МІФИ І ПРАВДА ПРО УКУСИ ГАДЮК, ЩО МЕШКАЮТЬ В УКРАЇНІ

Отруйні зуби змії
Отруйні зуби змії

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

Коли приходить літня пора, містяни виїжджають на природу, в час вакацій, аби відволіктись від ритму меґаполісу. Активно відпочиваючи, охмелілі безпечні урбаністичні жителі неодмінно стикаються зі зміями, незалежно від того чи вони отруйні, чи ні, але підпсутий настрій і шок ґарантовано. Часом, необачність і легковажність призводить до небажаного контакту з отруйними гадюками, проте, більшість з обивателів живуть голлівудськими штампами про них. Ця стаття має на меті розвіяти деякі міфи про гадюк розповсюджених в Україні.

Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)
Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)

Огляд найрізноманітніших Інтернет-ресурсів України, які повідомляють про отруйних змій, скажу чесно, мене прикро вразив. Такої безграмотності і некомпетентності журналістів, рятувальників МНС та пересічних жителів, я не очікував. На сайті міста Тальне (Черкаська область) не тільки інструкція МНС про надання першої медичної допомоги при укусі змій та павуків наведена неправильно, але й до отруйних зарахована цілком безпечна і мирна Мідянка (Coronella austriaca Laurenti, 1768) – зникаючий вид, який занесено до Червоної книги України і міжнародних конвенцій. Вона належить до родини неотруйних Вужевих, а не Гадюкових і охороняється законом.

У той же час, українські ЗМІ лише нагнітають ситуацію, оприлюднюючи недостовірну (проте, сенсаційну і надзвичайну!), а часом обурливо й відверто неправдиву інформацію. Заголовки новин провідних телеканалів України навперебій рясніють гучними повідомленнями: “У Запорізькій області у школі поселилися змії” – “1+1” (02.03.2009); “Отруйні змії кишать довкола міста Саки” – “5 канал” (04.04.2009); “Кримський півострів атакували отруйні змії” – “радіо 4U”(04.04.2009); “В околицях Сак нашестя отруйних змій” – “Кореспондент” (04.04.2009); “У Криму зафіксували нашестя змій” – “1+1” (05.04.2009); “У Криму почалося нашестя гадюк” – “NEWSru.ua” (05.04.2009)… Але найбільш вражаючою, з точки зору банальної вигадки, є публікація на сайті “Ua-Reporter.com”: “Отруйні змії окупували закарпатську Тячівщину”. Автор цього опусу – Іван Костевич, – зі свідчень закарпатських гуцулів, розповідає про неймовірну навалу гадюк, звинувачуючи у цьому якогось миколаївського підприємця. Той, буцімто, на гелікоптері завіз контейнер з гадюками на Тячівщину і випустив їх у горах… Якби “Станіславівський натураліст” влаштував конкурс на найбільш маразматичну публікацію про гадюк, то автор згаданого вище шедевру отримав би перший приз…

Що ж насправді криється за новинами-чутками?

Не намагайтеся вхопити гадюку руками, як це робив покійний Стів Ірвін
Не намагайтеся вхопити гадюку руками, як це робив покійний Стів Ірвін

Міф перший: гадюки – смертельно отруйні змії.

Отрута гадюк має білкову природу, за своїми структурою і дією, вона прирівнюється до отрути гримучих змій, руйнуючи кров’яні тільця. Проте, укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія впорскує у жертву, на правду, є мізерною, а її виробництво – енергозатратним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю.

Міф другий: агресивність гадюки.

Офіційний сайт МНС України повідомляє, що у Карпатах на туристів, цитую: “чатують отруйні змії”… Некомпетентність чиновника, що написав цю нісенітницю, як то кажуть, на лице. Насправді ж гадюки зовсім не агресивні. Навпаки, вони вразливі і полохливі створіння, які за найменшої нагоди намагаються утекти або, зачаївшись, перечекати присутність людини чи іншої тварини. Лише у випадку безпосередньої навмисної провокації зі сторони людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони – смертоносну отруту.

Міф третій: при укусі гадюки, з рани, ротом можна відсмоктати 30-50% отрути.

