ГРИБИ: ЛЕГЕНДИ, МІФИ, БАЙКИ…

coprinus
Час грибів ...

Василь МАЛАНЮК

 

Не за горами осінь, уже з’являються перші жовті листочки на деревах, ночі все холодніші, і тому тема грибів стає зараз актуальною, оскільки осінь, як відомо, пора грибів і грибників, які скоро заполонять ліси з кошиками і наплічниками. Які гриби збирати, а яких грибів уникати – це тема окремої розмови, існує маса спеціальної літератури про отруйні та їстівні гриби, тому хочеться поговорити про іншу цікаву і повчальну грибну тему.

Мухомор червоний або мушиний (Amanita muscaria (L. ex Fr.) Hook.)
Мухомор червоний або мушиний (Amanita muscaria (L. ex Fr.) Hook.)

 

Гриби, так само як тварини і рослини займають значне місце в народному фольклорі. Існує багато легенд, повір’їв, забобонів, які стосуються грибів і які відомі ще з найдревніших часів. В народній творчості різних народів гриби завжди асоціювалися з чимось таємничим, міфічним. Наприклад, поляки і білоруси вважали гриби зачарованими відьмами та карликами. В індіанців і сибірських народностей галюциногенні гриби здавна застосовувалися шаманами для різних обрядів та ворожінь. В Індонезії вважали, що з’ївши деяких грибів, люди можуть набути здатності говорити різними мовами. Російська міфологія наділила гриби даром мови, вони можуть перетворюватися на жаб, черв’яків і навіть золото, а також здатні забирати в людей силу і здоров’я.

 

"Відьмине коло" у англійській мові називається казковим колом (fairy ring)
"Відьмине коло" у англійській мові називається казковим колом (fairy ring)

 

Але найбільше легенд і вірувань існує навколо так званих “відьминих кіл” – груп грибів, що зростають у формі кілець і які міцно вкоренилися у фольклорі багатьох країн, причому, в різних народів існували безліч цікавих версій для пояснення цього явища, оскільки, така вже психологія людини – складати всілякі небилиці, навіть найнеймовірніші, для пояснення будь-якого явища. У давнину вірили, що це відьми (феї) вночі водили хороводи і витоптували колами землю, а на ранок на тому місці виростали гриби. В Німеччині та Франції вірили, що в цих кільцях відьми і чорти влаштовували свої шабаші. Були й інші цікаві думки: нібито, ці кільця вказують на місця захоронення скарбів, які закопали гноми і тролі. Але щоб знайти і викопати скарб, треба було натерти очі розрив-травою, щоб побачити золото. Справа ускладнювалася тим, що розрив-траву потрібно було знайти під час цвітіння. А цвіла вона, як і папороть, тільки на Івана Купала опівночі. Цвітіння тривало дуже короткий час, і ніхто не встигав прочитати потрібні для цього випадку три молитви. Тому і зачарованого скарбу у відьминих кільцях ще ніхто не знаходив. В Голландії вважали, що в цих кільцях відьми та інша нечисть вночі збивають масло, а тому селяни намагались не випасати корів в середині кільця, щоб не зіпсувати молока. Більшість людей також всіляко уникали цих місць і не збирали там грибів. Дехто шукав більш правдоподібні пояснення і робили припущення, що ці кільця утворилися від удару блискавки. І навіть побутувала думка, ніби відьмині кола – це місця висадки інопланетян.

