ПІРАНІЇ У ПРИРОДІ Й АКВАРІУМІ

Піранія червона (Pygocentrus nattereri Kner, 1858). джерело: http://www.tropicarium.se
Піранія червона (Pygocentrus nattereri Kner, 1858). Джерело: http://www.tropicarium.se

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

Мені неодноразово доводилось чути від знайомих усілякі небилиці про піраній, саме це й слугувало приводом до написання статті, яку Ви маєте нагоду зараз читати. Для більшості жителів Станіславова, та й України загалом, піранія відома за голлівудськими фільмами жахів, тому немає нічого дивного, що забачивши цю тропічну рибу в акваріумі усіх цікавить чи бува не кусала вона господаря або як власник змінює воду… Між хворобливою уявою кіношних режисерів та сценаристів і природою існує суттєва відмінність, ба, більше – вони цілком протилежні. Для перших важливо здивувати і вразити глядача, залишивши у його свідомості глибокий слід, а для природи – оптимізувати екосистему…

Найчастіше у акваріумах утримують Піранію червону (Pygocentrus nattereri Kner, 1858) джерело: http://www.dinosoria.com
Найчастіше у акваріумах утримують Піранію червону (Pygocentrus nattereri Kner, 1858). Джерело: http://www.dinosoria.com

Мабуть, мандрівка різноманітних байок присвячених піраніям, серед широкої публіки нашої Європи, розпочалась із книги “Життя тварин”, написаної Альфредом Бремом – видатним натуралістом ХІХ століття. Ось що він розповідав про них: Водиться ця риба у річках. …Якщо їм що-небудь кинути – між ненажерливими хижаками починається люта боротьба. Навіть політ мухи або бджоли над водою призводить до скупчення цих риб. Вони нападають на будь-яку тварину, яка з’явилася в їхньому полі зору, навіть на риб, що у десятеро перевершують їх розміри. …Піранії хапають водяних птахів за ноги, відкушують шматки від черепах, навіть від кайманів!.. Вимити скривавлені руки в річці дуже небезпечно, оскільки при цьому можна поплатитися пальцями. За ним про кривавого хижака розповідали пригодницькі романи, а відтак узявся й Голівуд… Що ж насправді приховується за страшною назвою “піранія”?

Пранії належать до підродини Піранієвих (Serrasalminae) у родині Харацинових риб (Characidae). Слово піранія походить з мови корінних південно-амерійських народів ґуарані, що означає “зубата риба”, що цілком відображає їх природу. Зуби піраній, відносно розмірів тіла, є дуже великими і направду гострими, проте, як виявилось, не кожна власниця такого “кровожерливого” апарату застосовує його за призначенням – більше половини усіх видів піраній є рослиноїдними! А тільки два визнані потенційно небезпечними для людини – це Піранія чорна (Pygocentrus piraya (Cuvier, 1819) і Піранія червона (Pygocentrus nattereri Kner, 1858). Всього ж налічується близько 50-и видів цих риб, які розповсюджені виключно у Південній Америці, заселяючи басейни тропічних річок, таких як Амазонка, Оріноко, Парана, Святого Франциска і дрібних потоків, що беруть початок на тепуях.

Піранія червона (Pygocentrus nattereri Kner, 1858) джерело: http://www.dinosoria.com
Піранія червона (Pygocentrus nattereri Kner, 1858). Джерело: http://www.dinosoria.com

Піранії є дуже важливим компонентом річкових екосистем тропічних лісів Південної Америки, адже вони виконують своєрідну санітарну функцію, полюючи на ослаблену і хвору рибу, а також живляться мертвими водними і біляводними тваринами. Напади піраній на здорову рибу, черепах, кайманів, ссавців чи людей не відмічались. У той же час, вони самі є кормом для кайманів (Caiman crocodilus (Linnaeus, 1758), амазонських прісноводних дельфінів (Inia geoffrensis (de Blainville, 1817), амазонських велетенських видр (Pteronura brasiliensis Gmelin, 1788) та інших тварин.

Цікавим є той факт, що досі не зареєстровано жодного достовірного випадку загибелі людей від зубів піраній… Усілякі розповіді про аґресію цих риб стосуються сухого періоду, коли водойми пересихають і для них не вистачає корму. Тоді піранії, спершу, з’їдають усю рибу в обмілілих старицях, озерах чи річках, а відтак починають полювати одна на іншу. Саме у таких екстремальних умовах вони нападають на будь-яку тварину, що необачно потрапила у воду…

Піранія чорна (Pygocentrus piraya (Cuvier, 1819) - джерело: http://www.piranhas-fr.com
Піранія чорна (Pygocentrus piraya (Cuvier, 1819). Джерело: http://www.piranhas-fr.com

Для багатьох піраній характерна рослиноїдність, наприклад, для представників родів Піарактус (Piaractus Eigenmann, 1903), Метиніс (Metynnis Cope, 1878) чи Кольосома (Colossoma Eigenmann et Kennedy, 1903), проте, як виявилось, майже в усіх видів наявна травоїдна стадія розвитку у життєвому циклі. Декотрі хижі види можуть харчуватись все життя рослинами, а полювати розпочинають лише у випадку нестачі корму.

Для піраній характерна неймовірна здатність до реґенерації – у них відновлюються втрачені плавці, частини тулуба й луска тощо. При утриманні їх в акваріумі, часто спостерігається відкушування очей – ці органи уже не відновлюються, але, риба добре орієнтується і без них, користуючись бічною лінією та нюхом. У природних умовах “осліплі” риби не виживають – стають обідом для хижаків, проте в домашньому акваріумі почувають себе цілком комфортно.