Інтернет-пошуковець видав мені безліч сайтів з інструкцією надання першої медичної допомоги. В тому числі, й згадувані уже сайти МНС та м. Тальне. Найцікавіше, що абсолютна більшість з них розмістили у себе неправильну інструкцію, в якій власне йдеться про те, що отруту необхідно висмоктати, а вище місця укусу накласти джгут. В реальності така допомога не допомагає (перепрошую за тавтологію), навпаки, шкодить. Відсмоктування отрути ротом чи медичними банками є малоефективним заходом допомоги, адже отрута знаходиться на значній глибині у тканинах, що пояснюється довжиною отруйних зубів гадюки – у дорослих особин вона складає 1,2-1,5 см. А зважаючи на еластичність тканин людського тіла, які змикаються після укусу, то відсмоктування отрути взагалі не дає жодного результату, хіба лише психологічний.

На укушену кінцівку накладіть нетугу пов'язку, але не джгут!
На укушену кінцівку накладіть нетугу пов'язку, але не джгут!

Міф четвертий: накладання джгута сповільнює розповсюдження отрути по організмі.

Накладання джгута – це одна із найдавніших практик при укусі гадюки, але вона має зворотній ефект – викликає локальний некроз тканин і навіть ґанґрену! Справа в тому, що отрута розповсюджується не по кровоносних судинах, а по лімфатичній системі, яка проходить глибоко у тканинах. Джгут же перетискає вени, які йдуть під поверхнею шкіри, тому рідина із сироватки крові переходить у тканини, спричинюючи набряк і перешкоджаючи їх диханню. Це спричинює також падіння артеріального тиску, запаморочення, непритомність і навіть серцеву недостатність. У такому випадку людина може померти не від зміїної отрути, а від накладання джгута і народних методів лікування.

Зафіксуйте ногу шиною і доправте постраждалого до шпиталю
Зафіксуйте ногу шиною і доправте постраждалого до шпиталю

Міф п’ятий: припікання та розрізання місця укусу гадюки.

“Знавці” (назвемо їх так…) радять розрізати ранку від укусу гадюки і висмоктати отруту, а тоді її припекти розпеченим залізом. В реальності, ця процедура є не лише не ефективною, але й небезпечною для постраждалого. По-перше, розрізання і припікання викликають біль, а відповідно і шоковий стан потерпілого; по-друге, розрізання рани спричинює кровотечу, а отрута як була, так і залишається у тканині та лімфі; по-третє, у польових умовах операція загрожує інфекцією і різноманітними ускладненнями. Отрута гадюки – це білок, який денатурується при нагріванні, навіть до 40 градусів за Цельсієм, саме тому організм реагує на нього гарячкою 40-41 градус, таким чином, знешкоджуючи отруту. Проте, припікання рани не дасть жодного ефекту, адже отрута у м’язах на глибині 1,5 см, а припікання має лише поверхневу дію, спричинюючи опік, і в результаті, на все життя залишиться рубець…

Що робити?

Якщо ж трапилась така прикрість як укус гадюки, перш за все не потрібно панікувати. Слід пам’ятати, що людський організм здатен перебороти дію отрути змій, що живуть в Україні, – це триватиме кілька днів і супроводжуватиметься гарячкою і пропасницею. Для людей, що чутливі до алергічних подразників необхідно прийняти антигістамінні засоби (супрастин, димедрол, тавегіл тощо). Ушкоджену кінцівку слід іммобілізувати, тобто знерухоміти, наклавши шину на найближчі до місця укусу суглоби. Зняти усі кільця, каблучки та браслети, якщо укус припав на руку, оскільки вони будуть діяти як джгути. Постраждалому потрібно пити багато рідини (але не алкоголю, ясна річ!), можна гарячий чай, тоді отрута швидше буде виводитися через нирки. На рану вартує покласти лід або щось холодне, що зменшить больові відчуття. І допровадити слабого до шпиталю.

Пам’ятайте, що гадюки ніколи не атакують першими. Не намагайтесь взяти їх у руки, пнути ногою чи фотографувати з невеликої відстані, не провокуйте і не панікуйте, а мирно розійдіться з ними.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

56 Comments

  1. Червень 24, 2009
    Reply

    Цікава інформація.
    Минулими вихідними були у Карпатах, прямо на дорозі зустріли гадюку без голови. Виникла дискусія, чи отруйна, чи ні.
    Один казав, що мідянка отруйна, інший, що ні.
    Тепер уже будемо знати, що ні.