 

Говорушка сірувата (Clitocybe nebularis (Batsch) Quél 1857)
Говорушка сірувата (Clitocybe nebularis (Batsch) Quél 1857)

 

Тільки на початку ХІХ століття вченим вдалося розвіяти таємниці навколо цього природного явища. Як відомо, гриби, що ми звикли бачити, це тільки плодові тіла, а справжній гриб розвивається у вигляді грибниці, яка зростає в ґрунті або підстилці. В деяких грибів грибниця або міцелій розростається радіально, по колу. В період плодоношення плодові тіла грибів розвиваються на периферії грибниці, утворюючи при цьому різного розміру кільця. Ці кільця в основному зростають на відкритих місцях і досягають іноді величезних розмірів – до 200 м в діаметрі! За сприятливих умов, їх вік може становити близько 800 років. Такими колами можуть зростати печериці, зонтики, лисички, рядовки, говорушки, лучні опеньки та інші гриби. В середині кільця, в його центральній частині, і за його межами в безпосередній близькості від плодових тіл гриба трава розростається буйно і має інтенсивне зелене забарвлення. Між цими зонами ріст трави пригнічений, іноді відмічається її відмирання. Пояснюється це тим, що молода, найбільш активна частина міцелію розміщена на периферії, де утворюються плодові тіла, міцелій густо пронизує ґрунт в цьому місці, утворює іноді щільні сплетіння, які утруднюють нормальний доступ води до коренів рослин, що призводить до їх відмирання. Також гриби, особливо в період розвитку плодових тіл, активно конкурують з рослинами за мінеральні речовини та мертву органіку. В центрі кругів грибниця відмирає, ґрунт збагачується продуктами розпаду і мінералізації, які стимулюють ріст рослин. Стимуляція росту спостерігається і за межами кільця в зоні наростання молодого міцелію. За допомогою потужних ферментів міцелій гриба розкладає органічні речовини, які знаходяться в ґрунті, а ґрунтові мікроорганізми перетворюють аміак в нітрати, які використовуються рослинами.

 

Існує й багато місцевих міфів про гриби, якими послуговуються грибники на Прикарпатті. Деякі з цих міфів я спробую пояснити з наукової точки.

 

Для Гнойовика (Coprinus comatus (O.F. Müll.) Gray 1797) характерний надшвидкий ріст
Для Гнойовика (Coprinus comatus (O.F. Müll.) Gray 1797) характерний надшвидкий ріст

Міф перший. Гриби можуть вирости за одну ніч, або зразу після дощу. Насправді, це не так – лише 1-2 см, максимум 4 см приросту за добу, та й то за сприятливих обставин може прибавити плодове тіло. Надшвидкий ріст притаманний тільки деяким грибам з родини Гнойовиків (Coprinaceae) та деяким іншим, і якщо якийсь гнойовик чи дощовик виростає за одну ніч, то він часто і не буває більшим як 3 – 4 см. Більшість плодових тіл відомих науці грибів виростають за 6-10 днів залежно від виду. Бувало, в дитинстві, коли я з друзями випасав худобу, часто знаходив біля лісу маленьких підосичників. Просто заради цікавості, я прикривав їх листям і кожен день дивився наскільки вони підросли. Через 4-5 днів гриби досягали товарного вигляду і я, з почуттям виконаного експерименту відправляв їх в пакет до компанії інших грибів, за умови, що до цього часу ці гриби не знаходив якийсь досвідчений грибник, або вони не полягли під копитами корів.

Насправді, міф цей дуже просто пояснюється наступним чином. Людина могла йти лісом і не помітити гриба. Наступного дня, йдучи по тій самій стежці, ця сама людина знаходила цього гриба, оскільки вона подивилась на місце, де ріс гриб, з іншого ракурсу, під іншим кутом. Тому в цієї людини і складалося враження, що гриб виріс за одну ніч.

 

Білий гриб (Boletus edulis Bull. ex Fr. 178)
Білий гриб (Boletus edulis Bull. ex Fr. 178)

