ЖИВІ РИФОВІ КОШТОВНОСТІ

corall-reef.jpg

Дмитро Бажанський  

Людська діяльність зачіпає увесь земний простір, втім числі, і коралові рифи. Сьогодні над ними нависла гостра небезпека загибелі. Вразливий до зовнішніх впливів, він з його фантастичним різноманіттям видів, кольорів і форм може зникнути назавжди, перетворившись у безплідну пустелю тропічних морів. Людство повинно зберегти цю унікальну екосистему, і буде дуже шкода, якщо ми втратимо можливість поринання у паралельну реальність, що робить наш світ багатшим і різноманітнішим.
  

Я завжди, з великим захопленням, сидячи перед екраном телевізора, розглядав паралельний вимір, – а інакше коралові рифи і не назвеш. Живий світ оточений синьою блакиттю, такий далекий від людської цивілізації, наповнений фантастичними морськими створіннями, кожна з яких живе своїм таємничим життям. Найзахоплюючими у цьому дивовижному різноманітті природи, для мене, є коралові риби. Ця категорія є, радше, екологічною, а ніж систематичною, бо до неї належать риби з різних родин, рядів і навіть класів. Між собою коралові рибки пов’язані, перш за все, зовнішньою схожістю – строкатим багатством кольорів і форм, а також унікальним середовищем існування – кораловим рифом. Деякі з них постійно живуть на рифі, інші сюди припливають для розмноження, а декотрі з’являються лише на кілька днів у році при міґраціях, або лише у визначений період доби. Загалом коралових риб налічується близько 2800 видів. З-поміж них такі відомі як риби-ангели, риби-клоуни, риби-метелики, риби-папуги, риби-хірурги, риби-зебри, морські коники, скати-хвостоколи, акули, баракуди, мурени і багато-багато інших.
Ясна річ, яскраві і строкаті барви коралових риб – це їх найпевніша риса і особливість. Але для чого рибам така яскравість, адже так вони привертають увагу хижаків, яких на рифі так багато? Насправді, яскраві плями, смуги, і цятки допомагають рибі зливатись із довколишніми коралами, які являють собою хитросплетіння різноколірних вапнякових гілок поліпів. Наявність малюнка на тілі риби, рівнозначне камуфляжу вояка, дозволяє так добре замаскуватись, що хижак і не помітить завмерлу жертву, а до того воно ще й асиметричне. А деякі отруйні риби мають попереджувальне забарвлення, впадаючи у око хижака першими, але їх усі остерігаються.
Помаранчева з чорними та білими смугами рибка-клоун або Амфіприон своїм забарвленням досягає двох цілей: по-перше, дуже добре маскується між щупалець актиній, а по-друге, легко розпізнає особин свого виду. Амфіприони відомі проявами протокооперації – співжиття, з актиніями. При тім різні види Амфіприонів конкурують за володіння актинією, а часом, доходить навіть до сутичок. Актинії – родичі наших прісноводних гідр, але більші у тисячі разів, вони живляться рибою, яку паралізують жалкими щупальцями, а потім заковтують. Для того аби не стати сніданком чи обідом актинії і не постраждати від її жалких клітин – кнід, Амфіприони виробили складний механізм захисту. Їх тіло вкрите щільним слизом, в якому присутній нейтралізатор або інґібітор отрути кнід. Він виробляється організмом риби завдяки постійному контакту зі щупальцями. Певна річ, Амфіприони можуть нормально жити і без свого партнера – актинії, але риба, яка таке тривале існування спричиняє розвиток чутливості до отрути кнід. Тому, перш ніж повернутись до актинії, рибка-клоун плаває трохи осторонь час від часу торкаючись щупалець, допоки не виробиться інґібітор, а вже тоді сміливо можна повертатись у рідні пенати.
Риф утворю справжні сади і навіть ліси з гіллястих коралів, які є ідеальним місцем для сховку та життя тисяч дрібних рибок. Жоден хижак не наважиться влаштовувати погоні і їх гущавинах. Поміж гіллястих коралів плавають зграйки дрібних Дасцилусів. Їх молодь, разом із рибами-клоунами, живуть між щупальцями актиній. Кожна зграйка дорослих Дасцилусів, у якій, часом, налічується 50-100 особин, займає лише один великий галузистий корал, який ревно обороняють, бо він є їх єдиним сховком. Рідко яка рибка зі зграйки віддаляється більш ніж на 1-2 метри від свого житла, а в момент небезпеки, всі Дасцилуси миттєво ховаються між густими гілками коралу. Цікавою є соціальна структура їх зграйки – скільки не було б особин, усі вони є самками, а між них присутній тільки один самець. Якщо зграйка розростається, то сильніші рибки займають центральну – найбезпечнішу, частину коралу, а слабших витісняють на периферію, де ті стають легкою здобиччю для хижаків.
Повсюдно на рифі видніється білий кораловий пісок, який утворюється рибами-папугами, які живляться поліпами. Ці, доволі великі риби, мають міцні, злиті у своєрідний дзьоб, зуби, якими вони обкушують верхівки гілок поліпів і дроблять черепашки молюсків, дістаючись до їстівної м’якоті. Через їх кишківники проходять кілограми вапняку, який при взаємодії із соляною кислотою шлунку мав би перетворюватись на вуглекислий газ, тоді тіло риби було б надзвичайно роздутим. Проте, їх травні ферменти діють у лужному або нейтральному середовищах, і вапняк виходить з організму у вигляді дрібненького білого піску, яким так славляться тропічні пляжі. Риби-папуги за своє життя кілька разів змінюють своє забарвлення, тому раніше, ще до використання методів аналізу ДНК, вчені їх описували як цілком різні види.

admin Written by:

8 Comments

  1. Dayana
    Травень 28, 2008
    Reply

    Я в восторге от ваших статей. В них прослеживается не только научная точка зрения, но и уникальное обрамление литературного таланта.

  2. […] сидячих форм організмів, але збільшилась кількість коралових риб. Кораловий риф, досягши свого розквіту, може дуже […]

Написати відповідь до Станіславівський Натураліст » НАРОДЖЕННЯ КОРАЛОВОГО РИФУ Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

94 − 84 =