг з Африки та Південної Америки, а також звірів Галичини. У зоопарку Петруського вперше у світі вдалось розмножити невільних бурих ведмедів (1843 р.), що стало у науковому світі своєрідною сенсацією, а згодом йому вдалось отримати потомство голубів-гривачів, над чим безуспішно бились зоологи Берліну і Парижу. Свої вітання з цим фактом Петруському передав Альфред Брем, і зі згоди першого, зафіксував цей факт у одній зі своїх праць. У цей час Петруський пише наукові статті, виступає на наукових конференціях у Мюнхені, Берліні, Відні, Ґраці. Підтримує дуже теплі взаємини із Олександром Завадським та Володимиром Дідушицьким, які часто гостюють у Підгородцях. Станіслав Петруський радо показує гостям свій звіринець, найбільшою атракцією якого був старий крук, що розмовляв кумедним польсько-українським суржиком, а господаря повсюдно супроводжували приручені борсуки та куниці. Він стає членом різноманітних наукових товариств по всій Європі: Академії дослідників природи у Єні, Наукового товариства у Кракові, Природознавчого товариства “Лотос” у Празі, Товариства вивчення природи в Альтенбурзі, Товариства природничих наук у Швейцарії.

Але у 1848 році, 6 січня, в результаті провокації, у Підгірцях виник селянський бунт – розгніваний натовп увірвався у маєток Петруського і спалив його разом із зоопарком. Слід відмітити, що Петруський мав ліберальні погляди, і хоча його селяни і були кріпаками, але він доволі толерантно ставився до них. В пожежі зникло все, вдалось врятувати лише голубів-гривачів, бібліотеку та ентомологічні колекції. Втрата праці всього життя дуже сильно вдарила по Петруському. У якийсь момент він вирішив для себе, що продасть усі маєтності разом із селянами, і виїде до Бразилії, де матиме змогу подорожувати Амазонкою. Але тим планам не судилось здійснитись, ще й австрійський уряд, в часи Весни Народів, скасував кріпацтво, вибивши економічну основу добробуту польської шляхти. Петруський залишився у Підгородцях і почав систематизувати усі матеріали, які зібрав за 16 років існування зоопарку. Нарешті він видає свою фундаментальну працю “Історія диких звірів-ссавців Галичини”. зі Львівського та Краківського університетів Станіславу Петруському надходять пропозиції габілітації – захисту докторської дисертації і переходу на роботу в ці установи, але він відхиляє ці пропозиції і займається садівництвом та розведенням курей. Петруський стає членом Товариства садівників у Баварії, і розводить декоративні квіти, дерева, кущі.

На старості літ, Станіслав Петруський щедро дарує свої ентомологічні колекції, які налічували 9 тисяч галицьких та екзотичних видів комах, свою бібліотеку, опудала звірів і птахів Варшавському закладу ім. Оссолінських (Оссолінеум). Він стає академіком Цісарської академії дослідників природи у Відні.

Нестало великого натураліста і вченого Костянтина Станіслава Петруського у 1874 році в його рідному селі Підгородці.

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 5 = 13