Міф другий. Якщо ти знайшов гриба, але не зірвав його, він більше не виросте. Також поширений міф в наших краях. Наведу один приклад. Якось, будучи на продуктовому ринку, я вирішив зайти у відділ, де завжди продавали свіжі гриби. Купувати там я нічого не збирався, а просто хотів дізнатись, які зараз гриби зростають в лісі, і в якій кількості. Грибів було багато, але привернула увагу одна бабця, яка виставила свої козарики (підберезники – ред.) у вигляді однакових купок. В одній з цих купок були складені найменші екземпляри, деякі з них не перевищували 5-6 мм. На моє запитання, навіщо вона зривала такі маленькі грибочки, адже їм ще рости й рости, жіночка авторитетно і з виглядом знавця заявила, що якщо ти натрапив на гриби, то вони більше не виростуть, і тоді єдиний вихід – покласти їх в торбу. Всі мої намагання переконати її в протилежному виявились марними. Не помогли навіть наведені приклади з власного досвіду. Є безперечно люди, які сліпо вірять в ці баєчки, але я думаю, що деякі цим просто прикривають свою жадібність, небажаючи, щоб гриби-недомірки, коли вони підростуть, дістались комусь іншому. Як я уже розповідав вище, гриби, які прикривав листям, чудово росли, немаючи наміру зупинятися, скільки б я на них не витріщався. Якщо раптом і припиняв гриб рости після того як його побачила людина, про що  розповідають, то це тільки в наслідок пошкодження грибниці. У багатьох грибників є погана звичка – ворушити і розгрібати палицею чи руками листя підстилки. Робити так неможна, оскільки при цьому можна пошкодити грибницю, яка часто розташовується у лісовій підстилці, а не ґрунті. Саме це і є причиною зупинки росту плодових тіл грибів, а все решту повр’я і байки.

Міф третій. Якщо суха погода, то червивих грибів більше. Побутує й така думка. Насправді ж, кількість личинок не залежить від опадів. Основне – це температура повітря. Чим вона вища, тим “хробачків” стає більше, і навпаки. З вологістю більше пов’язана кількість слимаків, які теж викликають невдоволення грибників.

 

Поліпорус або баранячка (Polyporus umbellatus (Pers.) Fr. 1821) - рідкісний гриб занесений до Червоної книги України
Поліпорус або баранячка (Polyporus umbellatus (Pers.) Fr. 1821) - рідкісний гриб занесений до Червоної книги України

 

І якщо деякі міфи і легенди становлять собою якусь літературну цінність, з деяких можна просто посміятись, то існують різні забобони щодо “простих” правил визначення грибів на предмет їх отруйності чи їстівності, дотримування яких може призвести до прикрих наслідків. Зараз ці псевдоправила визнані фахівцями-мікологами небезпечними і шкідливими, яких ні в якому разі не можна дотримуватися через загрозу отруїтися. На жаль, багато людей все ще слідують цим забобонам, через що все ще зберігається статистика грибних отруєнь. Ось деякі з них:

1. Личинки комах і слизні не їдять отруйних грибів. Їдять, причому, навіть найбільш небезпечних. Я сам пересвідчився, коли препарував бліду поганку і поклав зрізи з гриба сохнути. На другий день м’якоть шапки і ніжки була поточена личинками грибних комариків, які були в грибі. Та й неодноразово знаходив у лісі отруйні гриби, наполовину об’їдені різними слимаками.

 

Бліда поганка (Amanita phalloides (Fr.) Link) - смертельно отруйний гриб!
Бліда поганка (Amanita phalloides (Fr.) Link) - смертельно отруйний гриб!

2. Отруйні гриби обов’язково повинні мати неприємний запах. Хоча деякі отруйні та неїстівні гриби дійсно неприємно пахнуть, вивести з цього якесь загальне правило не можна. Запах тієї ж блідої поганки, яка є найотрутнішим грибом в світі, нічим не відрізняється від запаху печериць та інших їстівних грибів.

3. Якщо головка цибулі або часника темніє при варінні їх разом з грибами, то серед них є отруйні. Потемніння часника або цибулі можуть викликати як отруйні, так і їстівні гриби, в залежності від наявності в них ферменту тирозинази.

4. Отруйні гриби обов’язково повинні викликати скисання молока. Скисання молока відбувається з допомогою ферментів пепсину і реніну, а також органічних кислот, які можуть міститися як в їстівних, так і в отруйних грибах.

