Андрій М. ЗАМОРОКА
Туристичний сезон у розпалі, і тисячі відпочивальників, хто з наплічниками, а хто на курорти, тягнуться до зелених Карпат, аби посеред спекотного літа зануритись у прохолоду їх річок та смарагдове море смерекових та букових лісів. Для жителів рівнин і далеких східних меґаполісів тут усе незвичне – і природа, і традиції, і побут… У липні – серпні Карпати буяють цвітом, ягодами і грибами. Туристи часто їх збирають, варять і споживають, не завжди знаючи, чи не є вони отруйними. Ця стаття є бліц-екскурсом щодо найбільш небезпечних рослини Українських Карпат.
Вовчі ягоди (Daphne mezereum L.) – вид родини Тимелейові (Thymelaeaceae Juss.), представлений життєвою формою куща, заввишки до 1,5 м.
Про Вовчі ягоди чули усі, але мало хто знає як вони виглядають, хоча трапляються часто у дикій природі, особливо у лісах. В Україні зростає 5 видів, а у Карпатах один – зображений на світлині. У англійській мові Вовчі ягоди мають дуже дивну назву – Райська рослина (Paradise Plant), очевидно через їх дуже красиві і запашні квіти, що розцвітають ранньою весною. Дафне мезереум – це найбільш токсична рослина у карпатському реґіоні. Усі частини рослини містять сильнодіючі дафнетоксини: дафнін, коконін – алкалоїди, мезереїн – токсична смола. Вовчі ягоди не поїдаються жодними тваринами. Вважається, що смертельною дозою для людини є 10-15 ягід, які мають дуже привабливий яскраво-червоний колір. Симптоми отруєння проявляються впродовж кількох годин після споживання – це тремор рук, розширення зіниць очей, набряк слизових оболонок ротової порожнини і носоглотки, їх крововиливи, блювота, пронос, непритомність і можлива смерть.
Чемериця біла (Veratrum album L.) – вид родини Лілійних (Liliaceae Juss.), представлений життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 1,6 м.
В Україні зростає два види, – власне, Чемериця біла та Чемериця чорна (Veratrum nigrum L.), українські ботаніки виокремлюють ще третій вид – Чемерицю Лобеля (Veratrum lobelianum Bernh.), хоча це лише підвид Чемериці білої. Токсичність цієї рослини була відома ще у Елладі та Давньому Римі. Її завжди використовували для виготовлення сильнодіючих отрут і не лише з метою вбивства певної особи, але й проти щурів та бліх… Найбільш токсичною частиною Чемериці є її м’ясисте кореневище, яке депонує низку різних видів алкалоїдів: вератридинн, протовератрин, цевадин, ґермерин, ґермін, рубієрвін, ізорубієрвін та ін. На основі Чемериці розробляють лікарства проти раку. Листя, стебла і квіти містять значно менші концентрації токсинів, проте, можуть спричинити сильне отруєння. Чемериця діє на нервову систему людини, спричинюючи блокаду передачі нервових імпульсів, зупинку дихання та серцебиття… Смерть наступає при дуже мізерних концентраціях алкалоїдів у крові, наприклад, смертельна доза вератридину – 0,17-0,4 нанограми (!) на мілілітр крові, а цевадину – 0,3-0,5 нанограмів на мілілітр крові [1 нанограм = 0,000 000 001 грама]. Симптоми отруєння проявляються впродовж кількох годин після вживання Чемериці – це нудота, блювота, розкоординація рухів (людина наче п’яна), параліч і смерть.
Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora Mill.) – вид родини Ранникових (Scrophulariaceae Juss.), представлений життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 1,2 м.