  2. Червень 25, 2009
    Reply

    Мідянка, направду, не є отруйною, адже належить до родини Вужевих (Colubridae), та ще й зникаючий вид. Нажаль, люди плутають її із гадюкою… Мені траплялися сайти в Інтернеті, де стверджувалось, що у мідянки в горлі містяться отруйні зуби. Все це вигадки і міфи…

  3. Parus
    Червень 30, 2009
    Reply

    В одній з книжок про мисливських собак читав , що білкова отрута гадюки , як і отрута бджіл та інших подібних комах знешкоджується розчином нашатирного спирту. Особисто застосовував при укусі оси набряк зійшов швидко.

  4. Червень 30, 2009
    Reply

    Пане, Parus, розчин нашатирного спирту – це не що інше як розчинений у воді аміак (він же гідроксид амонію NH4OH). Для того щоб зруйнувати білок потрібно діяти на пептидні зв’язки між амінокислотами (складові компоненти будь-якого білка). Такий зв’язок є дуже міцним і на його руйнацію необхідно затратити багато енргії. Але це мова лише про первинну структуру білка, а зруйнувати необхідно спершу четвертинну, потім третинну, тоді вторинну, а уже тоді первинну… Хоча для денатурації білка необхідно зруйнувати лише його вищі структури, проте, він може ренетурувати, відновлюючи усі свої властивості. Аміак же є продуктом життєдіяльності усіх клітин тварин і людини, в тім числі, тому він завжди присутній у крові і тканинах. За умови, якщо аміак руйнує зміїну чи бджолину отрути, то він мав би нейтралізовувати їх уже при укусі. Але то є нетак. Змочування місця укусу нашатирним спиртом має радше психологічну і хіба антигістамінну (протиалергічну) дію на постраждалого. Тим паче, що отрута змії, після укусу, знаходиться на глибині 1,5-2 см під шкірою.
    Щодо Вашого досвіду, то чутливість до осиного чи бджолиного укусу є суто індивідуальною. Є люди, на яких вона взагалі не діє, а інші помирають від укусу єдиної комахи…
    Бажаю Вам більше не випробовувати на собі жодних отрут, але у прикрому випадку не впадати у відчай чи паніку, адже все залежить лише від сприйняття нами дійсності… 🙂

  5. Parus
    Липень 1, 2009
    Reply

    Дякую ,що звернули увагу на мій коментар. Щодо психічної дії не знаю , як воно діє на собак. Я ще раз повторюсь , що про це писалось у книжці про мисливських собак.
    Щодо випробовування отрут ніколи цього не робив і нікому не бажаю , оса вкусила мене випадково коли я спав то притиснув її до ока було дуже боляче і з’явився сильний набряк коли прикладав розчин аміаку пекло неймовірно , але набряк зник майже моментально. Це було у моїй юності . Ще один випадок трапився набагато пізніше , але вже з моїм сином , коли ми були в лісі не замітили гніздо шершнів у дуплі грушки . Того дня син отримав 5 укусів в голову. На швидкій вкололи антигістамінний і відвезли в міську лікарню там запропонували вколоти якісь гормональні ліки , але я відмовився , і вже вдома сам дав йому антигістамінну таблетку , а також застосував медичний розчин аміаку , а ще прикладав листя подорожника , набряк зник через дві години. Ще раз дякую за вашу цікаву і ґрунтовну статтю . Особисто я роздрукував її на папері , щоб ознайомити деяких друзів , які панічно бояться змій.

  6. Липень 2, 2009
    Reply

    П’ять укусів шершня – це на межі зі смертельною дозою!!! Відомі випадки смерті людей від шести вжалень шершня. Організм Вашого сина дуже витривалий. Головне вчасно надати правильну медичну допомогу. Бажаю Вам успіхів і менше прикрих пригод.

  7. Photoproua
    Липень 18, 2009
    Reply

    “І допровадити слабого до шпиталю.”
    Зацікавила вищенаведена цитати…Її ж активно мусують в ЗМІ.

    1.Чи знає хтось, що ж там такого чарівного зроблять в лікарні, окрім як здеруть гроші?
    2.Чи є тому розумная альтернатива?