5. Опущена у відвар грибів срібна ложка чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби. Потемніння срібних предметів залежить від хімічної дії на срібло амінокислот, які містять сірку, в результаті чого утворюється сульфід срібла чорного кольору. Такі амінокислоти є і в отруйних, і в їстівних грибах.

Ще раз повторюся, що ці методи є абсолютно неприйнятними до застосування, а єдиний спосіб визначення отруйних грибів – знати їх вигляд. Тому, якщо ви не впевнені у грибі, краще його не збирати.

 

Перекази і легенди про гриби пройшли через віки, вони передаються з покоління в покоління, є невід’ємною частиною самобутності народу так само як і казки, пісні, традиції, народні звичаї та вірування. Тому їх, як і всяку народну творчість, потрібно зберігати, а от чи вірити в них, чи ні – це вже справа особиста. Деякі з них вартує взагалі забути і ні в якому разі не застосовувати на практиці. Головне, – це провести межу між народною мудрістю і тим, що називається вигадкою…

admin Written by:

26 Comments

  1. Якраз скоро сезон грибів-цікаво було почитати такі факти. В карпатах деколи ще і не таке зустрінеш. А взагалі автору блога респект-пізнавально:)

  2. Серпень 20, 2009
    Reply

    Як зажди дуже цікаво. Дякуємо.

    P.S.
    Чи можу Вас щось попросити? Увесь текст утворює суцільний стовпець букв, які зливаються в одну масу. Читаючи такий текст очам дуже важко “втримуватись” на рядку, бо мало орієнтирів за якими читач може розуміти яку частину тексту читається в даний момент.

    Оптимально – розбивати текст на абзаци (за допомогою HTML елементу ) – що в вас іноді і зроблено. але, по-перше, досить нечасто, а по-друге стиль оформлення тексту такий, що відступи між абзацами відсутні, тому поділ тексту на дрібніші, логічні частини, не має жодного ефекту.

    За відображення тексту відповідають каскадні таблиці стилів (CSS), в яких описано як саме треба показувати усю інформацію.

    Якщо у файл стилю, що використовується зараз на сторінці ( /wp-content/themes/autumn-concept-10/style.css ) додати таке:

    .MsoNormal
    {
    padding-bottom: 25px;
    }

    то кожен абзац статті буде “відсувати” інформацію що нижче на 25 точок.

    Вживаючи абзаци досить часто (в Вебі, через специфіку читання з моніторів, прийнято робити це навіть частіше ніж в паперовій літературі) та створивши візуальні відступи між ними Ваші матеріали буде не лише приємно, але й легко читати! 🙂

    Дякую за те що дочитали. 😉

  3. Серпень 20, 2009
    Reply

    Дійсно багато є різних міфів, але у нас другий міф був інший – якщо доторкнувся до гриба – то рости він більше не буде, а якщо побачив – то ще буде рости. 🙂

  4. Серпень 20, 2009
    Reply

    Ужгородський натуралісте 🙂 , втішений, що Вам сподобалась стаття. Інтернет-журнал “Станіславівський натураліст” – це блоґ, де статті дописуються колективом. Ваша похвала автора блоґу стосується усіх авторів і дописувачів.

  5. Серпень 20, 2009
    Reply

    Пане Юрій, радий вітати нашого постійного читача 🙂 🙂 🙂 !
    Ваш коментар таки стало духу дочитати до кінця 😉 . Дякую за корисні поради – у наступних статтях будемо вживати відповідних засобів форматування. Взагалі, ми розділяємо абзаци за допомогою ілюстрацій (правда, у великих статтях воно так не є)

  6. Серпень 20, 2009
    Reply

    Пане yAnTar, радий вітати нашого постійного читача 🙂 🙂 🙂 ! Автор статті торкнувся лише декотрих міфів, а насправді їх дуже багато. Наприклад, у нас на Опіллі, вважають, побачивши маленького білого гриба, потрібно обов’язково зажмурити очі, бо інакше гриб зів’яне або з червивіє і не виросте… От такий міф 🙂 .