Отрути на основі Диґіталісу відомі ще з античності, вважається, що саме настоянкою Наперстянки на вині було отруєно Олександра Македонського. У середньовічній Європі з неї виготовляли ліки, проте дуже часто траплялись летальні випадки, тому популярність настоянок з цієї рослини зійшла нанівець. Лише у ХІХ столітті спиртові витяжки з наперстянки були введені у медицину з метою лікування серцево-судинних захворювань. У англійській мові Наперстянка отримала дві назви: Дзвоники мерця (Dead Man’s Bells) та Відьмин вогонь (Witches’ Gloves). На відміну від двох попередніх видів, Диґіталіс ґрандіфльора є менш отруйним. Основним токсином є глюкозид діґітоксин, який міститься в усіх частинах рослини. Симптоми отруєння проявляються у вигляді нудоти, блювоти, кишкових колітів, анурексії, проносу, гарячки і марення, згодом розпочинаються галюцинації, послаблення кров’яного пульсу, тремору, конвульсій та смерті.
Борець або Аконіт (Aconitum L.) – рослина родини Жовтецевих (Ranunculaceae Juss.), представлена життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 1,8 м.
В Україні розповсюджено 19 видів Аконіту, 10 з яких зростають у Карпатах. Ззовні Борці дуже схожі між собою і їх може розрізнити лише фахівець, тому у статті вони наведені під загальною назвою Аконіт. Аконіти здавна використовуються у традиційній китайській та індійській медицинах, у Європі їх застосовували з часів Давньої Греці та Риму. Основним отруйним компонентом аконіту є алкалоїд аконітин, що є нейротоксином, який відкриває натрієві канали на поверхні мембран клітин, блокуючи, таким чином, нервові імпульси. Смертельною для людини є доза 1,5-6 міліграм. Аконітин дуже швидко поглинається слизовими оболонками рота і кишківника, проте, що найцікавіше, так само швидко він проникає через шкіру у організм. Дія отрути проявляється уже через кілька хвилин (!) – виникає відчуття оніміння (парестезія) у ділянці проникнення токсину, яке розповсюджується по всьому організмі, згодом наступає повна втрата чутливості (анестезія), починає морозити, спостерігається активне потовиділення, іноді отруєння супроводжується проносом. При значних концентраціях – наступає смерть.
Арніка гірська (Arnica montana L.) – вид родини Айстрових або Складноцвітих (Asteraceae Martinov), представлена життєвою формою багаторічних трав, заввишки до 35-40 см.
Жовтогарячі квіти Арніки гірської на альпійських і післялісових луках Карпат завжди причаровують туристів, проте, ця рослина є отруйною, оскільки містить алкалоїд геленалін. Дана речовина легко проникає через слизові оболонки та шкіру в організм, спричинюючи інтоксикацію. Дія геленаліну не є такою потужною, як алкалоїди і глікозиди вище згаданих видів, але при приготуванні чаїв чи спиртових витяжок можливе передозування ним. При цьому спостерігається нудота, ускладнене дихання, блювота, пітливість, кишкові коліти, пронос, можлива зупинка серця.
Задля запобігання прикрим випадкам, потрібно знати отруйні рослини “в лице”. Уважно вдивіться у фотографії і за пам’ятайте їх. Не зривайте отруйних рослин, не вживайте їх у їжу, не готуйте з них настійок і чаїв. Будьте обачними і хай Вам щастить.
дякую за інформацію! дуже цікаво і корисно!
Дуже прошу, маю на те сподівання, що Вам допоможе ця публікація.
Анемона дібровна – рахується як отруйна рослина!??? 🙂 можна розширити список?! 🙂
Пане Олександре, не тільки Анемона дібровна є отруйною, а майже усі представники родини Жовтецевих, куди належить і згаданий у статті Аконіт, троте їх токсини не є смертельно небезпечними, а збирання квітів анемони на букети ще нікого не вбило. Мета публікації застерегти від контакту із найбільш небезпечними рослинами, а список можна доповнювати і тирличами, і борщівниками, і навіть орхідними, але у тому немає сенсу…
зрозуміло=)) Спасибі.
Прошу дуже! 😉
Арніка??????????
Ви шо????
Я сам збирав її у горох і потім пив чай!!!
Живий!
Пане Андрій, алкалоїд геленалін має дуже сильний вплив на серцевий м’яз – при високій його концентрації зумовлює зупинку серця.
