Пасічники з усієї нашої Європи забили на сполох, адже Бджола медоносна (Apis mellifera Linnaeus, 1758), – чи не єдина приручена людиною комаха, – почала масово гинути на всьому континенті. Це може привести до зникнення багатьох рослин: майже 80% з них запилюють медоносні бджоли і інші дикі бджоли. Це непокоїть, як бджолярів, так і звичайних людей. Адже бджоли є основними запилювачами більшості сільськогосподарських культур. Загибель бджіл у великій кількості може призвести до багатьох проблем для людства.
За останній рік популяція бджіл у Великобританії скоротилася приблизно на третину. Прогнозується, що у найближчі 10 років, у Великобританії, Бджола медоносна може цілком зникнути. А бджільництвом, в цій країні, зайнято понад 40 тисяч чоловік. Ситуація у Великобританії при цьому все ж таки краща, ніж у США. Американські пасічники повідомляють про щорічну загибель, у різних штатах, від 30 до 90% роїв. Учені до цих пір не змогли виявити причину проблеми. Серед можливих пояснень називають застосування пестицидів в сільському господарстві, якийсь новий вид паразитів і патогенних мікробів, а також стрес, що призводить до зниження імунітету у бджіл. Експерти із США охрестили цю напасть Colony Collapse Disorder (“Порушення, які спричинюють загибель бджолиного рою”), неофіційно цій напасті дали назву “Бджолиний грип”.
У загибелі крилатих трудівниць більшість вчених в Європі, на відміну від своїх американських колег, звинувачують нововідкритого кліща Вароя руйнівника (Varroa destructor (Anderson et Trueman, 2000), який потрапив з Азії до Європи. Упровадившись в бджолиний рій, паразит розміром 2 мм вражає бджіл і їх приплід. Коли бджоляр помічає кліща, робити що-небудь вже пізно. Британським бджолам загрожує ще й очікуване “прибуття” з Європи крихітного вуликового жука, що знищує сім’ю зсередини. Знищити кліща здатні інсектициди, але мед після такої обробки не підлягає продажу: у нім може опинитися отрута. Біологи з Німеччини пропонують використовувати інший захисний засіб – щавлеву кислоту, яка, якщо її застосовувати по розробленій ними методиці, знищує до 95% кліщів. Проте, препарат, створений на основі щавлевої кислоти, яка, до слова, міститься у яблуках, щавлі чи ревені, навряд чи можна вважати панацеєю, оскільки, окрім злощасного кліща, у бджіл є інший ворог – сучасне сільське господарство. В бджолиному морі винні агрономи, що використовують при обробці ріпакових полів гербіцид з діючою речовиною імідаклопрід, який з 2003 заборонений у деяких країнах Євросоюзу. Учені говорять, що ситуація може погіршати, особливо в Україні, оскільки посівні площі під рапс збільшуються, і відповідно, частіше застосовуються гербіциди. Розповсюдження монокультур в землеробстві руйнує середовище існування комах-запилювачів. Пестициди, якими обробляють поля проти бур’янів, не вбивають бджіл, але роблять їх уразливими до кліщів. Під дією пестицидів, стійкість бджолиного рою до кліщів знизилась у п’ять разів – рій, що не підлягав обробітку пестицидом, виживає навіть в тому випадку, якщо в нього упровадилися до 10 тисяч особин Varroa, проте, після негативного впливу, для цілковитої загибелі рою достатньо менше 2 тис. паразитів.
Ще за однією версією, причиною масової загибелі бджіл можуть бути радіосигнали мереж стільникового зв’язку. До такого висновку прийшли недавно учені з університету Кобленц-ландау, Німеччина. Вони впродовж тривалого часу займалися вивченням порушення орієнтації бджіл поблизу ліній електропередач, констатуючи що випромінювання стільникових телефонів і пристроїв-приймачів/передавачів, порушує систему орієнтації бджіл, вони не можуть знайти дорогу до вулика і гинуть. Можливо, причиною масової загибелі бджіл за останні два роки, є саме підвищення щільності покриття великих районів США і Європи стільниковими мережами. Щільність покриття або потужність сигналу могли перевищити певний критичний поріг, що і привело до порушень орієнтації бджіл.
Be First to Comment