  7. Серпень 21, 2009
    Reply

    >Дякую за корисні поради – у наступних статтях будемо вживати відповідних засобів форматування.
    >Взагалі, ми розділяємо абзаци за допомогою ілюстрацій (правда, у великих статтях воно так не є)

    Так, Ви їх вже, часто. вживаєте – але це не має ефекту бо що з абзацами, що без них – текст виглядає монотонною стіною, бо між абзацами немає візуальних відступів.

    Вищезапропоноване, мною, доповнення до фалу CSS автоматично виправить цю ситуацію в нових, та вже існуючих статтях.

  8. Вересень 27, 2009
    Reply

    То які грибочки порекомедуєте для тещі? 🙂

  9. Вересень 27, 2009
    Reply

    Пане Прометей, я розумію – Ви думаєте, але майте Бога в череві, навіщо зводити “любу маму” зі світу 😉 .

  10. євген новосад
    Лютий 20, 2010
    Reply

    назагал хороша пізнавальна стаття, особливо для тих читачів, які лиш знайомляться з темою, а розвіювання побутових легенд стосовно визначення лтруйності вкрай корисне. за це автору респект. я особисто намагаюсь прочитувати усю доступну літературу присвяцену грибам. це пояснюється і звичайним інтересом до теми і бажанням при можливості отримати вдповіді на запитання, які собі ставлю. сподіваюсь колись діждатись і статті присвяченої специфічним карпатським грибам

  11. Лютий 21, 2010
    Reply

    Пане Євгене, гадаю, що автор піде Вам на зустріч і продовжить цикл публікацій про гриби.

  12. Ірина
    Квітень 25, 2010
    Reply

    Дуже гарний матеріал!!=)
    Дякую!!

  13. Квітень 25, 2010
    Reply

    Пані Ірино, дуже тішимося, що Вам довподоби ця стаття. Маємо надію, що Ви залишатиметися нашою постійною читачкою.

  14. […] Грибні смаки людей різні. Дехто полюбляє лисички, іншим більш до смаку підберезники чи маслюки, ще іншим найбільш смакує грибна підливка із сироїжок. Однак, найбажанішим трофеєм у кошику кожен грибник все ж вважає білого гриба. Рідко хто надасть перевагу іншим представникам грибного царства перед боровиком. До прикладу, в українських Карпатах, горяни, інших грибів, окрім білого і лисички до останнього часу не визнавали. Проте, так можна сказати не про всіх. На відміну від жителів Східної Європи: України, Польщі, Словаччини, Білорусії чи Росії, де третє полювання є дуже популярним, мешканці більшості західних держав, як от Швейцарії, Франції, Італії, Англії та інших, не визнають цього гриба. В Сполучених Штатах Америки білі гриби, як і інші дикорослі гриби взагалі не вживаються в їжу (виняток становлять декотрі північні штати – авт.). Також не можна назвати відношення до боровика теплим в Африці, на Кавказі, країнах Сходу. […]

  15. леся ну і що
    Квітень 6, 2011
    Reply

    це хороший сайт за 5 бальною системою поставила б 4,5 чесно від душі!!!!!!!!!!!!

  16. Квітень 6, 2011
    Reply

    Отже, пані лесю ну і що, є перспективи до подальшого розвитку 😉

  17. Л
    Липень 18, 2012
    Reply

    Напишіть, будь-ласка, про трюфелі. Чи ростуть вони у Карпатах, коли іх знаходили?

  18. Л
    Липень 18, 2012
    Reply

    Напишіть про гриб трюфель. Чи росте у наших лісах? Коли його тут знаходили?

  19. Липень 18, 2012
    Reply

    Пане/пані Л, попросимо автора висловитись стосовно трюфелів в Україні 🙂

Написати відповідь до admin Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 + 2 =