5 ОТРУЙНИХ ЗМІЙ УКРАЇНИ

Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)
Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)

Андрій М. ЗАМОРОКА

Здавалося б, серпентофобія – страх перед зміями, – закладена у нас на рівні інстинктів, але то є не так. Люди бояться цих безногих й тихих істот, що здатні завдати нам смертоносного укусу, і це породжує сліпу і нестримну паніку. Через необачність, а то й звичайнісіньку безпечність іноді трапляються укуси отруйних змій. “Станіславівський натураліст” склав перелік отруйних змій в Україні.

З отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. Загалом їх налічується 5 видів: Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758), Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835), Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986), Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) та Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758), які дуже нерівномірно розповсюджені по країні. Найбільша їх кількість у південних та східних областях – 5 видів, а найменше – в Західній та Північній Україні – 1 вид. Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна. Вона заселяє усі принагідні території від альпійських лук Карпат на висотах понад 1800-2000 м над морем, до рівнин Причорномор’я і боліт Полісся.

Голова Гадюки Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)
Голова Гадюки Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)

Отрута наших гадюк є дуже небезпечною і за своїми властивостями та дією прирівнюється до отрути гримучої змії, проте, укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія впорскує у жертву, на правду, є мізерною, а її виробництво – енергозатратним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю. І за найменшої нагоди намагається утекти або, зачаївшись, перечекати присутність людини. Лише у випадку безпосередньої навмисної провокації зі сторони людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони – смертоносну отруту. Отрута виробляється двома отруйними залозами, які знаходяться у верхній щелепі та сполучені із порожнистими зубами-іклами. При укусі, отруйні зуби висовуються зі спеціальних мішечків, у яких вони постійно містяться, проникаючи глибоко у тіло жертви, а потужні м’язи, що оточують залозові капсули із отрутою різко скорочуються й отрута під тиском впорскується у жертву. Укус триває всього кілька десятих часток секунди, тому нагадує, радше, сильний удар, аніж, власне, укус.

Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)
Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758)

Гадюка звичайна або живородна (Vipera berus (Linnaeus 1758) – найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо.

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835)
Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835)

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835) – звичайний вид на території центральних, східних та південних областей України, на західніше Хмельницької та Вінницької областей ніколи не виявлялась. Вид знаходиться під охороною Бернської конвенції, ратифікованої Україною. За розмірами майже така ж як і Гадюка звичайна – 60-65 см. Передня частина голови ледь-ледь видовжена, її краї припідняті. Спереду лобного та надочних щитків добре помітний ряд дрібних щитків неправильної форми. Міжщелепний щиток, як правило, торкається одного із верхівкових. Дихальний отвір прорізаний у нижній частині носового щитка. Забарвлена Гадюка степова у бурі відтінки з темним ромбічним малюнком на спині. З кожного боку тіла наявно по одному ряду невеликих розмитих плям. Темне забарвлення є надзвичайно рідкісним. Трапляється у вкритих чагарником степових балках, ярах, заплавах річок, лісосмуги.

Молодий самець Гадюки Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986)
Молодий самець Гадюки Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986)

Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986) – широко розповсюджена на території південних та східних областей України. Раніше її вважали темною формою Гадюки звичайної, проте, детальні дослідження показали її відмінності і приналежність до окремого виду. Це найбільша гадюка України – довжина тіла у дорослих особин становить 76-80 см. Голова велика, ледь випукла, добре відмежована від шиї. Забарвлення чорне з ледь-ледь помітним ромбічним малюнком на спині. Молоді тварини – до трьох років – мають сірувато-буре забарвлення, а пізніше темніють. Особливою ознакою є яскраво-жовте або помаранчеве забарвлення нижньої сторони кінчика хвоста. Живе на узліссях, лісових галявинах лісосмугах складених листяними породами дерев, а у соснових – надзвичайно рідкісна.

Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)
Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861)

Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) – єдина з гадюк України, що має природоохоронний статус і занесена до Червоної книги, як зникаючий вид. Поширена дуже нерівномірно, найбільше знахідок відомо з Причорноморської низовини і Слобожанщини. Найбільш північна – це південь Київської області, а найбільш західна – південь Хмельницької. Раніше вважалась східним підвидом Гадюки степової, зараз же виокремлена у самостійний вид, хоча декотрі герпетологи сперечаються про її статус. Живе у полиновому степу, балках з чагарником, лісосмугах.

Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758)
Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758)

Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758) – найбільш рідкісна гадюка України, оскільки трапляться дише в окремих локалітетах у дельті Дунаю на території нашої країни. Особливою ознакою є специфічний виріст на кінчику носа завдовжки 3-7 мм. Довжина тіла коливається в межах 60-70 см. Забарвлення варіює – від майже білого з чорним ромбічним малюнком до мідно-червного з таким же малюнком вздовж спини. Живе у порослих лісом та чагарником балках й долинах рік. Смертельних випадків при укусах Гадюки носатої ніколи не фіксували.

Живляться усі гадюки дрібними гризунами і птахами, а самі є об’єктом полювання для лелек, хижих птахів та ссавців. Таким чином, виконуючи функцію зв’язкової ланки у екосистемах, тому заслуговують на нашу охорону і бережне відношення.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

151 Comments

  1. СВГ
    Квітень 23, 2010
    Reply

    А я і не прошу пробачення…Пане Адміністратор. Я написав «Якщо ми її знайдемо»…вибачусь.
    Мені дуже подобається носата гадюка, але, нажаль, нема цього виду у нас. Немає жодної публікації, жодної знахідки хоча б однієї Vipera ammodytes (Linnaeus 1758) в Україні, навіть усного повідомлення немає, жодного. Виникає адекватне питання: на якій підставі фахівці Fauna europea внесли цей вид до складу герпетофауни України?

  2. СВГ
    Квітень 23, 2010
    Reply

    Знаєте, є такий гарний вислів: «Тяжко буде тим – хто вірить в істину авторитета, замість того, щоб покладатись на авторитет істини»…….

  3. Квітень 24, 2010
    Reply

    Пане СВГ, питання про те, чим керувались фахівці Fauna europea, потрібно ставити їм, а не мені. Я ж лише зсилаюсь на джерело, а воно констатує факт.

    Мушу зазначити: “Істина за межами досяжного” – у кожного з нас вона своя, в одних вона спільна, а у інших, почасти, викликає суперечності, намагаючись від них розродитись. Ми усі її шукаємо, але ніхто не може претендувати на істину в останній інстанції…

  4. Олесь
    Квітень 24, 2010
    Reply

    Скажіть будь-ласка, чи правда, що припікши укус вогнем (цигарка, запальничка) отрута знешкоджується? Дякую за увагу.

  5. Квітень 24, 2010
    Reply

    Пане Олесю, довжини отруйних зубів гадюки досягає 1-1,2 см, то ж отрута впорскується глибоко у тканини. Цигаркою чи запальничкою ви лише обпечете шкіру на глибину кілька міліметрів і не досягнете отрути. Більш детально читайте тут: http://www.naturalist.if.ua/?p=1809

  6. Квітень 29, 2010
    Reply

    Минулого літа, в липні, на перевалі Столи, в Карпатах, я ледь не наступив на змію. Вона повільно переповзала через стежку, якою я йшов. А можливо просто грілась на сонечку, а побачивши мене, пішла геть. Агресії вона не виявляла, просто відповзла в чагарник. Вона була завдовжки близько 30 см, насичено-червоного кольору, із властивим гадюкам візерунком на спині. У місцевих, так і не зміг з’ясувати, що це за змія і чи є вона небезпечною. Судячи з Вашої статті, це гадюка звичайна. Чи так це?

  7. Травень 1, 2010
    Reply

    Чи правильно я зрозуміла, що характерною ознакою гадюк є чорний ромбічний малюнок на спині? Сьогодні на городі (Київ) зустріли двох змій – вони якраз парувались, якщо я вірно розумію “танці” двох змій. Довжина вочевидь більше ліктя, сіро-гематитовий фон і чорні ромби по спині. Голівки трикутні.