    Конкретизую – мова йде про можливий укус десь посеред гір. Шлях до найближчого села- 20-25км…а до міста зі шпиталем – 100-150…

  8. Липень 18, 2009
    Reply

    Photoproua, отруту гадюки організм здатен здолати самостійно. Для того аби не було інших ускладнень необхідний медичний огляд постраждалого. Інше питання – який рівень кваліфікації лікаря, і чи є він порядною людиною? Це не є компетенція “Станіславівського натураліста”.

  9. Photoproua
    Липень 18, 2009
    Reply

    Не зовсім зрозумів про інші ускладнення, та менше з тим…
    – Чи існує альтернатива подорожі до лікарні? (Укус зафіксовано, змія ідентифікована)
    *В першу чергу цікавлять лікарські засоби які слід вживати, які ні…
    Про спиртне, навантаження, жгути і таке інше поінформовані…з ліками ж так нічого й не зрозуміло.)

  10. Липень 18, 2009
    Reply

    А ліків немає!!! Протиотрута – це єдиний препарат здатен нейтралізувати отруту. Він є антиґеном білокової природи, який продукують, вводячи зміїну отруту коням у кров. Їх організм виробляє антиґен, який у лабораторії очичують і фасують у ампули. От і все. Для кожного виду змій цей антиґен є специфічним, тому універсальних протиотрут не існує. Є сироватки, скажімо, проти укусів певної групи отруйних змій, які включають у себе кілька різних антиґенів, або один антиґен для близькоспоріднених змій, наприклад, гадюк. Тому обов’язково необхідно відвідати лікарню, аби ввели хоча б профілактичну дозу протиотрути.
    Якщо Ви збираєтесь у Карпати і боїтесь, що Вас укусить гадюка, то я поділюсь своїм 10-річним досвідом мандрівок. За цей час я натрапляв на гадюк, мабуть, разів 8-10, це при тому що я здійснив понад 150 манрівок тривалістю від 1 до 14 днів. Кожного разу гадюка утікала. На моїй пам’яті є лише один випадок укусу гадюки – 80 річного жителя с. Зелена (Надвірнянський р-н, Вано-Франківська обл.). За два тижні дід оклигав і далі пас корів на полонині.
    Страх має великі очі.

  11. Михайло
    Липень 26, 2009
    Reply

    На дачній ділянці після дощу в сіні знайшов шкіру від змії. Вона що її скидує? Знайомий порадив побризгати оцтом по ділянці, мовляв змії запах цей не переносять. І взагалі чи є щось таке щоби можна було захистити участок від змій. А то ходять діти, та і сам напружено лід ноги вдивляєшся, що то за відпочинок?

  12. Липень 26, 2009
    Reply

    Пане Михайле, усі змії та ящірки линяють – вони скидують стару луску, яка не росте, тоді як організм збільшується в розмірах. У ящірок вона злущується, а у змій – скидується уся разом, наче панчоха. Я гадаю знайдена Вами зміїна “шкіра” належить радше вужу – вони часто поселяються поруч з людиною, тоді як гадюки віддають перевагу дикій місцевості. Гадюки – територіальні змії, тому завжди їх можна віднайти в одному і тому ж самому місці. Вони поселяються на добре освітлених і прогрітих сонцем схилах, обов’язковим є наявність позбавлених трави ділянок, наприклад, каменю, пенька чи колоди, а також надійного сховку від хижаків – невеликого куща, бажано колючого.
    Універсального способу убезпечитись від гадюк не існує – треба бути пильним і обачним. Щодо розбрискування оцту, то це зовсім не є дієвим способом, оскільки оцет є леткою речовиною і швидко випаровується, а от чи відлякує він змій, то це ще питання…
    Можу порадити провести дератизацію – витруїти мишей та пацюків – корм для гадюк і вужів, бо змії нічого робити там, де немає що їсти. Прокошуйте дачну ділянку, спалюйте сміття і всілякий хлам – сховок як для гризунів, так і для плазунів.

  13. Міша
    Липень 27, 2009
    Reply

    Сьогодні бачив в себе в саді плазуна, я взагалі не розуміюся як відрізнити гадюку від вужа, і тому зразу в нет зайшов почитати. Дякую за корисну інфо. Судячи з прочитаного та фото, думаю, що це був вуж. Брат хотів його знешкодити, але поки почали думати як, то він втік. Але щось не дуже приємно, коли на подвір*ї щось має лазити.

