ПИЛЬНО ВДИВЛЯЙТЕСЬ У НЕБО!

Зорепад
Зорепад

Андрій М. ЗАМОРОКА

То був серпень 2006-го року, коли ми з товаришами мандрували через Мармароські гори, або як їх ще називають Гуцульські Альпи. Мабуть із пам’яті ніколи не зітреться згадка про нічний перехід Білим Потоком – темні височезні гори, занімілий ліс і безмежно глибоке зоряне небо… Над нами раз-по-раз небосхил прокреслювали “зірки, що падають”, а ми зупинялись аби знову і знову загадати бажання… Серпень – то час зоряних дощів, які називаються “Персеїди”.

Персеїди на небосхилі
Персеїди на небосхилі

Неймовірної краси астрономічне явище – зорепади – щороку можна спостерігати з кінця липня до кінця серпня. Міріади дрібних метеорів – розміром із піщинку, згорають в земній атмосфері. Вони прокреслюють то прямі суцільні, а часом, переривисті лінії, то спалахують у вигляді вервечки, а іноді навіть у вигляді однієї або кількох вогняних куль. Дехто зі спостерігачів, котрі не знають про час зорепадів, повідомляють про НЛО та інші уфологічні явища… Хоча насправді – це лише метеори… Астрономи прогнозують, що пік зоряних дощів цьогоріч спостерігатиметься 11-12 серпня, досягаючи 60-80 метеорів на годину. По метеору щохвилини! Причому, це явище можна обзервувати з будь-якої точки планети, але найкрасивіше воно лише у північній півкулі.

Слід згорілого метеору
"Перевернутий" слід згорілого метеору

Серпневі зорепади отримали наукову назву Персеїди, оскільки з’являються на небосхилі зі сторони сузір’я Персея. Вони є залишком від “хвоста” комети Світа-Тутля, яка востаннє пролетіла повз Землю 1992 року, розсіявши у міжпланетному просторі мікроскопічні частинки водяного льоду, газів та піщинок. Комета Світа-Тутля обертається довкола сонця з періодом 135 років, і наступне її наближення до Землі на відстань 0,15 астрономічних одиниць (1 астрономічна одиниця (а.е.) = відстані від Сонця до Землі = 149 597 870,610 км) очікується у 2126 році. Отож, щорічно Земля проходить через пилову хмару, “виловлюючи” мільйони і мільйони метеорів.

Бувають і такі сліди...
Бувають і такі сліди...

Найдавніші відомості про метеорний потік Персеїд вчені знайшли у манускриптах Далекого Сходу– приблизно 2000 років тому, – а у Європі письмові згадки датуються раннім сереньовіччям, коли їх називали “Сльозами святого Лаврентія”.

Для того, аби побачити зоряні дощі Персеїд у всій їх красі, вартує податися у мандри цими днями, скажімо, у гори або на ріку. Найголовніше, – подалі від міських вогнів, які засліплюють зорі і небосхил. Ні чого вдивлятись у небо тоді, коли світить Місяць – його світло приховує більше, ніж половину усіх метеорів.

Розміщення сузір'їв та радіанту Персеїд на зоряному небі
Розміщення сузір'їв та радіанту Персеїд на зоряному небі

Для тих, хто не знає де знаходяться сузір’я Персея і Андромеди слід орієнтувати свій погляд на північно-східну частину неба. Саме звідти “падатимуть” зорі до Ваших ніг…

admin Written by:

10 Comments

  1. Юра
    Серпень 12, 2009
    Reply

    Ех, лежати б та спостерігати за метеорами. Та ще й у горах! 😉

  2. Серпень 12, 2009
    Reply

    Дякую, буду слідкувати за небом, минулого року сидів з міні-штативом і фоткав небо.
    А фотографії ваші, якщо так, то чим сфотографовано ?

  3. Серпень 12, 2009
    Reply

    Так, Юра, саме нині збиралися поїхати з друзяками у Карпати – десь в околиці заповідника “Ґорґани”, проте, погода зіпсулась і неба не буде видно, тай мокнути під дощем немає великого бажання 🙁 … Тож цього року Персеїд не побачити 🙁 …

  4. Серпень 12, 2009
    Reply

    yAnTar, для фотографування нічного неба звичайні цифрові мильниці, як і плівкові негодяться. Існує кілька варіантів фотографування зірок – це короткочасна витримка і кількагодинна витримка. Перша світлина зроблена при витримці 40-60 хв – видно, що крони дерев трошки розмиті і зірки ліворуч ледь витягнуті. Друга світлина – зоряне небо на пустелею (США) – зроблена при витримці 7-10 годин (!) – від заходу до сходу сонця. Видно, що зірки перетворились на дуговидні смуги в результаті обертання Землі, лише Полярна зоря не змістилась. 3-5-а світлини – це короткочасна витримка.
    Я не знаю як у сучасних цифрових фотоапаратах, але у старих плівкових “Зенітах” та “Києвах” є ручна витримка, і діафрагму можна відкрити на потрібний час. Гадаю у професійних цифрових така функція також наявна. Бажаю успіхів у фотографуванні. І, зрозуміло, необхіден штатив 😉 .

  5. Serge
    Жовтень 29, 2009
    Reply

    Витримка на першій фото не перевищує хвилини, оскільки при більшій витримці зірки помітно витягнулися б. На другій фото витримка близько 10 хвилин, саме на такій витримці зображення зірок витягнуться у такій мірі. Якщо б знімок робився протягом усієї ночі, лінії були б закручені щонайменше на чверть повного оберту

  6. Листопад 1, 2009
    Reply

    На мильницях є повністю ручні режими – можна виставляти і діафрагму і витримки навіть до 15 хв – так що можна і мильницями фоткати.

  7. Травень 17, 2010
    Reply

    На другому фото аж голова кругом іде!!!

  8. Травень 17, 2010
    Reply

    Красиво. Чи не так, пані Анно.

Написати відповідь до admin Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 1 =