  8. Травень 3, 2010
    Reply

    Пане Orca, у Карпатах відомо тільки один вид гадюк – Гадюка звичайна. Зважаючи на описані Вами деталі, то справді була вона.

  9. Травень 3, 2010
    Reply

    Пані Танда-МИФ, справді, для гадюк притаманний добре виражений ромбічний малюнок на спині. Винятком є, хіба, дорослі Гадюки Нікольського чи темна форма Гадюки звичайної – вони цілковито чорні. Однак, такий малюнок може проступати і у мідянки, і у вужів, особливо Вужа-рибалки. Звашого опису можна зробити висновок, що то все таки були гадюки.

  10. Миколай
    Травень 7, 2010
    Reply

    Вкусила чорна змія “Гадюка Чорна” 3 дня провалявся у лікарні ставили капальниці у вену

  11. Травень 10, 2010
    Reply

    Пане Миколаю, співчуваю. Із отруйними тваринами завше не завадить обережність. Хай щастить.

  12. Богдан
    Травень 18, 2010
    Reply

    “ставили капальниці у вену”
    Миколай,видно лікарі вас просто “чистили” від інтоксикації,бо не мали спец засобів.

  13. Сергій
    Травень 20, 2010
    Reply

    Скажіть будь-ласка, я сам родом із Волинського Полісся (Ратнівський р-н) і в нас крім гадюк, вужів і мідянок, дуже поширений вид т. зв. “смужів”. Світлин даних плазунів я не маю, але за власними спостереженямми (особисто бачив разів з 5) вони є не великого розміру 20-50 см завдовжки, коричневого або сірувато-коричневого кольору, без ромбічних узорів. Побутує думка, що даний вид ще небезпечніший ніж гадюки. Скажіть наскільки дана інформація достовірна. Дякую!

  14. Травень 20, 2010
    Reply

    Пане Сергію, мені важко сказати, якого плазуна Ви бачили, лише за наведеним описом. Перше, що спало на гадку, то це неотруйна безнога ящірка веретілниця, але вона розміром до 30-35 см, а не 50. Ще це може бути якась форма або мідянки, або звичайної гадюки. Так мені підказує досвід. Справа в тому, що мені багато доводилось їздити Карпатами й спілкуватись із бойками та гуцулами. З їх слів у Карпатах водиться три види отруйних змій: чорна гадюка, звичайна гадюка і червона гадюка. Як зрештою з’ясувалось, то все є форми Гадюки звичайної. Іноді чорною гадюкою ще називали полоза лісового, а червоною – мідянку -це представників родини вужевих.

    Для, хоча б приблизної, ідентифікації потрібні світлини, при нагоді зробіть їх і надішліть нам – з відповіддю не баритимемось.

  15. Травень 25, 2010
    Reply

    Пані Танда-МИФ, дуже прошу 😉

  16. іра
    Травень 25, 2010
    Reply

    Підкажіть які змії водяться на Гусятинщині, біля заповідника “Медобори”?
    Чи небезпечні гадюки звичайні для дітей? Чи можуть жити у садку?

  17. Травень 25, 2010
    Reply

    Які змії водяться у заповіднику “Медобори” Тернопільська область? Чи може гадюка жити у садку (3 км від медоборів)? Що робити якщо вкусить трьох річну дитину? (це не вуж точно вбили а “вух” немає)? Сіро-чорне забарвлення?

  18. Травень 25, 2010
    Reply

    Пані Іро, цілком можливо, що у Вашому садку була гадюка. Ваш опис є доволі скупим, а під нього може підпадати і гадюка, і мідянка, і вуж-рибалка… У Медоборах (не тільки заповіднику) водиться одна отруйна змія – гадюка звичайна. Гадюку степову знаходили що найзахідніше, то на сході Хмельниччини, тому наврят чи вона там є.