    Ооо, і ще натрапив на таку інфо, що отруту треба відсмоктувати ротом http://uns.kr-admin.gov.ua/?q=zmiya.html.
    Але на вашому сайті пише що не можна. І думаю собі, як мнс-ники можуть таке писати, якщо не знають самі нічого?! Чому не проконсультуватися з спеціалістами, а писати будь-що…

  14. Липень 27, 2009
    Reply

    Пане Міша, вуж полює у Вашому саді на гризунів та жаб. Відомі випадки, коли вужів приручали спеціально для винищення мишей у хатах та присадибних ділянках, адже вони значно ефективніші, аніж коти…
    Щодо наданої Вами Інтернет-ланки на МНС Кіровоградської області, то це ще один опус про змій, який ми додаємо до нашої колекції. 😉

  15. Вячеслав
    Вересень 14, 2009
    Reply

    Сам проживаю у м.Черкаси. Панічно боюсь змій. Дуже часто буваемо на відпочинку у лісі на островах. До минулого року жодного разу не бачив отруйних змій. А у минулому році наприкінці травня будучи на островах р.Дніпро поблизу с.Сокирна побачили як потім вияснилось саму справжню гадюку звичайну. А в цьому році були на відпочину в АР Крим на м.Тарханкут і до нас у палатку повзло щось пісочного кольору довжиною 50-60 см. Будь якого іншого забарвлення на тілі змії не було. Подивившись Ваші знімки 5 перелічених змій України, а також інші сайти та фото, то вона не схожа на жодну.Чи могли б Ви ідентифікувати с моїх слів даний вид гадюки? В який період гадюки (які проживають в Україні) саме ядовитіші? І які саме більш з них ядовитіші? Якщо гадюка вжалить ближче до голови людини чи в кровеносну артерію наслідки такіж і як в ногу, чи можливе щось інше? Я теж не знав що в Україні водяться 5 видів гадюк. До Вашої розповіді знав що їх тільки 2 вида звичайна та степова.
    Р.s. На моїй роботі, (державна установа) на людному місці висить плакат цивільної оборони, до речі років 80, на якому мідянка також відноситься до виду отруйних змій, про що я також вважав до Вашої розповіді.

  16. Вересень 14, 2009
    Reply

    Пане Вячеславе, ото “щось пісочного кольору” найпевніше було полозом, яких у Криму є кілька видів. Вони можуть бути від жовтувато-оливкового до чорного забарвлень. Полози – це не отруйні змії. Вони живуть поблизу водойм, у чагарниках, біля пляжів і полюють здебільшого на рибу, хоча декотрі й на дрібних гризунів і земноводних. вони можуть досгати 2 м у довжину, тож Вам трапився невеликий екземпляр. Якщо б у Вас були б фото, то можна було б визначити точніше.
    Пам’ятайте, гадюка першою не нападає, а тільки тоді, коли на неї наступити намагатись вхопити руками.

  17. Вячеслав
    Вересень 15, 2009
    Reply

    Вдячний за відповідь. Крім того, дуже цікаві відповіді та фото, подібне зустрів тільки тут. Хочу запитати чи не можна потрапити на Ваш фотоархів, якщо такий є, куди інші присилають фото гадюк чи вужів?
    Чи є у Ваших публікаціях фото та розповіді про Кримських полозів?

  18. Вересень 15, 2009
    Reply

    Пане Вячеславе, дякую за теплі слова в адрес наших журналістів.
    Фота нам надсилають на емейл: st-naturalist@rambler.ru . Фотоархів ми не публікували, натомість є фотогалерея створена нашими журналістами: http://www.naturalist.if.ua/?page_id=44 , проте, Ваша ідея має слушність. Невдовзі, “Станіславівський натуралісТ” оновить дизайн, тож гадаю ми створимо спеціальну сторінку, де будемо розміщувати фотографії зроблені нашими читачами.
    Про кримських полозів публікації у нас відсутні – є лише публікація про полоза лісового із фотографією: http://www.naturalist.if.ua/?p=1890 .
    Якщо у Вас виникають запитання чи зауваження пишіть – ми радо дамо відповіді.