Піранія карибська (Pygocentrus cariba (Humboldt & Valenciennes, 1821) - джерело: http://www.piranhas-fr.com
Піранія карибська (Pygocentrus cariba (Humboldt & Valenciennes, 1821). Джерело: http://www.piranhas-fr.com

Корінні племена Південної Америки здавна використовують піраній у їжу, але в останні десятиліття, зі збільшенням потоку туристів у Амазонію, місцеві почали виробляти з піраній опудала, які йдуть на сувеніри. Крім того влаштовуються спортивні змагання рибалок з ловлі піраній, а часто і підводне полювання на цю рибу.

Деякі види піраній утримуються в акваріумах – найчастіше це червона піранія, але можуть бути й інші. Вельми цікавим фактом є те, що у низці штатів США піраній заборонено тримати у акваріумах, а їх ввіз чи продаж є незаконними. Справа у тому, що клімат півдня Сполучених Штатів є принагідним для виживання у природних водоймах і успішного розмноження цих риб, тому тут їх визначено як шкідників, які підлягають знищенню… Випадки потрапляння піраній у річки відомі від США, Канади і до Європи та Росії. Кілька років тому було зафіксовано потрапляння піраній у Дніпро, що спричинило паніку серед населення і псевдосенсацію у ЗМІ. Такі випадки трапляються з причини неготовності аматорів утримувати дорогих у плані харчування, та великих за розмірами риб, тому, аби не вбивати, їх випускають у найближчі водойми, де вони загинуть у зимовий період.

Піранії в акваріумі - джерело: http://www.piranhas-fr.com
Піранії в акваріумі. Джерело: http://www.piranhas-fr.com

В Україні піраній почали утримувати з кінця 80-х років ХХ століття. Тоді вони були великою і дорогою екзотикою, нині ж на них існує мода, яка все ще набирає обертів. Найчастіше акваріуми з піраніями можна побачити у офісах найрізноманітніших компаній та фундацій, які створюють імідж активних і впевнених гравців на ринку.

Але незважаючи на репутацію ненаситного хижака, піранії насправді є лякливими і досить мирними рибами, тому для їх утримання потрібні особливі умови. По-перше, це великий акваріум об’ємом 150-500 літрів, де обов’язковою є наявність сховку із густих рослин. По-друге, утримання їх групою. По-третє, розміщення акваріума далі від руху людей і усіх, хто має велике бажання постукати по склу.

Акваріум декорують як і при утриманні інших Харацинових – густі рослини висаджують біля задньої стінки, залишаючи великий простір для плавання спереду. Красиво виглядають у декорі великі камені та крислаті корчі, які надають відчуття первісної природи Амазонки. Більшу частину часу піранії проводять на вільній від рослин ділянці, зібравшись у зграйку, але часто вони ховаються у заростях водних рослин, висунувши зі сховку лише частину голови.

Піранії часто ховаються у заростях рослин, виставивши лише голову. джерело: http://www.piranhas-fr.com
Піранії часто ховаються у заростях рослин, виставивши лише голову. Джерело: http://www.piranhas-fr.com

Разом із піраньями сміливо можна запускати зграйки різних харацинових, наприклад, неонів, мінорів, родостомусів, тернецій та ін. Хижаки жодним чином не звертатимуть уваги на своїх дрібніших сусідів, і всупереч уставленому стереотипу, не полюватимуть на них. Єдиним винятком може бути нестача або відсутність їжі, що залежить уже суто від акваріуміста. Годують піраній розмороженою морською рибою, креветками, телячим серцем, шматочками м’яса, які не містять сала. При годівлі варто розраховувати, що для дорослих піраній необхідно 40-50 грам корму на одну рибу, а для підростків – 20-25 г на особину. Важливо не перегодовувати риб, оскільки вони можуть загинути від переїдання, а не з’їдені шматочки корму необхідно прибрати з дна, щоб уникнути розмноження шкідливих бактерій та одноклітинних.

Розмноження піраній практично нічим не відрізняється від інших Харацинових – основними вимогами є м’яка і ледь підкислена вода. Зграя розбивається на пари – у самок помітно більше черевце, а самці яскравіше забарвлені. У цей момент їх варто відселити у окремий акваріум для нересту. Слід пам’ятати, що самець підчас нересту стає аґресивним, тому не варто занурювати руки у акваріум – може покусати (але не з’їсть). Метання ікри відбувається на світанку або у вранішні години. Після кладки риб повертають у загальний акваріум, а ікру забирають на інкубування при температурі 25-27 градусів за шкалою Цельсія. Личинки виходять на 2-3-й день, а ще через 1-2 дні починають активно плавати і живитися. Важливим є не пропустити момент коли у личинки закінчується запас жовтка і вона приступає до харчування кормами. Для початку вигодовування слід використовувати коловерток або інфузорій, згодом артемій, а тоді уже циклопів та дафній. При належному догляді та своєчасному годуванні мальки піраній уже на першому місяці життя досягають 1,5-2 см у довжину.

Підростки піраній поводяться дуже аґресивно один відносно іншого, часто відкушують плавці, виривають шматки м’яса, відгризають очі один одному, а слабших взагалі з’їдають, залишаючи лише голови… Тому із ростом їх необхідно розселяти невеликими групками у просторі акваріуми. У домашніх умовах це здійснювати надзвичайно складно, адже лік об’єму акваріумів іде на сотні літрів.

Завершуючи свою розповідь про піраній, мені нагадалась одна народна приказка, тож, перефразувавши її, скажу: “Не така страшна піранія, якою її малюють“.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

One Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

74 − = 67