    Не хочу Вас лякати, однак, укус гадюки для такої маленької дитини може бути надзвичайно небезпечним… То ж пильнуйте і не залишайте дитину самою на природі. Будьте обережними і хай Вам щастить 🙂 .

  19. Ігор
    Травень 27, 2010
    Reply

    Здраствуйте. Плазун темно-фіолетового окрасу зустрічався моїй бабці двічі: в лісах Прикарпаття і коло Червонограду. Це було в 60-70-х. Що це може бути за вид? Дякую.

  20. Травень 27, 2010
    Reply

    Пане Ігоре, в Україні, плазуни з таким забарвленням невідомі. Скоріш за все то могла бути темна форма гадюки звичайної, а темно-фіалкове забарвлення могло бути зумовлене інтерференцією світла на лусці. То є лише припущення, бо напевне стверджувати певний факт, можна лише володіючи матеріальними доказами існування згаданого Вами плазуна. Матимите світлини надсилайте нам на електронну пошту

  21. wolfcat
    Червень 7, 2010
    Reply

    дуже повна і цікава інформація. Дякую адміністрації. Одного разу минулої осені (здається 24-ого вересня) ходив по гриби. Черкащина, місцевість піщано-болотиста з сосновим лісом. Стільки вужів ще за один день ніколи не бачив, деякі вели себе досить агресивно (шипіли, кидались на дрючка). Це в них що? Осінній шабаш? І взагалі, коли плазуни прокидаються і коли ховаються на зиму?

  22. Віктор
    Червень 19, 2010
    Reply

    Доброго дня,чи можете Ви по фотографії підказати мені яка це змія,дякую.
    с.Унів,Львівська обл.

  23. Червень 20, 2010
    Reply

    Пане Вікторе, надсилайте Вашу світлину нам на мейл: st-naturalist@rambler.ru і ми постараємось Вам допомогти.

  24. Taras
    Липень 1, 2010
    Reply

    Добрий день.

    Допоможіть будь ласка ідентифікувати змійку:
    http://s52.radikal.ru/i137/1007/4c/ba5c09a256b6.jpg

    Лежала мертва на березі річки Опір біля Сколого (Львівська область). Довжина на око 30-40см.

    На перший погляд не вуж і не гадюка. Але що?

  25. Липень 1, 2010
    Reply

    Пане Taras, це не змія, а безнога ящіка – Веретілниця ламка (Anguis fragilis). У горах її ще називають гладуном. Це не отруйна тварина.

  26. Taras
    Липень 1, 2010
    Reply

    дякую!

  27. Володя
    Липень 15, 2010
    Reply

    Як можна вивести ,або знищити ,чи примусити покинути змій чи вужів , які зайняли певну господарську територію.Будь-ласка дайте відповідь, ато вони мене дістали , недають спокійно відпочивати на дачі.

  28. Липень 15, 2010
    Reply

    Пане Володю, важко дати якусь конкретну пораду у боротьбі із плазунами – вони ж не миші чи пацюки. Хоча на них полюють, то ж якщо витруєте гризунів на дачі, то цілком ймовірно, що плазуни самі покинуть територію. Але на то немає ґарантії…

  29. Липень 18, 2010
    Reply

    Справді сумна картина. Правда світлина, пане Вася, не вельми якісна, та й голови у тої гадюки немає, однак, скоріш за все, то є Гадюка звичайна. Але, підкреслю, цілковитої впевненості у тому немає. Особливо у світлі того, що кінчик її хвоста має жовтувате забарвлення, як у Гадюки Нікольського… А де саме (область, район, місто, село…) Ви надибали цю змію?