  19. Роман
    Лютий 23, 2010
    Reply

    Дуже цікава стаття.
    Я доволі часто “зустрічаю” гадюк і вужів в лісі коли збираю гриби.
    Завжди був переконаний що при укусі необхідно накласти джгут…. як видно помилявся :))
    На щастя конфлікти з гадюками насправді виникають рідко, вірніше в двох випадках: або коли намагаєшся надто близько до неї підійти, або коли їй нікуди тікати 🙂 в усіх інших випадках, вони втікають ще до того як ми встигаємо помітити їх присутність.

    Дуже дякую за цікаву і пізнавальну статтю! :))

  20. Анюта
    Лютий 23, 2010
    Reply

    Добрый день!!!Скажіть будь ласка чи можна мені вікорістаті цей матеріал для реферату в школі..???

  21. Лютий 23, 2010
    Reply

    Пане Романе, стаття покликана розвінчати декотрі міфи про гадюк, однак ніколи не варто бути легковажним і самовпевненим зі зміями, інакше спілкування може завершитись дуже прикрими випадками… Насправді ж гадюки ніжні і полохливі істоти, тому неварто їх турбувати при зустрічі, а краще потихеньку обійти стороною. Бажаю успіхів.

  22. Лютий 23, 2010
    Reply

    Моє шанування, пані Анюта, звичайно, Ви можете використати цей матеріал, однак, згадайте у рефереті і про “Станіславівський натураліст” 😉 .

  23. Андрій
    Червень 1, 2010
    Reply

    Хороша стаття, свого часу лазив по інтернету, щодо зміїних укусів купа всілякої нісенітниці. Хорошу грунтовну статтю знайшов тут: http://colubrine.ru/first-aid-and-treatment-for-snake-bites.html

  24. Червень 5, 2010
    Reply

    Пане Андрію, у Інтернеті взагалі купа всякого непотребу. Дуже важливо віднайти у купі мотлоху те, що безперечно стане у нагоді і несе бодай мінімальну користь. Читайте “Станіславівський натураліст”! 😉

  25. Анна
    Червень 14, 2010
    Reply

    Большая просьба, по возможности, расскажите действие ядов украинских змей на организм собаки. Как уберечь животное от укусов? Какие симптомы? Что делать, когда собаку уже укусила змея?

  26. Червень 15, 2010
    Reply

    Пані Анно, як відомо, у собак, як і у багатьох інших тварин, імунна система набагато міцніша і стійкіша до дії різних отрут. Тому собаки значно лекше переносять укуси гадюки, ніж люди. Однак, слід врахувати, що породи дрібних розмірів уступають у витривалості великим псам, а це означає, що малі собаки можуть не виживати після укусу. Та й зрештою варто врахувати такі фактори як стан здоров’я тварини, умови середовища, кількість отрути, яка потрапила в орґанізм тощо. З цієї причини однозначної відповіді дати неможливо. Собака може занедужати і через кілька днів оклигати, а може й загинути невдовзі після укусу.

  27. Орест
    Червень 21, 2010
    Reply

    Скажу так..За останніх два роки дійсно зільшилась кількість змій,як ядовитих,так і звичайних…Ніколи,навіть старші люди кажуть,не бачили гадюк далеко від лісу на подвірях біля будинків..Я житель м.Дрогобича..Сусіди минулого року вбили ядовиту гадюку у себе в дворі,цього ж року їх бачили у себе на подвірях декілька сусідів,по декілька разів.Поясніть,чому змії облюбували собі місця біля людей..?

  28. Червень 21, 2010
    Reply

    Пане Оресте, збільшилась не кількість змій, а випадків зустрічі з ними – це абсолютно різні речі. Натрапляння на вужа чи гадюки у певному місці (неважливо де) є випадковою ситуацією (хіба Ви їх навмисне шукаєте). Ці рептилії завжди живуть поруч з нами, хоча ми можемо навіть і не підозрювати про їх сусідство. Оселення плазунів у населених пунктах пов’язане із наявністю тут легкодоступної кормової бази – мишей та пацюків. Гадюки дуже рідкісні та випадкові гості обійсть – вони є територіальними, тому за межі своїх мисливських угідь не виходять (хіба їх випадково або навмисне переміщують), а от вужі менш прив’язані до території, хоча здебільшого трапляються неподалік водойм. Саме вужі можуть заповзати на подвір’я і навіть у будинки.