Свого часу, я також “бавився” трав’яними чаями, і арніка була в тому числі. Я також живий 🙂 . Проте, у медичній практиці відомі випадки смерті людей від передозування геленаліном при вживанні чаїв і спиртових витяжок. Тому на майбутнє пам’ятайте, що небезпека може критися не у далекому невідомому, а поруч у знайомих речах. Хай щастить.
в порпулярній ( загальнодоступній ) літературі дуже мало інформаціцї про нашу унікальну рослину – ” пізньоцвіт осінній “! якщо є така можливість, хотілося би отримати більше інформації про неї.
Пане Євгене, Пізньоцвіт осінній, на правду, цікава і рідкісна рослина. Росте вона на вологих луках і зацвітає наприкінці вересня – початку жовтня, через що й отримала назву Пізньоцвіт, а наукова назва – Colchicum autumnale L., отримана від місцевості Колхіди в Передкавказзі. Рід Пізньоцвіт налічує понад 30 видів із широкими ареалами. На теренах Передкарпаття і Карпат зростає Пізньоцвіт осінній. По Передкарпаттю проходить східна межа його ареалу. Усі колхікуми є отруйними рослинами і містять сильнодіючий алкалоїд колхіцин, що може проникати через шкіру. Колхіцин також викорстовується для лікування онкологічних захворювань.
ДЯКУЮ ЗА ІНФОРМАЦІЮ
Пане Константине, гадаю стаття принесла Вам користь.
О_о,якраз для реферату!Дякую,дуже цікаво!
Пане Олексію, сподіваюся, завдяки “Станіславівському натуралісту”, Ви отримаєте гарну оцінку за реферат. Залишатесь із нашм журналом.
[…] Чемерника – його отруйність. До слова, назва іншої отруйної рослини – Чемериці, також має корінь […]
[…] фактом про підсніжники є те, що усі вони містять токсичні речовини – алкалоїди нарведин – у цибулинах, та галантамін – в […]
[…] щавлю, а на галявинах, наче свічки, підіймались чемериці Лобеля. Білими плямами вкраплювався жовтець платанолистий, […]
Дуже дякую використаю в презентації
Дуже прошу, пане Ігоре, не забувайте згадати “Станіславівський натураліст”
Справді! Для реферату як раз! Дякую пане admin = )
Якраз для реферату! дякую пане адмін =)
Дуже прошу, пане Владиславе!
Так стаття корисна.Дивно,які тирличі і орхідні є токсичними.Добре,що ваш сайт відвідують освідчені люди.А неосвідчені міркують так,якщо отруйне чи шкідливе-обовязково знищити.Не раз бачив,як знищують такі рослини і тварини(гадюкам голови відрізали,жаби-ропухи,які шукаючи вологи залазили у приміщення-вбивали,думаючи,що то сусідки відьми насилають і т.д)
Ну, пане Igor S, забобони є надто живучі у народній ментальності, адже простіше сліпо вірити, а ніж намагатись відшукати істину…
Дякую за цікаву сторінку про отруйні рослини Карпат. Я учениця 3 А класу. Мені ці дані пригодилися для предмету Охорона здоров’я .
Пані Марино, сподіваюсь Ви отримали гарну оцінку 😉
[…] ярусу найчастіше входять Ліщина (Corylus avellana L.), Вовчі ягоди (Daphne mezereum L.), Бруслини европейська (Euonymus europaea L.) та […]
Напевно мені на почту не прийшла Ваша відповідь і лише зараз я на неї натрапив. В кожному випадку дякую. Для мене особисто ця рослина зараз неє якоюсь дивовижкою, а от перша зустріч із нею була просто шоковою. Було це в перший рік мого проживання на Прикарпатті восени 1192 року. Трапилось це на лісовій галявині в околиці Посічі. Пізніше бачив масове цвітіння пізньоцвіту на делятинських горбах (придорожні присадиби), на Косівщині. Звісно,- тему вивчив як міг. Найбільш здивований був тим, що колхіцином (препарат – колхамін) лікуються неоперабельні форми раку.