  30. Марго
    Серпень 8, 2010
    Reply

    Картинки,что вы показали .В реальной жизни есть , а самое главное.оно размножается ,с катострофической скоростью в связи с жарой, ползет к водоемам .уже купаться стало не безопасно. Гаденышей видела сама лично и в большом количестве.Черкасская обл.Золотоношский р-н,притоки р.Днепр

  31. Марго
    Серпень 8, 2010
    Reply

    Кфртинки можно встретить на яву, наверное в связи с переменой климата.,Этот вид змей не редкость!!!Стало невозможно купаться в притоках р.Днепр Черкасской обл. \ Оно\ размножается с катострофической скоростью .,не боится шума и человека, соответсвенно участились случаи укусов!! А самое главное , никому до этого нет дела! Что делают службы .экологи например…протирают штаны в кабинетах . Я уже не говорю , о нашей доблесной медицине.Нехватки сыворотки!!! В XXI веке живем..А методы лечения 18 -столетия( отсосите ,завяжите ,полежите . выпейте водички. кровопускание) БАРДАК да и только .

  32. Серпень 14, 2010
    Reply

    Пані Марго, абсолютно не поділяю Ваші песимістичні настрої, оскільки вони є наслідком потоку викривленої інформації із телебачення. Я уже писав про це: http://www.naturalist.if.ua/?p=1809. Насправді усе абсолютно по-іншому – кількість укусів є мізерною, а смертельних випадків взагалі немає, тому не потрібно згущувати кольори. Чисельність популяцій гадюк залишається на постійному рівні – не збільшуюючись і не зменшуючись, а враження про їх “навалу” виникає здебільшого у людей, які раніше не стикались із цими плазунами… Саме з цієї причини у народі побутує хибна думка про “нашестя” гадюк – це лише суб’єктивне бачення окремих індивідів…

  33. Вересень 17, 2010
    Reply

    Пане yAnTar, на Вашій світлині однозначно зображена гадюка. Про це свідчить її коротке товсте тіло, вертикальні зіниці очей, трикутна форма голови та виступаючі надочні валики.

  34. Вересень 17, 2010
    Reply

    Дякую, ходили на Сивулю, то і зустріли там цього плазуна, було прохолодно, так що вона не була активною, але коли я її фоткав – то глянула прямо на мене. 🙂

  35. Вересень 17, 2010
    Reply

    Дуже прошу! На світлині помітно, що було досить вогко, мабуть ішов дощ, бо гадюка мокра. Звичайно, у таку погоду вони малоактивні, а то й у заціпенінні.

  36. Вересень 29, 2010
    Reply

    Ну на рахунок того, що вогко – так і було, йшов дощ, ну і холодно було – то я її зблизька сфотографував, знаючи про те, що вона малоактивна.

    Але є інше питання, знайомий каже, що гадюки (наші українські) звиваються у кільце і потім як пружина розпрямляються і стрибають, щось я в це не дуже вірю.

  37. Володимир
    Лютий 27, 2011
    Reply

    добрий день! я бачив змію чорно-сіру в с. Шумляни (тернопільська обл. підгаєцький район). навіть у садку. чи може вона жити в садку біля будинку де живуть люди? буду вдячний за інформацію…

  38. Лютий 27, 2011
    Reply

    Пане Володимири, вона, радше, туди випадково заповзла адже шум поблизу людських осель їх відлякує.

    А Ваша хата і садок поруч лісу?

  39. Володимир
    Лютий 27, 2011
    Reply

    дякую вам! хата і садок далеко від лісу. десь кілометрів 2. я бачив змію у літку цього року. потім ще раз десь в вересні. вона лежала на брусках з дерева і грілася на сонці… коли я підійшов вона втекла.

  40. Володимир
    Лютий 27, 2011
    Reply

    точніше влітку минулого року…

  41. Ира
    Березень 9, 2011
    Reply

    Адмін,про яке спарювання ви писали О_О,змії гермафродити 😀

  42. Березень 9, 2011
    Reply

    Пані Ира, я не знаю про яких змій Ви говорите, але мені – кандидату біологічних наук – не спадає на гадку жодного гермафродита…

  43. Олександр Зіненко
    Березень 16, 2011
    Reply

    Цікава інформація, багато цікавих запитань і корисних відповідей адміна. Але нажаль згоден з СВГ – носатої гадюки у нас немає. Степова східна гадюка – V. renardi – окремий вид, але дотепер знахідки власне європейської степової гадюки V. ursinii у нас невідомі. Дійсно, європейські фахівці ще менш компетентні щодо нашіх видів, ніж Київські. І публікації російською та українською не читають, це вже певно.