    А те, що бачили Ваші сусіди, то скоріш за все був один і той самий плазун. Людська уява здатна гіперболізувати побачене, малюючи нашестя змій чи небаченого монстра чупакабру. Ясна річ, такого у природі не існує – суб’єктивізм і плітки потрібно відсіювати, а опиратись виключно на факти та критичний аналіз.

  29. serg
    Жовтень 15, 2010
    Reply

    2 Анна: ось гарна стаття. http://zoolife.com.ua/pageid673.html
    сам цікавлюся бо хочемо якось пройтися по горах з улюбленцями. бо минулого року поки на Піп Іван підіймались гадюк на кінці підйому бачили штуки три точно, прямо на дорозі (не кажу про тих що не побачили) отож також хвилююся. ось ще:http://pregnancy.org.ua/forum/viewtopic.php?t=16445

    Сподіваюсь все минеться, але готовим бути варто.

    З,І: почиаєш розуміти що за себе зовсім не хвилюєшся на тлі інших учасників – чотирилапих))))

  30. Аліна
    Березень 23, 2011
    Reply

    дякую дуже за статтю! останні кілька років відпочиваємо з наметами в степjвому криму, де дуже багато змій. минулого року мені з ними “пощастило” зустрітися. цього року геть боюся туди їхати. після вашої статті стало трохи легше. хоча в мене, мабуть, генетичний панічний страх. а може й не генетичний – на одну змію мало не наступила півторарічна дитина, яку я тримала за руку (змія була жовта, без плям і переповзала цементні сходи біля кафе – ще секунда і дитина стала би їй на хвоста), інша – велика, сіра з плямами – приповзла до мене в туалет (даруйте за подробиці),а ще купа в морі купалася регулярно.
    до речі, в воді змія може вкусити?

  31. Березень 23, 2011
    Reply

    Пані, Аліно, поспішаю Вас заспокоїти – згідно Ваших описів, то були не гадюки, а цілком мирні й неотруйні полози – родичі вужів. Їх у Криму проживає кілька видів. Трапляються, як правило вздовж водойм і морських узбереж, оскільки полюють на рибу. То ж не піддавайтесь панічним настроям, одначе, обачність ніколи не завадить.

  32. misa
    Квітень 25, 2011
    Reply

    як вигнати ужів зі ставка.Запах якого дерева вони не переносять?

  33. Квітень 25, 2011
    Reply

    Пане misa, боюсь, що такий чин є нереальним… На жаль, Вам нічим не можу допомогти.

  34. Олександр
    Червень 28, 2011
    Reply

    Доброго дня\вечора. Мене цікавить чи може змія, а саме гадюка звичайна, так як проживаю на Буковині, досягати в довжину більших розмірів ніж зазначено у Вашій статті? Дуже часто буваю у лісах і не один раз бачив екземпляри, які у довжину досягали 1 метр, а може і більше, це без перебільшень оскільки не є серпантофобом, але завзяття щодо пошуку грибів змінювалося на обережність. Також на одному із сайтів читав, як правильно одягатися, щоб уникнути потенційного укусу гадюки, там писали, що джинси гадюка не прокусить, яка у Вас думка на цей рахунок?

  35. Червень 28, 2011
    Reply

    Пане Олександре, важко сказати, що Ви бачили у лісі… Гадюки таких великих розмірів науковцям не траплялись. Скоріш за все, те що Ви бачили (якщо змія була світлого кольору) – це найімовірніше були Вужеві: мідянка чи вуж-рибалка. Ці змії є неотруйними, однак недосвідчене око легко їх може сприйняти за гадюку, оскільки у тварини є темний візерунок на тілі.

    Щодо одягу, то широкі штанини джинсів цілком можуть захистити від укусу гадюки, адже її укус радше нагадує удар, а штанина просто замортизує його.
    Але обачність завше буде доречною, бо вона попередить можливий неприємний неприємний інцидент.

  36. Вересень 24, 2011
    Reply

    Дякую.Приємно і доступно.