  44. Березень 16, 2011
    Reply

    Пане Олександре Зіненко, для допису використано дані доволі поважного європейського джерела. Не виключаю, що у базу даних Fauna Europaea закралася помилка, одначе, там працюють серйозні фахівці, і що їх спонукало вказати для України ці види мені не відомо… А щодо українських вчених, то світ є англомовним, і аби їх думку враховували міжнародні фахівці, нехай пишуть статті англійською і публікуються у рецензованих міжнародних журналах із високими імпакт факторами, а не сидять на марґінесі і нарікають, що десь там – у Європі, їх не знають і не розуміють…
    Якщо не знають англійської, то на те є рада – згадайте “Енеїду” Котляревського: коли троянці прибули до Латинії, аби порозумітися із місцевим царем Латином, вони засіли за книжки вчити латинську! Гадаю натяк зрозумілий і без пояснень…

  45. Олександр Зіненко
    Березень 17, 2011
    Reply

    Фахівці теж люди. Я бачив досить багато статей з жахливими помилками щодо наших плазунів та земноводних. Не ідеалізуйте, будь ласка, європейців.
    Згоден з Вами з приводу англомовності науки і журналів з імпакт фактором, але дані щодо поширення окремого виду в окремій країні це наука не того рівня. В Німеччині цим часто-густо аматори займаються.
    А взагалі-то читаю, публікуюсь. Слідкую і за українськими, і за російськими, і за європейськими публікаціями, і не лише англійською. Так що натяк не про мене.
    Доречі Збруч форсував неодноразово, хоча й далеченько і грошей в мене не дуже багато. Існує декілька таксономічних питань, може цією весною нарешті щось з’ясую. Десь там у Вас гадюка Нікольского повинна бути.
    З повагою,

  46. Олександр Зіненко
    Березень 17, 2011
    Reply

    Відкриваємо Fauna europea
    беремо звичайну гадюку Vipera berus
    http://www.faunaeur.org/full_results.php?id=214764
    дивимось на мапу.
    Тепер відкриваємо атлас Європейських амфібій і рептилій на сайти Європейського Герпетологічного Товариства, дивимось на поширення звичайної гадюки
    http://www.seh-herpetology.org/images/atlas/pdf/ophidia/vipber.pdf
    Відчуваєте різницю? Так, Ален Дюбуа видатний вчений, але …
    Те ж саме носата гадюка http://www.seh-herpetology.org/images/atlas/pdf/ophidia/vipamm.pdf

  47. Березень 17, 2011
    Reply

    Пане Олександре Зіненко, а Ви певні, що гадюка носата не трапляється десь у дунайських плавнях на півдні Одещини? Можливо її там ніхто не шукав? Або ж погано шукали? Адже в Румунії вона є, принаймні до 1970-х точно була, а в Україні – ні… Ситуація доволі дивна, чи не так? Як підказує мені мій власний досвід: хто шукає, той знаходить. Систематичні пошуки можуть дати результат.

    Щодо європейських вчених, то я їх абсолютно не ідеалізую. У них лише набагато більше можливостей вести дослідження, а українці із методами ХІХ століття давним-давно пасуть задніх…

    Гадюка Нікольського? Можливо, однак, досі не траплялась. Цілком ймовірно вона трапляється у ізольованих локалітетах на сході Галичини: у Медоборах чи Товтрах, або ж на Буковині – Хотинська височина. На Опіллі чи Покутті, ймовірність зовсім мізерна – надто далеко від її основного ареалу. Та як би там не було, приїжджайте, будемо раді зустріти 🙂 .

Написати відповідь до Танда-МИФ Скасувати відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

71 + = 80