  37. Олексій
    Січень 27, 2012
    Reply

    Сам бачив гадюк довжиною 90-110см. проте коли ловив: виявлялося якихось 50см! Аж сам дивувався. Коли вона повзе в кущах і видно лише частину тіла то здається, що вона досить велика і повзе без кінця, а ще буває, що у “страха очі великі” от і виходять байки про змій яких ніколи і не було. Щодо Стіва Ірвіна: я також практикую ловити гадюк за хвіст. Так безпечніше, оскільки м’язи гадюки слабкі і вона не здатна дотягнутися до руки, проте це стосується тільки ГАДЮК!! Інші і дотягнуться і вкусять! Але не рекомендую взагалі іх чіпати, професійних герпетологів майже всіх кусали, не те що любопитних без досвіду.

  38. Січень 27, 2012
    Reply

    З Вами, пане Олексію, не посперечаєшся, оскільки маєте цілковиту рацію. Дякую за гарний коментар 🙂

  39. Люба
    Лютий 17, 2012
    Reply

    Доброго дня ! У нашому регіоні (саме там де наш будинок)виникла проблема.Розвелось дуже багато гадюк а жабів поменшало.Ми живемо над річкою (близько 1км від русла),яка протікає зі сходу, а з півдня ще блище 300-400м. знаходиться камяний карєр та ще й смітник.Дуже багато сусідів знаходило цих плазунів біля хати а я в підвалі восени.Тому наші люди хочуть винишити гадюк спалюючи їхні кубла ,можливо їх можна вигнати з нашої територіі. Буду дуже вдячна.

  40. Лютий 22, 2012
    Reply

    Пані Люба, таке питання: де знаходиться Ваш реґіон і чи Ви впевнені що то саме гадюки, а не інші плазуни, наприклад, вуж-рибалка? У підвали вони залазять у пошуках місця зимівлі й не мають жодного наміру нашкодити людям, хіба їх навмисне зачеплять. Знищення змій будь-яким методом – це порушення Законів України “Про захист тварин від жорстокого поводження” та “Про тваринний світ”, що карається адміністративною та кримінальною відповідальностями. Тому при виявленні змій звертайтесь у службу порятунку МНС.

  41. Володимир
    Липень 5, 2012
    Reply

    До пана Олексія.
    Дрібну гадюку просто схопити рукою за хвіст і так утримувати дуже небезпечно. Вона дуже прутка і реально може достати. Я би не ризикував. Це скорше для змій більших розмірів, і то треба гаком підтримувати тіло десь посередині. В будь-якому випадку найоптимальніше притиснути голову гадюки патиком, і акуратно взяти пальцями за саму шею біля самої голови.

  42. Олексій
    Липень 22, 2012
    Reply

    Можливо так безпечніше ловити, але легко травмувати тварину, тому я ловлю за хвіст. А коли вона піднімається, достатньо легенько струснути нею і вона знову висить головою вниз ;о)

  43. Василь
    Травень 12, 2013
    Reply

    Доброго вечора! Мандрував на вихідних Карпатами (Тухля-Мислівка) та мав честь зустріти трьох змій: вужа, гадюку звичайну та гадюку чорну. Впродовж походу відстань до населених пунктів коливалася в межах 15-20 км. Маю три запитання в контексті туристичного походу:
    1. Чи існують мед. препарати, які доречно застосувати після укусу гадюки (можливо ін’єкції)?
    2. Яке туристичне спорядження дозволить нівелювати укус?
    3. Які дії (та в якому часовому проміжку) доречно застосувати, щоб “поставити людину на ноги”?

  44. Травень 13, 2013
    Reply

    Вітаю, пане Василю! Гадюка чорна, то такого виду немає, найпевніше, то була чорна варіація гадюки звичайної, або ж полоз лісовий. Щодо Ваших запитань, то:
    1. варто прийняти антигістамінні (протиалерґійні) препарати, які знизять набряк, інших немає;
    2. міцні шкіряні черевики і цупкі широкі штани зменшать ймовірність ушкодження тканин на 90%;
    3. Якщо не введено протиотрути-сироватки, то щонайменше тиждень потрібно імунній системі аби здолати дію отрути, але за умови, що орґанізм постраждалого здоровий і сильний.

  45. Василь
    Травень 20, 2013
    Reply

    Дякую за відповідь! Стосовно “чорної гадюки”, згоден, то була гадюка звичайна з чорною піґментацією (http://oi39.tinypic.com/2yjpkq9.jpg). А чи доступна сироватка-протиотрута в аптеках?

  46. Травень 30, 2013
    Reply

    На жаль, пане Василю, у аптеках її немає…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + 2 =